Рішення № 72596270, 01.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10385/17Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сірої О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ОСОБА_1 Україна", (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, 22)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", (49000, м. Дніпро, Аеродром)

про стягнення 52 019 грн. 64 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 03.01.2017 №01-17/01;

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ОСОБА_1 Україна" просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" 52 019 грн. 64 коп. – заборгованості за поставлену у період 2013-2016рр. продукцію.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2018р.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів " цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" з 15.12.2017 починає роботу Верховний Суд.

Як зазначено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, з 15.12.2017 вказана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII).

Ухвалою суду від 16.01.2018р. вирішено подальший її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче засідання на 06.02.2018р.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 01.03.2018р.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ОСОБА_1 Україна" було поставлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", товар на загальну суму 52 097 грн. 55 коп., про що свідчать видаткові накладні (а.с. 9-23):

від 29.11.2013р. №6389 на суму 16 564 грн. 92 коп., від 29.11.2013р. №6390 на суму 6 182 грн. 40 коп., а також довіреність від 29.11.2013р. №001058 на отримання цінностей (а.с.42-44);

від 17.12.2013р. №6701 на суму 13 789 грн. 20 коп., від 17.12.2013р. №6702 на суму 7 334 грн. 40 коп., а також довіреність від 17.12.2013р. №001151 на отримання цінностей (а.с.45-47);

від 18.05.2015р. №1399 на суму 456 грн. 00 коп. та довіреність від 18.05.2015р. №000144 на отримання цінностей (а.с.22-23);

від 09.06.2015р. №1725 на суму 1 968 грн. 00 коп. та довіреність від 09.06.2015р. №000255 на отримання цінностей (а.с.20-21);

від 27.01.2016р. №190 на суму 387 грн. 84 коп. (а.с.19);

від 18.02.2016р. №484 на суму 2 408 грн. 28 коп. та довіреність від 18.02.2016р. №000881 на отримання цінностей (а.с.17-18);

від 19.02.2016р. №495 на суму 825 грн. 60 коп. та довіреність від 19.02.2016р. №000888 на отримання цінностей (а.с.15-16);

від 25.02.2016р. №571 на суму 482 грн. 40 коп. та довіреність від 25.02.2016р. №000912 на отримання цінностей (а.с.13-14);

від 01.04.2016р. №1113 на суму 446 грн. 40 коп. та довіреність від 29.03.2016р. №000968 на отримання цінностей (а.с.11-12);

від 04.07.2016р. №2456 на суму 1 252 грн. 08 коп. та довіреність від 04.07.2016 №001091 на отримання цінностей (а.с.9-10).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку; майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання з оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається позивачем було спрямовано відповідачу вимогу від 19.10.2017р. №464, відповідно до якої позивач вимагав сплатити 52 019 грн. 64 коп. за поставлений товар (а.с.25). Вказана вимога була направлена відповідачу 20.10.2017р., про що свідчить фіскальний чек та поштовий опис вкладення (а.с.41).

Також, між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2016р. по 20.09.2017р. на суму 52 019 грн. 64 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 019 грн. 64 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", (49000, м. Дніпро, Аеродром; ідентифікаційний код 25523822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ОСОБА_1 Україна", (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, 22; ідентифікаційний код 31540042) 52 019 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятнадцять) грн. 64 коп. - заборгованості та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

06.03.2018р.