Постанова № 72597068, 01.03.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/754/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Лашина В.В.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 01-4/05, дата видачі: 04.01.18;від відповідача – ОСОБА_2, особисто, паспорт серія № МО427209….,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2017, оголошене суддею Задорожною Н.О. о.15.35 у м.Херсоні, повний текст якого складено 6.12.2017

у справі № 923/754/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до скаржника

про стягнення 17655 грн. 65 коп.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство (далі по тексту- ПрАТ) "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, в якому в остаточній редакції від 20.11.2017 просило про стягнення 17586,25 грн, з яких: 15088,19 грн. - сума основного боргу, 177,17 грн. – 3% річних, 802,47 грн. - інфляційні втрати, 1518,42 грн. пені. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1600 грн. судового збору.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 193, 276 ГК України, ст. ст. 526, 530, 611, 625, 632 ЦК України, ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обґрунтовані порушенням відповідачем установленого умовами договору № 515 від 04.10.2013 зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.11.2017 позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Херсонської області, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не звернув уваги на те, що позивачем незаконно розраховано заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії із застосуванням Методики розрахунків обсягів фактичного споживання теплової енергії, яка затверджена розпорядженням голови правління ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 22.10.2014 №56-Р, крім того, невикористання договірного показника теплового навантаження суперечить Правилам користування тепловою енергією, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 №1198.

Також скаржник посилається на неправильне, на її думку, трактування місцевим господарським судом рішення виконкому Херсонської міської ради від 20.01.2009 №38, яким погоджено лише норматив 0,02228 Гкал/на місяць за 1 кв.м.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 зазначила, що господарським судом першої інстанції не досліджено додаткову угоду №1 від 26.10.2014, а саме не визначено природу її виникнення, порядок її укладення між сторонами, не встановлено, чи вона взагалі є чинною, а відповідно, чи може вона регулювати правовідносини між сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що дане рішення суду є обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права за результатами повного та всебічного аналізу доказів у справі.

Колегією суддів відхилено клопотання ФОП ОСОБА_2 про перенесення судового засідання у зв'язку з пологами представника, як не обгрунтоване, та надано скаржнику можливість ознайомитися з доводами відзиву на апеляційну скаргу у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія прийшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014 року у справі №923/293/14, яке набрало законної сили 27 травня 2014 року, між Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (виконавець), новою назвою якого відповідно до п.1.1 Статуту є ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", і ФОП ОСОБА_2 (споживач) укладено договір №515 від 04.10.2013 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - Договір).

Відповідно до умов п.1. Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно із п.2 Договору суб'єктом користування послугами є власник приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 8 Договору передбачено, що оплата за отримані послуги здійснюється у строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно із п.12 договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

На підставі п.15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Пунктом 26 Договору визначено, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Станом на час розгляду даної справи договір є чинним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частинами першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На виконання умов Договору позивач надавав послуги з централізованого опалення, що підтверджується відповідними довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, у тому числі в приміщенні відповідача, у період дії Договору.

Зазначене встановлено чинними судовими рішеннями, зокрема:

- рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 у справі №923/1759/15, яке залишено без змін Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 та Вищого господарського суду України від 17.05.2016, за яким стягнуто заборгованість за цим Договором за період з листопада 2014 року по березень 2015року;

-постановою Одеського апеляційного господарського суду від 4.04.2017 у справі №923/863/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2017, за якою розглянуто та задоволено позов ПАТ “Херсонська теплоелектроцентраль” до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за цим же Договором за послуги з теплопостачання за опалювальний період з листопада 2015 року по березень 2016року.

В даній справі предметом спору є заборгованість за послуги з централізованого опалення за цим же Договором, яка виникла з жовтня 2016 року по березень 2017 року та нарахування на неї, здійснені позивачем за ст.625 ЦК України.

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" протягом опалювального періоду 2016-2017 затверджена постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, а саме: №1757 від 29.09.2016, №2126 від 02.12.2016, №2439 від 29.12.2016 та №151 від 01.02.2017.

Для оплати вартості спожитої теплової енергії позивач виставляв відповідачу рахунки №№ 0-195 за жовтень 2016 року на суму 408,06 грн., за листопад 2016 року на суму 1632,23 грн., за грудень 2016 року на суму 3117,55 грн., за січень 2017 року на суму 3732,11 грн., за лютий 2017 року на суму 3919,69 грн. та за березень 2017 року на суму 2278,55 грн..

Отже, у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії на загальну суму 15088,19 грн. Зазначена сума також підтверджується довідкою щодо руху заборгованості ФОП ОСОБА_2, яка підписана бухгалтером ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та скріплена печаткою даного товариства.

Вищезазначені рахунки відповідачем сплачені не були, у зв’язку з чим позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості від 17.05.2017 № 06-1/1062, яка залишена останнім без реагування.

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" належним чином виконало свої зобов’язання за договором №515 від 04.10.2013 щодо надання послуг з централізованого опалення, проте ФОП ОСОБА_2 не виконано свої зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість на загальну суму 15088,19 грн.

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність та підтвердженість матеріалами справи позовних вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" 15088,19 грн. боргу, 802,47 грн. втрат від інфляції, 177,17 грн. 3 % річних, 1518,48 грн. пені, оскільки відповідачем не виконано грошових зобов'язань за Договором щодо оплати послуг з теплопостачання за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що питання застосування позивачем при розрахунку боргу відповідача ОСОБА_3 розрахунків обсягів фактичного споживання теплової енергії, яка була затверджена розпорядженням голови правління ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 22.10.2014 №56-Р, погодження позивачу рішенням виконкому Херсонської міської ради від 20.01.2009 №38 нормативів теплового споживання на послуги теплозабезпечення по опаленню та гарячому водопостачанню по ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", внесення змін до Договору додатковою угодою від 26.10.2014 №1 досліджувались в межах судової справи № 923/1759/15, розглянутої за позовом ПАТ “Херсонська ТЕЦ” до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за опалювальний період 2014-2015 , рішенням та постановами у якій встановлено правильність їх застосування. Згідно із положеннями ст. 35 ГПК України, в редакції, яка діяла на час винесення оскарженого рішення, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини врахування позивачем при визначенні розміру заборгованості вищеназваних Методики, рішення виконкому Херсонської міської ради, умов укладеного між сторонами Договору та додаткової угоди до цього Договору не підлягають доказуються при розгляді даної справи.

Відтак, проаналізувавши в сукупності наявні в матеріалах справи докази судова колегія вважає, що місцевий суд надав їм вірну оцінку в порядку ст.ст.32-43 ГПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду спору, та дійшов правомірних висновків щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, винесеним з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а отже, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишає без задоволення.

Згідно із ст.ст. 129, 282 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.11.2017 у справі № 923/754/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 – без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06 березня 2018 року о 10:00

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя В.В. Лашин