Постанова № 72595519, 02.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3316/17 22-ц/774/289/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 215/3316/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Гладиш К.І.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Науменко Я.О. у місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ОСОБА_3 «Північний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи протягом 26 років 10 місяців у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 13.07.2017 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55% та третю групу інвалідності з датою переогляду 01.07.2018 року.

Позивач вважає, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_3 «Північний ГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 921 600 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 «Північний ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 35000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду зі зменшенням розміру суми, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач є винним у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ОСОБА_3 «Північний ГЗК» з фактом втрати працездатності позивача. Натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого ОСОБА_1, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв’язку з чим, на думку відповідача, суд дійшов хибного висновку щодо виникнення профзахворювання у позивача з вини ОСОБА_3 «Північний ГЗК».

Крім того, на думку представника відповідача визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості та є завищеним.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача – ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача – ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 20.08.1990 р. по 14.07.2017 р. ОСОБА_1 працював у ОСОБА_3 «Північний ГЗК» на посаді помічника машиніста екскаватора в кар’єрі, а в подальшому виконував роботу майстра гірничого в кар’єрі. 14.07.2017 р. позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с.25-28).

Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 травня 2017 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: вміст пилу з вмістом кристалічного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,65 рази перевищує ГДК (5,3 мг/м3, при ГДК 2,0 мг/м3) згідно галузевих норм. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становить 36 кг при нормі до 30 кг згідно галузевих норм. Величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу складає 142000 кг/с при нормі до 70000 кг/с згідно галузевих норм. Знаходження у незручній позі у нахиленому положенні до 300 становить 67,7% часу зміни при нормі до 25% згідно галузевих норм. Шум, еквівалентний рівень звуку перевищує гранично допустимий на 3 дбА (83 дбА при ГДР 80 дбА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 (а.с. 19).

Позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 55% висновком МСЕК від 13.07.2017 р. та третя група інвалідності з наступною датою переогляду 01.08.2018 року (а.с.21).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов’язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обов’язків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 травня 2017 року, причиною професійних захворювань позивача є його робота впродовж 26 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Оскільки порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України встановлено вищевказаним актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу.

Спростовуються доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач за станом здоров’я, не може виконувати навіть домашню роботу, займатися бігом та футболом через обмеженість рухів, зазнає фізичний біль і страждання, все це порушує його нормальні життєві зв’язки.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати професійної працездатності та відсутність тенденції щодо поліпшення стану здоров’я, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2018 року

Головуючий:

Судді: