Рішення № 72596243, 22.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018м. ДніпроСправа № 904/9263/17Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Троценка А.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Дніпрі (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 26)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" (49000, м. Дніпро, Аеродром)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (52072, с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Аеропорт, 19 А)

відповідача-3: Приватного акціонерного товариства "Дніпроспецмаш" (52070, с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області)

про стягнення 5 391 621 грн. 11 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 05.12.2017, №010-00/5388;

від відповідача-1: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача-2: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача-3: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Дніпрі просить стягнути з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс Дніпроспецмаш", як солідарного з відповідачем-1, з відповідача-3 - Приватного акціонерного товариства "Дніпроспецмаш", як солідарного з відповідачем-1, 5 391 621 грн. 11 коп., що складає 2 010 657 грн. 41 коп. пені за основним боргом, що виник відповідно до умов кредитного договору від 27.08.2014 року №50214К18, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди від 27.08.2014 року №50214N4, 1 626 376 грн. 48 коп. - прострочених процентів за кредитом, 345 875 грн. 87 коп. - пені по процентам, 26 288 грн. 64 коп. - прострочену комісію за управління, 12 405 грн. 30 коп. - пені за комісію за управління, 228 206 грн. 77 коп. - 3% річних та 1 141 810 грн. 64 коп. - індекс інфляції.

Відповідач-2 у відзивах (вх.№64091/17 від 27.11.2017р., вх.№64272/17 від 27.11.2017р.) на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що: - вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'являти в судовому порядку в межах строку дії поруки, протягом шести місяців з моменту настання строку заборгованості та стягнення штрафних санкцій; - пеня підлягає нарахуванню з 31.07.2016р. по 31.01.2017р.; - строк позовної давності до стягнення пені застосовується в один рік; - позивач прострочив такий строк позовної давності; - розмір пені, обчислений позивачем за розрахунком, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період за який нарахована пеня; - стягнення пені з відповідачів позивачем є необґрунтованим та безпідставним; - нарахування процентів та стягнення пені є одним видом відповідальності за одне й те саме правопорушення і не підлягає стягненню; - законною буде не будь-яка комісія, яка передбачена в кредитному договорі, а лише та, яка повинна бути платою за конкретну послугу, матеріальне або нематеріальне благо, яке надається банком позичальнику за замовленням останнього; - кредитний договір повинен містити обґрунтований розрахунок розміру комісії; - в кредитному договорі не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються, не обґрунтовано розрахунку розміру вказаної комісії; - нарахування комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії, зазначеної у п.2.3.1 кредитного договору, щомісячно є незаконним і не підлягає сплаті.

Позивач у письмових поясненнях (вх.№67603/17 від 12.12.2017р.) на відзив відповідача-2 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що: - наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів; - відповідач-2 не є стороною зобов'язань за договором поруки від 24.10.2014 року, №50214Р21; - встановлені договором строки нарахування пені до повного виконання сторонами зобов'язань не суперечать законодавству України; - розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи, підпункту 14.1.2 пункту 14.1 та підпункту 14.6.1 пункту 14.6 статті 14 Кредитного договору; - постанови ВГСУ, на які посилається відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, пов'язані з договором поставки та договором купівлі-продажу, і носять різний правовий характер та відповідальність за невиконання зобов'язань, що не є тотожними з кредитними зобов'язаннями.

Позивач у відповіді на відзив відповідача-2 (вх.№2740/18 від 19.01.2018р.) просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що: - наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум; - відповідач-2 не є стороною зобов'язань за договором поруки від 24.10.2014р. №50214Р21; - договором встановленні строки нарахування пені, а саме до повного виконання сторонами зобов'язань за договором; - твердження відповідача-2 про те, що розмір пені, обчислений Банком за розрахунком перевищує подвійну облікову ставку НБ України, що діяла у період за який нарахована пеня, не підтверджене жодним доказом та спростовуються чітким розрахунком заборгованості позивача, який містить період нарахування пені, кількість календарних днів, облікову ставку за цей період; - відсутні рішення, які б підтверджували неправомірність чи недійсність, як пункту 3.2.2.1 кредитного договору щодо управління кредитною лінією та відсутнє рішення щодо недійсності самого кредитного договору.

Відповідачі-1,-3 відзивів на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надали, представники відповідачів-1,-2,-3 у судове засідання не з'явилися.

Судом було оглянуто справу №904/8081/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк", м. Дніпро до віповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", м. Дніпро, відповідача - 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", с. Старі Кайдаки Дніпровський район Дніпропетровської області, відповідача-3 - Приватного акціонерного товариства "Дніпроспецмаш", с. Новоолександрівка Дніпровський район Дніпропетровської області, третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1 - ОСОБА_2, м. Дніпро, третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1- ОСОБА_3, м. Дніпро про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 321 446, 31 грн.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/8081/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк", м. Дніпро до віповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", м. Дніпро, відповідача - 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", с. Старі Кайдаки Дніпровський район Дніпропетровської області, відповідача-3 - Приватного акціонерного товариства "Дніпроспецмаш", с. Новоолександрівка Дніпровський район Дніпропетровської області, третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1 - ОСОБА_2, м. Дніпро, третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1- ОСОБА_3, м. Дніпро про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 321 446, 31 грн. позов задоволено; стягнено солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", Приватного акціонерного товариства "Дніпроспецмаш" на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ „Укрексімбанк" в місті Дніпропетровську строкову заборгованість за кредитом у розмірі 4 435 105,91 грн., прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 1 550 000, 00 грн., пеню за основним боргом у розмірі 48 145,83 грн., прострочених процентів за кредитом у розмірі 252 371,53 грн., пеню за процентами у розмірі 6 707,55 грн., прострочену комісію за управління у розмірі 13 470,22 грн., пеню за комісією за управління у розмірі 408,22 грн., 3% річних у розмірі 4 667,62 грн., індекс інфляції у розмірі 1 569,43 грн.; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ „Укрексімбанк" в місті Дніпропетровську суму 31 562, 23 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Дніпроспецмаш" на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ „Укрексімбанк" в місті Дніпропетровську суму 31 562, 23 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнено з Приватного акціонерного товариства "Дніпроспецмаш" на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ „Укрексімбанк" в місті Дніпропетровську суму 31 562, 23 грн. витрат зі сплати судового збору.

В подальшому на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/8081/16, яке набрало законної сили 19.12.2016р., було видано відповідні накази господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016р. у справі №904/8081/16.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/8081/16 встановлено, що:

- 27.08.2014 року між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено Генеральну кредитну угоду №50214N4, в подальшому до якої укладено Додаткову угоду №50214N-1 від 31.03.2015 року, Додаткову угоду №50214N-2 від 10.07.2015 року, №50214N -3 від 09.02.2016 року (далі - Генеральна угода), відповідно до умов якої, банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 2.2. Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень Генеральної угоди (п.2.1 Генеральної угоди);

- ліміт Генеральної угоди становить 34 400 000,00 гривень. Ліміт Генеральної угоди поширюється на Кредитні договори, які будуть укладені в рамках Генеральної угоди та включені до Додатка 1 до Генеральної угоди протягом її дії, а також Кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності Генеральною угодою, які є відповідними додатками до цієї Генеральної угоди згідно з Додатком 1 до Генеральної угоди. Ліміт заборгованості за Кредитним договором встановлюється в рамках ліміту Генеральної угоди та визначається у відповідному Кредитному договорі, (п.п.2.2.1, 2.2.2. Генеральної угоди);

- відповідно до підпункту 2.2.1 Генеральної угоди в редакції Додаткової угоди №50214К4-3 від 09.02.2016 року до Генеральної кредитної угоди №50214К4 від 27.08.2014 року, ліміт Генеральної угоди становить 6 735 105,00 грн.;

- в рамках Генеральної угоди між позивачем та відповідачем-1 укладено Кредитний договір №50214К18 від 27.08.2014 року зі змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір);

- згідно пунктом 2.2 Кредитного договору банком було надано позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії 10 000 000,00 гривень;

- кінцевий термін погашення кредиту - 30.07.2016 року (пункт 2.4 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №50214К18-2 від 10.07.2015 року до Кредитного договору від 27.08.2014 року №50214К18);

- кредит надається позичальнику згідно графіку вибірки шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії. Починаючи з 09.02.2016 року встановлено вид кредиту як не відновлювальна кредитна лінія;

- відповідач-1 не надав суду доказів відсутності боргу;

- в забезпечення виконання зобов’язань відповідача-1 за Кредитним договором були укладені наступні Договори: - Договір поруки №50214Р9 від 27.08.2014р. зі змінами та доповненнями (далі – Договір поруки-1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (відповідач-2, поручитель-1), Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" (відповідач-1/позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"; - Договір поруки від 24.10.2014р. зі змінами та доповненнями (далі – Договір поруки-2), укладений між Приватним акціонерним товариством "Дніпроспецмаш" (відповідач-3, поручитель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" (відповідач-1/позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України";

- у зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань за Кредитним договором, зокрема, щодо вчасного погашення заборгованості, банком було вручено поручителю-1 та поручителю-2 повідомлення (претензії) за вих.. №050/29-69/1 від 20.05.2016р., вих.. №050/29-876 від 20.06.2016р. про порушення зобов’язань з вимогою здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором;

- станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем-1, -2, -3 заборгованість за Кредитним договором не погашена;

- суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у загальній сумі 6 321 446 грн. 31 коп., яка складається з сум: 4 435 105 грн. 91 коп. – строкова заборгованість, 1 550 000 грн. 00 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 48 145 грн. 83 коп. – пеня за основним договором, 252 371 грн. 53 коп. – прострочені проценти за кредитом, 6 707 грн. 55 коп. – пеня за процентами, 13 470 грн. 22 коп. – прострочена комісія за управління, 408 грн. 22 коп. – пеня за комісією за управління, 4 667 грн. 62 коп. – 3% річних, 1 569 грн. 43 коп. – індекс інфляції.

Тому господарський суд Дніпропетровської області визнав позовні вимоги у справі №904/8081/16 обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 14.1.2. статті 14 Кредитного договору встановлено, що договір діє до 27.08.2015. У разі, якщо у вищезазначений термін, зобов’язання за договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум, які необхідно сплачувати до повного виконання грошового зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання умов Кредитного договору та рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8081/16.

Позивач зазначає, що станом на момент підготовки позовної заяви, на 13.10.2017 перерахована лише грошові кошти у сумі 118 098 грн. 46 коп., заборгованість відповідача-1 за отриманий кредит в повному обсязі не погашена.

Позивачем заявлено до стягнення 5 391 621 грн. 11 коп., яка складається з наступних сум: 2 010 657 грн. 91 коп. - пені за основним боргом, 1 626 376 грн. 48 коп. - прострочених процентів за кредитом, 345 875 грн. 87 коп. - пені по процентам, 26 288 грн. 64 коп. - прострочену комісію за управління, 12 405 грн. 30 коп. - пені за комісію за управління, 228 206 грн. 77 коп. - 3% річних та 1 141 810 грн. 64 коп. - індекс інфляції.

За умовами підпункту 9.2.2 Кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитним договором.

Тип процентної ставки за кредитом: фіксована. Розмір процентної ставки за кредитом становить 21,0 % річних. Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та порядку, що передбачені пунктом 4.1 Кредитного договору. Проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року (стаття 3 Кредитного договору).

Згідно Додаткової угоди №50214К18-2 від 10.07.2015 року до Кредитного договору розмір процентної ставки за кредитом становить 25% річних.

Сплата процентів за кредитом (крім процентів за останній календарний місяць користування Кредитом) здійснюється позичальником щомісячно з 1 по 7 число кожного місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - по 15 число), у валюті кредиту. Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць. Проценти за Кредитом за останній календарний місяць користування Кредитом мають бути сплачені позичальником не пізніше наступного банківського дня за днем повного погашення основного боргу (пункт 6.6 Кредитного договору).

Отже, у зв’язку з неповерненням кредитних коштів відповідач за користування кредитними коштами повинен був додатково сплатити проценти, які згідно розрахунку становлять 1 626 376 грн. 48 коп. (з 01.07.2016р. по 13.10.2017р.).

За умовами підпунктів 3.2.2.1, 3.2.2.2 Кредитного договору розмір ставки комісії за управління 0,1% від ліміту кредитної лінії, зазначеної в п.2.3.1 Кредитного договору. Комісія за управління нараховується щомісячно у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування, починаючи з дати набуття чинності Кредитним договором відповідно до підпункту 14.1.1 Кредитного договору і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 Кредитного Договору.

Згідно пункту 6.7 Кредитного Договору сплата комісії за управління (крім комісії за управляння за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись позичальником з 1 по 7 число кожного місяця, наступного за розрахунковим (у січні - травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць. За неповний місяць комісія за управління кредитною лінією стягується пропорційно кількості днів користування кредитом.

Як вбачається відповідач-1 за управління кредитною лінією повинен був додатково сплатити комісію, яка згідно розрахунку становить 26 288 грн. 64 коп. (з 01.07.2016р. по 31.10.2016р.).

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та простроченій комісії за управління кредитом перед позивачем відповідачем-1 не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених Кредитним Договором, позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань розрахунку фактичної кількості днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань (пункт 10.2 Кредитного договору).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України пеня за несвоєчасну сплату кредиту (основного боргу) становить 896 373 грн. 18 коп. (з 21.07.2016р. по 30.01.2017р.), пеня за несвоєчасну сплату процентів становить 229 669 грн. 41 коп. (з 21.07.2016р. по 13.10.2017р.) та пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління становить 5 423 грн. 40 коп. (з 21.07.2016р по 07.05.2017р.).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що судом при перерахунку розміру пені було враховано, що строк сплати процентів та комісії встановлений до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, а також, що пеня має нараховуватися протягом шести місяців з дня, наступного за днем, коли зобов’язання мало бути виконано, та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, інфляційні нарахування згідно розрахунку становлять 1 141 810 грн. 64 коп. (серпень 2016р. – вересень 2017р.), а річні після перерахунку – 227 151 грн. 38 коп. (з 21.07.2016р. по 13.10.2017р.), у тому числі 187 341 грн. 89 коп. – річні по кредиту, 38 824 грн. 91 коп. – річні по процентам, 1 084 грн. 58 коп. – річні по комісії.

Як вбачається із Договору поруки від 27.08.2014р. №50214Р9 та Договору поруки від 24.10.1014р. №50214Р21 (надалі – Договори поруки) поручитель зобов’язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником Основного зобов’язання; у випадку невиконання позичальником Основного зобов’язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов’язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників (пункти 3.1, 3.2 Договорів поруки).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договорів поруки кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з Основного зобов’язання у випадку, якщо позичальник не виконає грошове зобов’язання, передбачене Кредитною угодою, протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

При цьому відповідно до статті 1 Договорів поруки під Основним зобов’язанням слід розуміти зобов’язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов’язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Таким чином, виходячи з умов Договорів поруки суд вважає, що позивач має право вимагати виконання основного зобов’язання у розумінні Договорів поруки від поручителів, якими є відповідачі-2,- 3, після отримання поручителями відповідної вимоги.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016р. у справі №904/8081/16 банком було вручено поручителю-1 та поручителю-2 повідомлення (претензії) за вих.№050/29-69/1 від 20.05.2016р., вих.№050/29-876 від 20.06.2016р. з вимогою здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором.

Проте, позивачем у даному позові пред’явлено проценти та комісія за інший період, пеня по кредиту, процентам та комісії за інший період.

Вимога до поручителів про сплату вказаних нарахувань, які входять до Основного зобов’язання за Договорами поруки, позивачем не надана, у матеріалах справи відсутня.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що до основного зобов’язання за Договорами поруки входить зобов’язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, до складу яких входить пеня, а також всіх та будь-яких витрат, пов’язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (у даному випадку комісія за обслуговування кредиту). Що стосується інфляційних нарахувань та 3% річних, то такі сплати поручителями умовами Договорів поруки взагалі не передбачені.

Також суд погоджується з думкою відповідача-2 щодо припинення поруки з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Договорів поруки цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та поручителем; дія цього Договору припиняється після повного виконання Основного зобов’язання.

Згідно із частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 статті 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 251 та частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

З Договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договорів поруки (пункт 7.4) про припинення їх дії після повного виконання основного зобов’язання не є встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.07.2012 №6-78цс12.

Проте, суд не погоджується з думкою відповідача-2 про сплив позовної давності, оскільки відповідно до пункту 14.6.1 Кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України до 10-ти років для всіх грошових зобов’язань позичальника (у тому числі, але не виключно, що повернення суми Кредиту, сплати процентів за кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами Договору

При цьому, щодо посилань позивача на подвійну відповідальність за одне й те саме порушення, а саме нарахування позивачем процентів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування, зокрема, та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказане зазначено також в пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в кому йдеться про те, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, вона входить до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Враховуючи все вищевикладене, з урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Крім того, судом було враховано, що відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому, під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обов'язки суб'єкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (стаття 611 Цивільного кодексу України) передбачена можливість одночасного застосування до суб'єкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобов'язання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до суб'єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Чинним законодавством України не передбачено обмежень щодо одночасного стягнення процентів річних і пені за невиконання боржником грошового зобов'язання. Правова природа процентів річних була описана судом вище. Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання. Пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе господарських зобов'язань, а відтак є додатковим стимулюючим фактором. Так, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що до кожного виду відповідальності, в тому числі і до господарсько-правової, не можна застосовувати приписи частини 1 статті 61 Конституції України без урахування особливостей притаманних кожному виду юридичної відповідальності.

При цьому, посилання відповідача-2 на нарахування позивачем процентів та стягнення пені як один вид відповідальності за одне й те саме правопорушення не підтверджено належними доказами, а обґрунтування щодо подвійної відповідальності не знайшло своє законодавче підтвердження.

Крім того, слід звернути увагу, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними (статті 627, 628 Цивільного кодексу України).

Виходячи з цього, сторони добровільно визначили умови кредитного договору щодо комісії за управління кредитом, кредитний договір у цій частині не визнано недійсним, є чинним.

Тому думка відповідача-2 щодо неправомірного нарахування комісії не заслуговує на увагу.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача-1 896 373 грн. 18 коп. – пені по кредиту, 1 626 376 грн. 48 коп. – заборгованості по процентам, 229 669 грн. 41 коп. – пені по процентам, 26 288 грн. 64 коп. – заборгованості по комісії, 5 423 грн. 40 коп. – пені по комісії, 227 151 грн. 38 коп. – річних, 1 141 810 грн. 64 коп. – інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" (49000, м. Дніпро, Аеродром; ідентифікаційний код 25523822) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03125, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Дніпрі; ідентифікаційний код 19358796, тр/р №373900011 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпрі, код банку 322313) 896 373 (вісімсот дев'яноста шість тисяч триста сімдесят три) грн. 18 коп. – пені по кредиту, 1 626 376 (один мільйон шістсот двадцять шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 48 коп. – заборгованості по процентам, 229 669 (двісті двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 41 коп. – пені по процентам, 26 288 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 64 коп. – заборгованості по комісії, 5 423 (п'ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 40 коп. – пені по комісії, 227 151 (двісті двадцять сім тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 38 коп. – річних, 1 141 810 (один мільйон сто сорок одна тисяча вісімсот десять) грн. 64 коп. – інфляційних нарахувань та 62 296 (шістдесят дві тисячі двісті дев'яноста шість) грн. 40 коп. – витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.03.2018р.