Рішення № 72595690, 21.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2018Справа № 910/19727/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 2-А, офіс 1, ідентифікаційний код 38418870)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, будинок 101, ідентифікаційний код 39320386)

про стягнення 7 670 958, 90 грн.

Представники сторін:

від позивача: Негода В.В. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" про стягнення 7 670 958, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, що передбачені умовами договору № 175/17-ГКУ від 31.05.2017, а саме не здійснив передачу природного газу на загальну суму 6 750 000, 00 грн. та не здійснив повернення грошових коштів в сумі 6 750 000, 00 грн., як це передбачено п. 6.3 зазначеного договору, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19727/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2017 за участю представників сторін.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент порушення провадження у справі

місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" було (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, поверх 11).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 розгляд справи було відкладено на 13.12.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог суду.

13.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 розгляд справи було відкладено на 22.12.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог суду.

22.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 за № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, підготовче засідання призначено на 17.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 07.02.2018.

Так ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2017, від 29.11.2017, від 13.12.2017, від 22.12.2017 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз", а саме: (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, поверх 11).

В подальшому, як встановлено судом та вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.12.2017 відповідачем було внесемо зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" стало (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, будинок 101).

Разом з тим, частиною 2 ст. 31 Господарського суду міста Києва передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Відтак, судом продовжено подальший розгляд справи.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" про забезпечення позову.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному судове засідання призначене на 07.02.2018 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 справу призначено до розгляду на 21.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" про забезпечення позову.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, докази отримання повідомлення про місце, дату та час розгляду справи у суду відсутні.

Разом з тим, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, будинок 101).

Відтак, ухвали Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 та від 12.02.2018 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про судові засідання належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо матеріалів для розгляду справи у судовому засіданні 21.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (далі - оптовий продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" (далі - оптовий покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 175/17-ГКУ за умовами якого оптовий продавець зобов'язувався передати у власність оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((t) = 20 °С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - газ), а оптовий покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Згідно з п. 2.1. договору, передбачено строки передачі газу у відповідному місяці передачі (далі - "Місяць передачі") визначаються сторонами у додаткових угодах до договору.

Пункт 2.2. вказує, що обсяг газу, що підлягає передачі оптовим продавцем оптовому покупцеві за цим договором, а також ціна за 1 (одну) тисячу м3 газу, визначається та узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору.

Сторони дійшли згоди, що оптовий продавець передає оптовому покупцю газ у фізичних та/або віртуальних точках входу/виходу газотранспортної системи ("Пункти приймання-передачі"), визначених оператором ГТС відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи, та розміщених на офіційному веб сайті оператора ГТС. Фізичні та/або віртуальні точки входу/виходу, в яких здійснюється приймання-передача газу у відповідному Місяці передачі (із зазначенням ЕІС-кодів таких точок) визначаються сторонами у додаткових угодах (п. 3.1. договору).

З метою оформлення передачі газу від оптового продавця до оптового покупця, оптовий продавець зобов'язується своєчасно надавати оператору ГТС Акти приймання-передачі газу та інші документи, що підтверджують зобов'язання оптового продавця передати оптовому покупцю, а оптового покупця прийняти у відповідному Місяці передачі визначений в таких документах обсяг газу на умовах цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, право власності на газ переходить від оптового продавця до оптового покупця, впункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі газу та комерційного Акту приймання-передачі. Після переходу права власності на газ оптовий покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Так, не пізніше 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за останнім днем передачі газу у відповідному Місяці передачі газу, оптовий продавець зобов'язується надати оптовому покупцеві підписані та скріплені печаткою оптового продавця, 3 (три) примірники Акту приймання-передачі, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, а також підписані та скріплені печаткою оптового продавця 2 (два) примірники комерційного Акту приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого Газу та фактична вартість переданого газу.

В цілях цього пункту останнім днем передачі газу у відповідному Місяці передачі газу вважається день, в якому оптовий продавець передав оптовому покупцю обсяг газу, призначений до передачі у такому Місяці передачі та зазначений у додатковій угоді, що встановлює та визначає обсяг газу. Оптовий покупець не пізніше 2 (двох) робочих днів, наступних за днем отримання Актів, зобов'язується повернути оптовому продавцю один примірник оригіналів Актів, підписаних уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Актів. Підписані Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору, оптовий продавець зобов'язується направити оптовому покупцеві податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо її складання та реєстрації у , Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, визначені чинним законодавством.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що ціна на газ, який підлягає передачі, визначається сторонами у додаткових угодах до договору. Загальна сума договору складається із загальної вартості газу, переданого оптовому покупцю за весь період дії договору.

Також, сторони погодили, що оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок оптового продавця, зазначений у Розділі 11 цього договору шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному сторонами у додаткових угодах до договору. Розрахунок також можливий шляхом проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог між сторонами з укладанням відповідної додаткової угоди. У випадку не оплати оптовим покупцем газу або часткової оплати відповідно до пункту 5.1 цього договору, оптовий продавець має право не здійснювати передачу газу або передати обсяг газу, що відповідає сумі здійсненої оплати. датою оплати оптовим покупцем газу є дата зарахування грошових коштів на рахунок оптового продавця. Сторони мають надати одна одній всі наявні первинні документи щодо передачі газу не пізніше 6 (шостого) числа місяця, наступного за місяцем оформлення цих документів (п. 5.1., 5.2, 5.3, 5.4. договору).

Згідно п. 5.5. в платіжних дорученнях оптовий покупець повинен обов'язково зазначати номер і дату підписання договору та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у дптового покупця за цим договором, оптовий продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від оптового покупця, як погашення заборгованості за газ, переданий в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Якщо сума здійсненої оптовим покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу газу вказану в комерційному Акті приймання-передачі, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується, за наявності письмового звернення оптового покупця як попередня оплата газу на наступний місяць передачі та/або повертається покупцеві за його вимогою, впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.

За необхідності сторонами проводиться звірка розрахунків на підставі відомостей про фактичну оплату вартості переданого газу оптовим покупцем та актів приймання- передачі газу. Акти звірки розрахунків складаються оптовим продавцем до 6 (шостого) числа місяця наступного за звітним та підписується обома сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх виготовлення (п. 5.6. договору).

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, зокрема, в частині здійснення взаєморозрахунків.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує про те, що всупереч умовам договору, зокрема, додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до договору відповідачем не здійснено передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" по даному договору в період вересня 2017 року обсягу газу до 1 000, 000 тис. (один мільйон) куб.метрів., вимоги щодо повернення грошових коштів в сумі 6 750 000, 00 грн., як це передбачено п. 6.3 зазначеного договору, не виконав.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 175/17-ГКУ від 31.05.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч. ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Так, 31.05.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 175/17-ГКУ.

Згідно з умов даної додаткової угоди № 1 оптовий продавець здійснює передачу оптовому покупцю по даному договору в період травня 2017 року обсягу газу 250,000 тис (двісті п'ятдесят тисяч) куб.метрів.

Ціна за одну тисячу кубічних метрів газу становить 6 041, 67 грн., крім того ПДВ 20% - 1 208, 33 грн. Всього ціна з ПДВ 20% за 1 000 куб.м. складає 7 250, 00 грн.

Оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок отового продавця шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі до 09 червня 2017 року включно.

Як вказує позивач та встановлено судом 31.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" підписано Акт № 259 приймання-передачі природного газу, відповідно до якого оптовий продавець передав, а оптовий покупець прийняв природний газ у травні 2017 року в обсязі 250,000 тис.куб.м загальною вартістю 1 812 501, 00 грн.

Позивачем було здійснено оплату за природний газ отриманий у травні 2017 на банківський рахунок відповідача зокрема:

- 08.06.2017 - 1 500, 20 грн. (платіжне доручення № 00000000961 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 4 000, 80 грн. (платіжне доручення № 00000000962 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 50 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000963 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 50 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000964 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 50 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000965 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 50 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000966 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 50 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000967 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 50 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000968 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 61 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000969 від 08.06.2017);

- 08.06.2017 - 1 446 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000000970 від 08.06.2017).

Відтак, станом на 08.06.2017 позивачем було сплачено суму за договором в розмірі 1 812 501,00 грн., копії вищевказаних платіжних доручень містяться в матеріалах справи.

Також 10.08.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 175/17-ГКУ.

Згідно з умов додаткової угоди № 2 оптовий продавець здійснює передачу оптовому покупцю по даному договору в період серпня 2017 року обсягу газу до 3 000,000 тис (три мільйони) куб.метрів.

Ціна за одну тисячу кубічних метрів газу становить 5 625, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 125, 00 грн. Всього ціна з ПДВ 20% за 1 000 куб.м. складає 6 750, 00 грн.

Оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі до 11 серпня 2017 року включно.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату за природний газ отриманий у серпні 2017 на банківський рахунок відповідача зокрема:

- 11.08.2017 - 6 250 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000001199 від 11.08.2017);

- 11.08.2017 - 7 000 000, 00 грн. (платіжне доручення № 00000001200 від 11.08.2017);

- 11.08.2017 - 7 000 000, 00 грн. (платіжне доручення №00000001201 від 11.08.2017).

Відтак, станом 11.08.2017 позивачем було сплачено суму р розмірі 20 250 000, 00 грн., з яких 13 500 000,00 грн. - за природний газ отриманий у серпні 2017, а 6 750 000, 00 грн. - в якості попередньої оплати газу на наступний місяць (відповідно до абз. 2 п. 5.5. договору), копії вищевказаних платіжних доручень також містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 31.08.2017 між сторонами підписано Акт № 318 приймання-передачі природного газу, відповідно до якого оптовий продавець передав, а оптовий покупець прийняв природний газ у серпні 2017 року в обсязі 2 000,000 тис.куб.м загальною вартістю 13 500 000, 00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" укладено додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу № 175/17-ГКУ.

За умовами додаткової угоди № 3 оптовий продавець здійснює передачу оптовому покупцю по даному договору в період вересня 2017 року обсягу газу до 1 000,000 тис. (один мільйон) куб.метрів.

Ціна за одну тисячу кубічних метрів газу становить 5 625, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 125, 00 грн. Всього ціна з ПДВ 20% за 1 000 куб.м. складає 6 750, 00 грн.

Як вже зазначалось вище, договором, зокрема, абз. 2 п. 5.5., встановлено, якщо сума здійсненої оптовим покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу газу вказану в комерційному Акті приймання-передачі, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується, за наявності письмового звернення оптового покупця як попередня оплата газу на наступний Місяць передач та/або повертається покупцеві за його вимогою, впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.

Разом з тим, як вказує позивач та було встановлено судом 30.09.2017 між сторонами підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за вересень 2017 року за договором № 175/17-ГКУ від 31.05.2017, як наслідок яким було підтверджено наявність заборгованості у розмірі 6 750 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом за вих. № 13/10-04 від 13.10.2017 позивачем було повідомлено відповідача, що станом на 13.10.2017 останній не здійснив передачу природного газу на загальну суму 6 750 000, 00 грн. та відповідно до п. 6.3 договору вимагав повернення грошових коштів в сумі 6 750 000,00 грн. на поточний рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси".

Зважаючи на те, що вказану суму не було повернуто, 19.10.2017 позивачем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" претензійну вимогу за вих. № 19/10-02, в якій було вказано, що у разі її невиконання у строк до 24.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" звернеться до суду з вимогою про стягнення боргу.

З огляду на те, що у встановлений строк заборгованість погашена не була, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошові кошти в розмірі 6 750 000, 00 грн., пені в розмірі 110 958, 90 грн., 5% штрафу в розмірі 337 500, 00 грн. та 7% штрафу в розмірі 472 500, 00 грн.

Як свідчать копії описів вкладення в цінний лист та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень лист від 13.10.2017 був отриманий відповідачем 25.10.2017, а претензійна вимога від 19.10.2017 отримана також 25.10.2017, проте, відповіді не були надані та в порушення умов укладеного сторонами договору, попередню оплату у розмірі, що перевищує вартість обсягу поставленого товару, позивачу не повернув.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, в той час, як відповідач в порушення зобов'язань передбачених договором, передачі у власність газу не здійснив, попередню оплату за газ на вимогу позивача не повернув, доказів зворотного суду не надав, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 6 750 000, 00 грн. підлягає задоволенню

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пені в розмірі 110 958, 90 грн., 5% штрафу в розмірі 337 500, 00 грн. та 7% штрафу в розмірі 472 500, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі невиконання виконання оптовим продавцем зобов'язань щодо передачі обсягів газу, за умови відсутності у оптового покупця заборгованості за цим договором, оптовий продавець зобов'язується повернути, у термін по 15 (п'ятнадцяте) число місяця наступного за Місяцем передачі, на поточний рахунок оптового покупця, зазначений у Розділі 11 даного договору, грошові кошти, сплачені оптовим покупцем на користь оптового продавця, за обсяг газу у відповідному Місяці передачі. У випадку невиконання оптовим продавцем свого зобов'язання, щодо повернення грошових коштів сплачених оптовим покупцем, оптовий продавець сплачує оптовому покупцю неустойку за кожний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми неповернутих/несвоєчасно повернутих оптовому покупцю грошових коштів та додатково - штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми неповернутих/несвоєчасно повернутих оптовому покупцю грошових коштів, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% (сім відсотків) суми неповернутих/несвоєчасно повернутих оптовому покупцю грошових коштів.

Сплата оптовим покупцем стороною пені та штрафів за даним договором не звільняє його її від виконання основного зобов'язання та відшкодування збитків, понесених оптовим продавцем з вини оптового покупця іншої стороною з вини сторони, що порушила (п. 6.4. договору).

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позаяк, судом встановлено, що відповідач попередню оплату позивачу не повернув, відтак, допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог, вбачається, що під неустойкою, визначеною в розмірі 110 958, 90 грн., позивач розуміє пеню.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (пені) з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування з 16.10.2017 по 08.11.2017, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 110 958, 90 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, що стосується визначених договором штрафів передбачених за різні порушення його умов, а саме: штраф у розмірі 5% передбачений сторонами договору за прострочення повернення грошових коштів, а штраф у розмірі 7% - за прострочення повернення грошових коштів на строк понад 10 календарних днів, то слід зазначити наступне.

Судом врахована правова позиція Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

А відтак, одночасне стягнення штрафів у розмірі 5% та 7% також не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим у ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, і приписами ст. 628 Цивільного кодексу України, згідно з якими зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафів у розмірі 5% та 7% суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача стягнення 5% штрафу в розмірі 337 500, 00 грн. та 7% штрафу в розмірі 472 500, 00 грн. є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених ним за надання правової допомоги в розмірі 50 000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 02.10.2017 між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Юридичне об'єднання "Феміда" був укладений договір про надання юридичних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги в обсязі та на умовах передбачених даним договором. Перелік юридичних послуг, строк виконання послу, що надаються замовникові: досудове врегулювання спору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" та Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз", що виник у зв'язку із порушенням умов договору купівлі-продажу № 175/17-ГКУ від 31.05.2017 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз", представництво інтересів замовника у господарських судах України при розгляді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" про стягнення заборгованості за договором № 175/17-ГКУ від 31.05.2017 та у пов'язаних з даною справою питаннях (за необхідності). Вартість послуг за даним договором становить 50 000, 00 грн.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання "Юридичне об'єднання "Феміда" грошові кошти в сумі 50 000, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 155 від 28.11.2017.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи об'єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені ним за надання правової допомоги в розмірі 50 000, 00 грн. є обґрунтованими.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101; ідентифікаційний код 39320386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 2-А, офіс 1; ідентифікаційний код 38418870) грошові кошти в розмірі 6 750 000 (шість мільйонів сімсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пені в розмірі 110 958 (сто десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп., 5% штрафу в розмірі 337 500 (триста тридцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 7% штрафу в розмірі 472 500 (чотириста сімдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 115 064 (сто п'ятнадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 38 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.03.2018

Суддя Д.О. Баранов