Ухвала суду № 72596418, 01.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"01" березня 2018 р.Справа № 922/2462/17 вх. № 2462/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

за участю сторін: пр-к ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 (дов. від 19.12.18 р.),

пр-к арбітражного керуючого - ОСОБА_3 (дов. від 21.02.18 р.), в режимі відеоконференції,

розглянувши заяву арбітражного керуючого ОСОБА_4 про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат розпорядника майна

По справі за заявою ОСОБА_5 управління ДФС у Х/о, м. Харків

до Іноземне підприємство "Калісто", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 12.09.2017р. в підготовчому засіданні було порушено провадження у справі про банкрутство ІП "Калісто", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4 та призначено попереднє засідання суду.

Постановою господарського суду від 26.12.2017 р. ІП "Калісто" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

До господарського суду надійшла заява ліквідатора про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та вішкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном.

Ініціюючий кредитор надав суду відзив на заяву арбітражного керуючого, в якому зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області є бюджетною установою і на рахункаї ГУ ДФС відсутні кошторисні призначення для виплати грошової винагороди розпоряднику майна. Крім того, 01.03.18 р. представником кредитора наданий ще один відзив на звіт арбітражного керуючого, в якому зазначає, що законодавцем чітко встановлено джерело відшкодування витрат арбітражного керуючого, у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, а саме - за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, а не за рахунок кредитора.

Присутній в судовому засіданні представник кредитора - ГУ ДФС у Харківській області підтримав свої заперечення та просив суд відмовити арбітражному керуючому у стягненні грошової винагороди та витрат.

Розглянувши матеріали справи, надане суду клопотання та звіт, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою.

У відповідності до ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному в цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Отже, законодавчо встановлено обов'язкова оплата послуг розпорядника майна, порядок призначення виплат, а також мінімальний та максимальний їх розмір, що здійснюється за рахунок ініціюючого кредитора.

Ухвалою суду від 12.09.17 р. в підготовчому засіданні порушено провадження у справі про банкрутство ІП "Калісто", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4 Цією ж ухвалою суд установив розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ІП "Калісто", у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна встановлено авансування ініціюючого кредитора, що вноситься на депозитний рахунок нотаріуса.

Зазначена ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили.

Згідно зі ст. 12 ГПК України (в редакції від 15.12.17 р.) визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення (рішення, ухвали, постанови), що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зазначена вище ухвала суду від 12.09.17 р. в своєї підставі є фактично судовим рішенням. Набрання рішення суду законної сили означає, що воно набуває властивостей: обов’язковості, винятковості, виконуваності і преюдиціальності. Це означає, що рішення (ухвала) суду повинно виконуватися всіма сторонами та учасниками провадження, неприпустимо оспорювання фактів та правовідносин, установлених в рішенні (ухвалі) суду, що набрало законної сили в порушення відповідного порядку визначеного в ГПК України та положеннями Закону про банкрутство.

Судом встановлено, що кредитор - ОСОБА_5 управління ДФС у Харківській області, обізнаний про ухвалу суду від 12.09.17 р.

Слід зазначити, що ст.16 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013р. не передбачає серед підстав для відмови кредитору у порушенні провадження у справі про банкрутство такої підстави, як відсутність активів боржника або інших джерел для оплати грошової винагороди арбітражному керуючому. Проте, вирішуючи питання про порушення провадження у справі про банкрутство суд також вирішує інші питання, пов’язані з рухом такої справи (ч.2 ст.16 Закону про банкрутство). Зокрема, питання щодо призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна ) ( ч.9 ст.16 Закону про банкрутство) та встановлення розміру оплати його винагороди та джерела її сплати.

Отже посилання представника ДПІ на відсутність у ДПІ джерел фінансування з державного бюджету щодо оплати послуг арбітражного керуючого не лише суперечить ст.43 Конституції України, де визначено, що кожен громадянин має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона рабства та примусової праці) та метою антикорупційної спрямованості Закону про банкрутство, яка досягається через запровадження в Законі гарантованої оплати грошової винагороди арбітражним керуючому, що має забезпечити гарантії його незалежності від боржників та кредиторів.

З вищенаведеного вбачається, що суд, згідно вимог ст.16 та ст.115 Закону про банкрутство, не може відмовити арбітражному керуючому в можливості отримати гарантовану нормами цього Закону грошову винагороду, оскільки таким чином суд примушує арбітражного керуючого виконувати повноваження за відсутності оплати його праці.

А крім того, слід наголосити, що відповідно до Закону “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод” від 17.07.1997 Конвенція та Протоколи до неї №1, 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України. Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Перевіривши відповідні розрахунки арбітражного керуючого ОСОБА_4, суд встановив, що в процедурі розпорядження майном розпорядник майна нарахував собі основну грошову винагороду на загальну суму 22 221,07 грн за період виконання обов’язків розпорядника майна починаючи з дня призначення ухвалою суду від 12.09.2017р. по 26.12.2017р., а саме: з 12.09.17 по 30.09.17 р. 3200*2=4053,33 грн; з 01.10.17 по 31.10.17 р. 3200*2=6400 грн; з 01.11.17 по 30.11.17 р. 3200*2=6400; з 01.1217 по 26.12.17 р 3200*2/31*26=5367,74 грн.

У відповідності до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження розпорядника майна припиняються з дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою господарського суду Харківської області від 26.12.2017р. припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано Іноземне підприємство "Калісто" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, період виконання повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_4 становить з 12.09.2017р. до 26.12.2017р., у зв’язку з чим суд погоджується із здійсненим розпорядником майна розрахунком грошової винагороди, яка становить 22 221,07 грн.

Тобто обов’язок сплатити грошову винагороду за час виконання арбітражним керуючим ОСОБА_4 обов’язків розпорядника майна з 12.09.2017р. по 26.12.2017р. покладається виключно на ініціюючого кредитора ОСОБА_5 управління ДФС у Харківський області.

Згідно з ч.7 ст. 115 Закону про банкрутство визначено, що розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Як свідчить наданий суду звіт арбітражного керуючого ОСОБА_4 про нарахування та виплату грошової винагороди розпорядника майна, останнім було доведено на засіданні комітету кредиторів (протокол від 26.12.2017р., питання 3 порядку денного, том.5) про затвердження звіту та кошторису розпорядника майна. Комітетом кредиторів в особі АТ "Укрексімбанк" було прийнято звіт розпорядника майна до відома в кількості 841901 голосів “ЗА”.

Вищевказане зумовлює те, що при розгляді цих правовідносин (щодо затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, що виникли у межах провадження у справі про банкрутство) може бути застосована п.1 ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист права власності) та практика Європейського суду з прав людини. Судом встановлено, що діями ініціюючого кредитора державної податкової інспекції, створено неможливість отримати заявником (арбітражним керуючим ОСОБА_1В.) присуджену йому судом грошову винагороду (оплата його послуг) за час виконання обов’язків розпорядника майна відповідно до ухвали господарського суду від 12.09.2017р., яка набрала законної сили, та при наявності погодженого звіту про нарахування та виплату грошової винагороди розпорядника майна. Вказане є нічим іншим як втручання у право заявника (арбітражного керуючого) на мирне володіння майном (зокрема, зважаючи на рішення ЕСПЛ “Бурдов проти Росії” та “Войтенко проти України”, які є джерелом права).

Щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарський суд зазначає, що витрати арбітражного керуючого ОСОБА_4 доведені суду частково на суму 1000,00 грн, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 08.12.17 р. за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. В решті заявленої суми відшкодування витрат арбітражного керуючого суду не доведено підстави та період виникнення таких витрат, в зв'язку з чим суд відмовляє арбітражному керуючому в цій частині.

З огляду на те, що 26.12.2017р. комітетом кредиторів було прийнято рішення щодо подальшої процедури банкрутства ІП "Калісто", арбітражним керуючим було виконано приписи ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство, якою встановлено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, а також про здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном подаються арбітражним керуючим на затвердження до господарського суду.

Таким чином, на підставі дослідження наявних матеріалів справи, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами вимоги розпорядника майна в частині здійснених витрат на суму 1000,00 грн, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність затвердження наданого звіту арбітражного керуючого ОСОБА_4 про здійснення та відшкодування витрат на суму 1000 грн.

Згідно ст.7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних незалежно від будь-яких лзнак чи обставин.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав викладених в клопотанні арбітражного керуючого, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що заява арбітражного керуючого ОСОБА_4 підлягає задоволенню в частині виплати грошової винагороди в розмірі 22221,07 грн та в сумі відшкодування витрат 1000,00 грн, в решті вимог суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 22-27, 114, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 12, 74, 76, 77, 79, 233, 234, 326 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання обов'язків розпорядника майна задовольнити частково.

2. Затвердити звіт про винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в сумі 22 221,07 грн.

3. Затвердити звіт арбітражного керуючого про здійснення та відшкодування витрат, пов'язаних з процедурою розпорядження майном боржника в сумі 1000,00 грн. В решті вимог відмовити.

4. Ухвалу направити арбітражному керуючому ОСОБА_4, комітету кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскарженню протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 05.03.18 р.

Суддя Міньковський С.В.