Рішення № 72596845, 01.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/7869/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про стягнення 12 393,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Алендар Ю.І. (довіреність)

від відповідача: Атаманенко О.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 12393,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору №082671-02-15-01 добровільного страхування наземного транспорту від 31.12.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Київський страховий дім" позивач просить стягнути з останнього суму страхового відшкодування у розмірі 12393,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7869/17 та призначено її до розгляду на 08.06.2017.

В судовому засіданні 08.06.2017 представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти позову. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що позивач всупереч ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не надав всіх документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, зокрема звіту №70961 від 25.11.2016, фотографій пошкоджень, акту виконаних робіт, а тому строк встановлений для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не настав. Також відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що наданий позивачем рахунок не підтверджує вартість відновлювального ремонту, а в акті огляду зафіксовані пошкодження, що не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою. Окрім того, відповідач посилається на те, що позивачем не було повідомлено відповідача про огляд транспортного засобу та не дотримано процедури виплати страхового відшкодування чим спричинено збільшення витрат відповідача.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 08.06.2017 розгляд справи №910/7869/17 відкладено на 22.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 22.06.2017 розгляд справи №910/7869/17 відкладено на 18.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7869/16 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 призначено у справі №910/7869/17 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі №910/7869/17 зупинено до закінчення проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 поновлено провадження у справі № 910/7869/17, клопотання №16386/17-54 судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз задоволено частково; надано згоду на проведення судової експертизи у справі 910/7869/17 у строк понад два місяці; та зобов'язано ПрАТ "Київський страховий дім" провести оплату витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 провадження у справі №910/7869/17 зупинено до закінчення проведення судової автотоварознавчої експертизи. Матеріали справи №910/7869/17 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

08.02.2018 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення вих. №16386/17-54 від 23.01.2018 про залишення ухвали суду про призначення експертизи без виконання разом із матеріалами справи.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018, поновлено провадження у справі №910/7869/17 та призначено судове засідання у справі на 01.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 01.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки № 3016319358935795 про дорожньо-транспортну пригоду, 07.11.2016 у м. Києві по вул. Магнітогорській, 1 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 та Lada, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно із вказаною довідкою, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 п. 10.1. Правил дорожнього руху України.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року у справі №754/14369/16-п встановлено, що ДТП відбулося внаслідок порушення ОСОБА_3 п. 10.1. Правил дорожнього руху України. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору №082671-02-15-01 добровільного страхування наземного транспорту від 31.12.2015, укладеного з ОСОБА_4 (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 були застраховані у позивача.

У відповідності до рахунку на оплату №0000000175 від 17.11.3016 вартість ремонтних робіт автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 12393,00 грн.

Відповідно до Звіту за №710961 від 25.11.2016 Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО", сума страхового відшкодування складає 12393,00 грн.

Позивачем затверджено страховий акт №7342-02 від 29.11.2016 відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 12393,00 грн.

На підставі страхового акта позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 12393,00 грн. (шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №20858 від 29.11.2016.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Київський страховий дім" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7496318, термін дії з 18.02.2016 по 17.02.2017).

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1, з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 12393,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору №082671-02-15-01 добровільного страхування наземного транспорту від 31.12.2015, внаслідок настання 07.11.2016 страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 12393,00 грн. шляхом перерахування згідно із платіжним дорученням №20858 від 29.11.2016 на рахунок ремонтної організації.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Позивач, виплативши страхове відшкодування отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1, водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу засобів №АЕ/7496318 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.

У відповідності до п. 5.2. договору №082671-02-15-01 добровільного страхування наземного транспорту від 31.12.2015, підставою для визначення розміру збитків є рахунок станції технічного обслуговування, рекомендованої страховиком.

Як встановлено судом, страхове відшкодування у загальній сумі 12393,00 грн. визначене позивачем у відповідності до вартості відновлювального ремонту автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 згідно із рахунком на оплату №0000000175 від 17.11.3016.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Разом з тим, докази, які б підтверджували наявність підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу в матеріалах справи відсутні та відповідачем не представлені.

Судом також враховано, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

З урахуванням наведеного, оскільки обставини щодо наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу згідно із п. 7.38, п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, в матеріалах справи відсутні, суд вважає правомірним визначення позивачем суми страхового відшкодування на підставі відомостей вказаних у вартості рахунку ремонтної організації №0000000175 від 17.11.3016.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги у відзиві на позов посилався на те, що в акті огляду зафіксовані пошкодження, що не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою та які згідно із рахунком на оплату включені у вартість ремонтних робіт та відповідно враховані у суму страхового відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, що до рахунку на оплату вартості ремонтних робіт автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 було включено вартість робіт з пошкоджень, які не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою.

Як вбачається з акту огляду, внаслідок ДТП автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 було завдано наступні пошкодження: диск колеса правого, шина колеса правого, двері задні праві, крило заднє праве, накладка дверей задня права, підкрилок задній правий.

Вказані вище пошкодження були відремонтовані ремонтною організацією згідно із рахунку №0000000175 від 17.11.3016.

В той же час, в акті огляду пошкодженого автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 визначено пошкодження, які не пов'язані з ДТП, а саме: "бампер задній, ЛФП (лак-фарбове покриття) двері передньої лівої, ЛФП двері задньої лівої, ЛФП заднього лівого крила, відбито емблему виробника". Проте, як вбачається із рахунку №0000000175 від 17.11.3016 ремонтні роботи з вказаних вище пошкоджень не проводились та відповідно їх вартість до суми страхового відшкодування позивачем не була включена.

Окрім того, з огляду на наявність спору щодо дійсного розміру вартості ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, ухвалою суду від 18.07.2017 у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу та на вирішення судового експерта було поставлено питання щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу - автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП, при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 07.11.2016 у м. Києві по вул. Магнітогорській, 1, за участю транспортних засобів: Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 та Lada, державний номерний знак НОМЕР_2.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду від 18.07.2017 про призначення експертизи була залишена без задоволення експертною установою, у зв'язку із відсутністю оплати витрат на проведення експертизи.

Оплату витрат по проведенню судової експертизи згідно із ухвалою суду від 18.07.2017 було покладено на відповідача у справі. Однак, оплата витрат по проведенню експертизи у даній справі відповідачем не здійснена.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано жодних доказів підтвердження своїх заперечень, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача розміру вартості ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, визначених у рахунку ремонтної організації №0000000175 від 17.11.3016.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7496318 встановлено франшизу у розмірі 0,00 грн.

Отже, до відшкодування підлягає сума у розмірі 12393,00 грн., яка заявлена позивачем, у зв'язку із чим, позовні вимоги є обґрунтованими.

Також відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що оскільки позивач не надав всіх документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, зокрема звіту №70961 від 25.11.2016, фотографій пошкоджень, акту виконаних робіт, то на думку відповідача строк встановлений для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не настав.

У відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Суд зазначає, що приписи ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших, передбачених вказаною статтею, документів, також не поширюється на відносини між позивачем та відповідачем, оскільки останні виступають страховиками у спірних відносинах.

В силу норм статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти до нового кредитора, оскільки для нього відповідач у справі є не страховиком у розумінні наведеної норми, а особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 4 листопада 2014 року по справі № 3-165гс14 та у висновках Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 року.

З приводу посилань відповідача на відсутність повідомлення про огляд транспортного засобу та не дотримання позивачем процедури виплати страхового відшкодування, чим спричинено збільшення витрат відповідача, то суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до п. 37.1.3. ст. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно із п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п. 33.1.2. ст. 33.1. вказаного вище Закону України).

Однак, норми наведеного Закону регулюють порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком при обов'язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності, які відбуваються до заміни кредитора. В той же час, суд звертає увагу, що вищевказані приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, а відносин страхування між водієм/власником пошкодженого автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 та відповідачем не виникло.

За таких обставин, оскільки для позивача та для водія/власника автомобіля Lada, державний номерний знак НОМЕР_2 відповідач у справі - ПрАТ "Київський страховий дім" не є страховиком у розумінні ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то у позивача та потерпілої особи не виникло обов'язку для повідомлення відповідача, надання пошкодженого транспортного засобу для огляду, а також надання всіх документів та повідомлення всіх обставин.

Доказів в підтвердження збільшення витрат, пов'язаних із дорожньо-транспортною пригодою та їх наявність відповідач суду не надав.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вулиця КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31, ідентифікаційний код 31650052) страхове відшкодування 12393,00 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 06.03.2018.

Суддя С.О. Турчин