Рішення № 72596913, 22.02.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. Справа № 911/3740/17

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

(адреса: 01601, м. Київ, бульв. Л. Українки, 27/2)

до 1. Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

(адреса: 08172, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Лісники, пров. Шкільний, 22, код 19419813)

2. Комунального підприємства “Лісники” Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

(адреса: 08172, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, пров. Шкільний, 22, код 36712537)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Комунальне підприємство “Лісопаркове господарство “Конча-Заспа”

(адреса: 03028, м. Київ, пров. Тихвінський, 1, код 03359747)

2. Національний природний парк “Голосіївський”

(адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополіта Василя Липківського, буд. 35, код 35620372).

про визнання недійсним рішень та державного акту на право постійного користування

за участю представників:

прокурор – Кулішенко О. Ю.

відповідача 1– не з’явились.

відповідача 2 – не з’явились.

третьої особи 1- ОСОБА_1.

третьої особи 2- не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства “Лісники” Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним рішень та державного акту на право постійного користування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2018. Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Комунальне підприємство “Лісопаркове господарство “Конча-Заспа” та Національний природний парк “Голосіївський”.

10.01.2018 через канцелярію суду представник третьої особи 1 подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2018 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.01.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.02.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2018 постановлено закрити підготовче засідання у справі №911/3740/17, розгляд справи по суті призначено на 22.02.2018.

Представники відповідачів в жодне судове засідання не з’явилися, відзив на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2017, 11.01.2018, 25.01.2018 та 08.02.2018 направлялись відповідачам з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену Позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача та третьої особи 2 на стороні позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідачів та третьої особи 2, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, третьої особи 1 на стороні позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що рішенням Лісниківської сільської ради 22 сесії 6 скликання від 25.12.2012 №159/13 «Про затвердження проекту землеустрою щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку КП «Лісники для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків в с. Лісники, вул. Ватутіна, (траса Київ-Обухів), Києво-Святошинського району Київської області» був затверджений проект землеустрою щодо оформлення права постійного користування на земельні ділянку КП «Лісники» площею 0,3042 га з кадастровим номером 3222484501:01:007:5005 для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків в с. Лісники, вул. Ватутіна, (траса Київ-Обухів) Києво-Святошинського району Київської області. Передано в постійне користування земельну ділянку КП «Лісники» загальною площею 0,3042 га для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків в с. Лісники, вул. Ватутіна, (траса Київ-Обухів) Києво-Святошинського району Київської області.

29.12.2012, на підставі рішення Лісниківської сільської ради 22 сесії 6 скликання від 25.12.2012 №159/13, КП «Лісники» видано державний акт серії ЯЯ №154935 на право постійного користування земельної ділянки площею 0,3042 га з кадастровим номером 3222484501:01:007:5005, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Лісняки, вул. Ватутіна (траса Київ-Обухів).

Прокурор наголошує, що в порушення вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд» Лісниківською сільською радою надано в постійне користування КП «Лісники» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,3042 га, що розташована у квадраті 31 Конча-Заспівського лісництва КП «Лісопаркове господарство «Конча Заспа», без зміни цільового призначення лісової ділянки, за відсутності погодження органу лісового господарства.

Предметом позову є вимоги про визнати недійсним рішення Лісниківської сільської ради від 25.12.2012 №159/13 «Про затвердження проекту землеустрою щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку КП «Лічники» для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків в с. Лісники, вул. Ватутіна, (траса Київ-Обухів), Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 серії ЯЯ №154935 на площу 0,3042 га з кадастровим номером 3222484501:01:007:5005, виданий Комунальному підприємству «Лісники» Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідності до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, в тому числі згідно п. "е" - землі лісогосподарського призначення.

Статтею 55 цього Кодексу передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Статтею 57 Лісового кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення кварталу 31 виділів 1, 3 Конча-Заспівського лісництва КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа».

Також відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядкування виробничого об’єднання ВО «Укрдержліспроект» від 12.05.2017 земельна ділянка із кадастровим номером 3222484501:01:007:5005 за даними матеріалів лісовпорядкування 2010 року розташована у виділах 1, 3 кварталу 31 Конча-Заспівського лісництва КП ЛПГ «Конча-Заспа», є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства КП ЛПГ «Конча-Заспа» 2010 року спірна земельна ділянка у виділах 1, 3 кварталу 31 КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» покрита лісовою рослинністю та має відповідні таксаційні характеристики:

виділ 1: площа 0,5 га, склад: 10 верб звичайних, вік 40 років, висота – 20 м, діаметр 32 см, запас на 1 га – 120 метрів кубічних;

виділ 3: площа 2,9 га, склад: 7 вільхи чорної, 3 верби, вік 80 років, висота – 21-22 м, діаметр 26-40 см, запас на 1 га – 150 метрів кубічних.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України та ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно до ст. 48 лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Таким чином, із урахуванням вимог ст. ст. 5, 48 Лісового кодексу України та ст. 55 Земельного кодексу України віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «ЛІсники», якому надано в постійне користування спірну лісову ділянку, не є спеціалізованим лісогосподарським підприємством та не має в своїй структурі спеціалізованого лісогосподарського підрозділу

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності під об’єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Національний природний парк «Голосіївський» створено до Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський».

Згідно з зазначеним Указом, до складу НПП «Голосіївський» включено 2406,07 га земель КП «ЛПГ «Конча-Заспа» КО «Київзеленбуд» без вилучення у землекористувача (Конча-Заспівське і Дачне лісництво). Зазначену територію передано під охорону КП «ЛПГ «Конча-Заспа» відповідно до охоронного зобов’язання №1-1-2 від 29.01.2008.

Відповідно до листа НПП «Голосіївський» від 05.04.2017 за 148/2-08, земельна ділянка з кадастровим номером 3222484501:01:007:5005 знаходиться у кварталі 31 Конча-Заспівського лісництва КП «ЛПГ «Конча-Заспа», ввійшли до складу НПП «Голосіївський» відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський». Крім того, вони входять до складу НПП «Голосіївський» відповідно до Проекту організації території НПП «Голосіївський», охорони, відтворення і рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2013 №532.

Так, відповідно до картосхеми функціонального зонування території із проекту організації території із проекту організації НПП «Голосіївський», охорони, відтворення і рекреаційного використання його природний комплексів і об’єктів, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2013 встановлено, що спірна земельна ділянка у кварталі 31 відноситься до зони регульованої рекреації.

Крім цього, згідно охоронного зобов’язання від 29.01.2008№1-1-2 землі кварталу 31 Конча-Заспівського лісництва КП «ЛПГ «Конча-Заспа», відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 №974/2007 повністю включені до складу Національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» КО «Київзеленбуд».

Таким чином, спірна земельна ділянка розташовані також на землях природно-заповідного фонду, а саме, Національного природного парку «Голосіївський».

Згідно ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 - 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Землі під об’єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об’єктами, що мають національне та загальнодержавне значення, не можуть передаватись у комунальну власність (ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України).

З огляду на те, що спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, тому земельна ділянка не могла передаватись з числа земель комунальної власності для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарок.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливим охороною держави.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 33 Лісового кодексу України до повноважень сільських рад у сфері лісових відносин взагалі не відноситься питання щодо вилучення, припинення права користування або надання у користування земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності.

Таким чином, вилучення та надання у комунальну власність земель державної власності (постійне користування) земель державної власності природно-заповідного фонду не відноситься до компетенції Лісниківської сільської ради.

Крім того, надання спірної земельної ділянки у постійне користування для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків відбулось з порушенням порядку цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з природоохоронним органом; лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з органом лісового господарства.

Згідно ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Однак, Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаної земельної ділянки не надавало та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб не приймались.

В порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України Лісниківською сільською радою надано у постійне користування КП «Лісники» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,3042 га, що розташована у кварталі 31 Конча-Заспівського лісництва КП «Лісопаркове господарство «Конча Заспа», без зміни цільового призначення лісової ділянки, за відсутності погодження органу лісового господарства, що підтверджується листом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 20.10.2017 за №04-36/2183.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, рішення Лісниківської сільської ради від 25.12.2012 №159/13 прийнято всупереч ст. 19 Конституції України, ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 21 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянко посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою

Право відповідача – КП «Лісники» на спірну земельну ділянку виникло на підставі незаконного державного акту на право постійного користування на земельну ділянку, що вказує та не, що до нього перейшло право користування на спірну земельну ділянку від держав протиправно без відповідної правової підстави.

Зважаючи на те, що відповідачем спірний державний акт на право постійного користування на земельну ділянку був зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсним цього державного акту на право постійного користування на земельну ділянку.

На підставі встановлених судом обставин та норм Закону, оскільки судом визнається недійсним рішення Лісниківської сільської ради від 25.12.2012 №159/13 «Про затвердження проекту землеустрою щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку КП «Лісники» для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків в с. Лісники, вул. Ватутіна, (траса Київ-Обухів), Києво-Святошинського району Київської області», тому суд дійшов висновку, що державний акт серії ЯЯ №154935 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3042 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. лісники, вул. Ватутіна (траса Київ-Обухів), виданий КП «Лісники» підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд констатує, що відповідачами не було представлено суду жодних належних документальних доказів у спростування позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Лісниківської сільської ради від 25.12.2012 №159/13 «Про затвердження проекту землеустрою щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку КП «Лічники» для будівництва та обслуговування критого ринку, павільйонів та залів для ярмарків в с. Лісники, вул. Ватутіна, (траса Київ-Обухів), Києво-Святошинського району Київської області.

Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 серії ЯЯ №154935 на площу 0,3042 га з кадастровим номером 3222484501:01:007:5005, виданий Комунальному підприємству «Лісники» Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнути з Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (адреса: 08172, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Лісники, пров. Шкільний, 22, код 19419813) на користь прокуратури Київської області (р/р, 352016008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, код ЄДРПОУ 02909996) 1600,00 гривень судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства “Лісники” Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (адреса: 08172, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, пров. Шкільний, 22, код 3671253) на користь прокуратури Київської області (р/р, 352016008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, код ЄДРПОУ 02909996) 1600,00 гривень судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.03.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак