Постанова № 72596839, 06.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 м.Дніпро Справа №904/9923/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокова Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, наказ №4-К від 01.03.2018, в.о. директора;

від відповідача: представник не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/9923/17 (суддя Ніколенко М.О., повний текст рішення складений 19.12.2017)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна металлургійна компанія", м.Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро

про стягнення 973 053 грн. 88 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна металлургійна компанія" (надалі - ТОВ "Східна металлургійна компанія") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі – ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 623 697 грн. основного боргу, 37 716 грн. 33 коп. 3% річних, 160 530 грн. 23 коп. пені, 151 110 грн. 32 коп. інфляційних втрат та 14 595 грн. 81 коп. витрат, понесених по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору №61/16 від 18.01.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/9923/17 (суддя Ніколенко М.О. )позов задоволено частково; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "Східна металлургійна компанія" стягнуто 623 697 грн. основного боргу, 160 530 грн. 23 коп. пені, 37 716 грн. 33 коп. 3% річних, 79 892 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 13 527 грн. 54 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач порушив умови договору, здійснив лише часткову оплату вартості поставленого товару; вимоги про стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних визнав такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі; щодо стягнення інфляційних втрат, вказав, що позивачем не було врахована положення п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013 № 14, розрахунок здійснений невірно, отже після перерахунку вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Дніпроважмаш" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що 14.12.2017 відповідач не прийняв участі у судовому засіданні у зв'язку із перебуванням його представника на лікарняному та надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке місцевим господарським судом безпідставно відхилено, чим позбавлено сторону права на надання пояснень та заперечень на позов та що призвело до помилкового висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.

Апелянт на виклик суду не з’явились, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційну порядку за його відсутності.

Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін; вважає, що апелянт безпідставно намагається уникнути сплати заборгованості, зловживаючи власними процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України)

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “Східна металургійна компанія” (постачальник) та ПАТ “Дніпроважмаш” (покупець) укладений договір поставки №61/16 від 18.01.2017 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов’язується в порядку і терміни, встановлені договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов’язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється.

Згідно п. 4.4 договору датою постачання та переходу права власності на продукцію вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця, один примірник якої, підписаним покупцем та скріпленим його печаткою, покупець зобов’язується негайно повернути постачальнику.

Відповідно до ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, в період з 19.01.2017 по 26.05.2017 позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 911 783 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 25, 30, 35, 39, 43, 47, 52, 57, 61, 65).

Оплата партії товару за договором здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня поставки товару (п.3.1 договору).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару, до стягнення ним пред’явлений борг в розмірі 623 697 грн., доказів оплати якого відповідачем не подано, внаслідок чого є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2. договору в разі порушення покупцем строку оплати продукції, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 160 530 грн. 23 коп. за період з 09.02.2017 по 27.09.2017, 3% річних в розмірі 37 716 грн. 33 коп. за період з 09.02.2017 по 27.09.2017 та інфляційних втрат в розмірі 151 110 грн. 32 коп. за період: лютий-вересень 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, інфляційних збитків - частково, в розмірі 79 892 грн. 37 коп., оскільки позивачем при здійсненні їх нарахування не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції позбавив його права на надання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, прийнявши рішення без участі у судовому засіданні представника відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх заперечень, але такою можливістю не скористався.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.

З огляду на викладене, у діях суду першої інстанції не вбачається порушень процесуального права, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення слід залишити без змін.

До того ж, колегією суддів прийняті до уваги ті обставини, що відповідач й при перегляді справи в апеляційному порядку явку свого представника в судове засідання не забезпечив, пояснень, заперечень та відповідних доказів, на які посилався в апеляційній скарзі, не надав.

Керуючись ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/9923/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 06.03.2017).