Рішення № 72595475, 26.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа № 823/1374/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Бас-Агро” до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бас-Агро” (далі – ТОВ “Бас-Агро”, позивач) подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – ГУ ДФС у Черкаській області, відповідач) від 19.06.2017 № НОМЕР_1 (форма “В4”) про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 525083,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Черкаській області, діяв з перевищенням своїх повноважень, склав акт про проведення перевірки на підставі суб’єктивних припущень та дійшов помилкових і необґрунтованих висновків про господарську діяльність ТОВ “Бас-Агро” з підстав укладення умов договорів по придбанню товаро-матеріальних цінностей у ТОВ “Трейдер Вікторі”.

ГУ ДФС у Черкаській області, зокрема, не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблено висновок про фактичну відсутність здійснення господарських операцій та як наслідок, фактично визнано правочини нікчемними.

ТОВ “Бас-Агро” не погоджується з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки, прийнятим відповідачем за наслідками вчинення даної перевірки податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки перевірку відповідачем було проведено з порушенням вимог Податкового кодексу України, в складеному акті перевірки допущено велику кількість помилок та неточностей.

Також, відповідач наголошує, що господарські операції між ТОВ “Бас-Агро” та ТОВ “Трейдер Вікторі” у листопаді 2016 року фактично здійснені та оформлені належним чином у відповідності до вимог законодавства та умов договору.

На підтвердження фактичного виконання договірних зобов’язань у позивача є в наявності всі первинні бухгалтерські документи, копії яких було надано в ході проведення перевірки.

Окрім того, висновок про протиправність (фіктивність) договору укладеного між ТОВ “Бас-Агро” та ТОВ “Трейдер Вікторі” є тільки припущенням, в акті перевірки не наведено жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість поставки товару контрагентом ТОВ “Бас-Агро”, а також враховуючи, що чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях останнього відсутні будь-які порушення приписів п. 1 ст. 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.99 та П(С) БО “Загальні вимоги до фінансової звітності” та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки є хибними і протиправними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 року № НОМЕР_1 підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведеної перевірки та аналізу наданих первинних документів встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ “Бас-Агро” та ТОВ “Трейдер Вікторі”, оскільки контрагент позивача (ТОВ “Трейдер Вікторі”) не мало можливості поставити запасні частини на адресу позивача у зв’язку з відсутністю придбання даного активу та можливостей його самостійного виробництва.

Також, договір та податкові накладні збоку ТОВ “Трейдер Вікторі” підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, тому включення до податкового кредиту відповідних сум по документам, виданим ТОВ “Трейдер Вікторі”, здійснено позивачем неправомірно.

Окрім того, декларації на отримання вантажу, що підтверджують транспортування товару ТОВ “Бас-Агро”, оформлені без зазначення календарної дати, в зв’язку з чим не можливо встановити фактичний час відвантаження/отримання товару.

Недоліки в оформленні первинних документів не дають можливості ідентифікувати посадових осіб підприємств, які брали участь у господарських операціях, відпускали та приймали товар.

Також, від Головного управління ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 01.03.2017 № 43/26-15-13-04-05 по ТОВ “Трейдер Вікторі” за період з 01.08.2016 по 30.11.2016, яка складена у зв’язку з наявністю облікової картки суб’єкта фіктивного підприємства від 13.02.2017 № 555/8/26-55-21-03: ТОВ “Трейдер Вікторі” зареєстровано (перереєстровано) в органах держреєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру). У вказаній інформації зазначено, що співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було відібрано пояснення від засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ “Трейдер Вікторі” в одній особі гр. ОСОБА_3, який повідомив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ “ Трейдер Вікторі” він не має.

Отже, враховуючи вищевикладене, в акті перевірки позивача податковою інспекцією правомірно наведені висновки про порушення Податкового кодексу України та відповідно до вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

11 вересня 2017 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи у судовому засіданні.

19 вересня 2017 року представник ГУ ДФС у Черкаській області подала клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

20 вересня 2017 року директор ТОВ “Бас-Агро” подав клопотання про зупинення провадження у справі та письмове підтвердження, що в провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

20 вересня 2017 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду зупинене провадження до 09 жовтня 2017 року.

09 жовтня 2017 року представник відповідача подала заперечення проти адміністративного позову.

09 жовтня 2017 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкладено питання про поновлено провадження у справі до 24.10.2017.

11 жовтня 2017 року представник відповідача подала клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій документів згідно переліку, зазначеному в клопотанні.

23 жовтня 2017 року представником позивача подані пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 11.09.2017 та надано документи в копіях, відповідно до переліку, зазначеному в даному поясненні.

24 жовтня 2017 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у праві.

24 жовтня 2017 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в журнал судового засідання, оголошено перерву до 30 жовтня 2017 року.

30 жовтня 2017 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду витребувано у ТОВ “Трейдер Вікторі” письмову інформацію та завірені копії документів та зупинене провадження у справі до 27 листопада 2017 року.

27 листопада 2017 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі, виребувано в оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві та слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області додаткові докази по справі та зупинено провадження у справі до 18 грудня 2017 року.

18 грудня 2017 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в журнал судових засідань, відкладено питання про поновлення провадження у справі до 16.01.2018.

26 грудня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві надало пояснення по даній адміністративній справі та копії додаткових доказів.

16 січня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в журнал судового засідання, відкладено питання про поновлення провадження у справі до 05.02.2018.

05 лютого 2018 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі та ухвалено рішення про розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26 лютого 2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бас-Агро”, як суб’єкт господарювання – юридична особа, ідентифікаційний код 39994862, зареєстроване 07.09.2015, станом на дату складання акту перевірки та розгляду справи є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.05.2017 № 794 та направлень на перевірку від 16.05.2017 № 778/23-00-14-0209 та № 779/23-0014-0209 згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Бас-Агро” з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ “Трейдер Вікторі” за листопад 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 227/23-00-14-0205/39994862 від 29.05.2017, в якому встановлені порушення, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в результаті чого зменшено суму від’ємного значення з податку на додану вартість за період листопад 2016 року на суму 525083,00 грн, в тому числі: 224265,00 грн – сума від’ємного значення, яка була зарахована у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість; 308818,00 грн сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 227/23-00-14-0205/39994862 від 29.05.2017 ТОВ “Бас-Агро”, у порядку та строки, визначеному чинним законодавством України, надало свої заперечення № 02/06 від 02.06.2017, в якому просило переглянути висновки акту від 29.05.2017 № 227/23-00-14-0205/39994862 з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податкову обліку взаємовідносин з ТОВ “Трейдер Вікторі” за листопад 2016 року та скласти довідку в якій підтвердити здійснення господарських операцій з контрагентом – постачальником ТОВ “Трейдер Вікторі”.

14 червня 2017 року Головне управління ДФС у Черкаській області надала позивачеві відповідь на заперечення № 13993/23-00-14-0216/39994862, відповідно до якої висновки акту перевірки від 29.05.2017 № 227/23-00-14-0205/39994562 “Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Бас-Агро” з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ “Тредер Вікторі” за період листопад 2016 року” щодо порушень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні” в результаті чого зменшено суму від’ємного значення з податку на додану вартість за період листопад 2016 року на суму 525083,00 грн зроблені в межах діючого чинного законодавства та залишено без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_1 (форми “В4”), яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 525083,00 грн.

З оскаржуваним рішенням позивач не погодився та у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, в порядку адміністративного оскарження подав скаргу № 26/06 від 06.06.2017 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.06.2017 № НОМЕР_1 та на акт № 227/23-00-14-0205/39994862 від 29.05.2017 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Бас-Агро” з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ “Трейдер Вікторі” до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.08.2017 №18214/6/99-99-11-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі – Закон України № 996-ХІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ – це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України № 996-ХІ на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (далі – покупець) та його контрагентом-постачальником ТОВ “Трейдер Вікторі” (далі – постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 2211 від 15.11.2016, згідно з яким постачальник зобов’язуються поставити та передати у власність ТОВ “Бас-Агро” запасні частини до сільськогосподарської техніки, а ТОВ “Бас-Агро” прийняти та оплатити згідно умов даного договору.

Відповідно до пункту 2.5 договору кількість, найменування, номенклатура товару визначаються сторонами в специфікаціях/додатках до цього договору, які є невід’ємною його частиною.

Поставка товару покупцю відповідно до пункту 3.2 здійснюється партіями на умовах EXW постачальника, відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів “Інкотерм-2010”.

Оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі (пункту 2.2 договору поставки).

Зазначений договір поставки підписаний представниками сторін та скріплені печатками.

Факт отримання та оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей від вищезазначеного контрагента у відповідному податковому періоді, зазначеному в акті перевірки, підтверджується складеними та оформленими належним чином первинними бухгалтерськими та податковими документами з відповідними датами, номенклатурою, кількісними і вартісними обсягами товарно-матеріальних цінностей, а саме: видатковими накладними від 15.11.2016 №18, 16.11.2016 № 19, 17.11.2016 № 20, від 18.11.2016 № 21, 21.11.2016 № 22, № 23, 22.11.2016 № 24, 23.11.2016 № 25, 24.11.2016 № 26, 25.11.2016 № 27.

Транспортування товару відбувалося відповідно до договору про надання послуг з перевезення багажу (вантажу) № 201511186 від 18.11.2015, укладеного між позивачем та ТОВ “Гюнсел”. Факт отримання вантажу підтверджується деклараціями отримання вантажу № 7752763, № 7782215, № 7758253, № 7688078, № 7752763, № 7741810, № 7688137.

Часткова оплата за товарно-матеріальні цінності, отримані від контрагента-постачальника, підтверджена платіжними дорученнями № 2455 від 02.12.2016, № 2476 від 08.12.2016 та № 590 від 16.01.2017.

Отримані позивачем товарно-матеріальні цінності в подальшому частково були використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахункам за 2016 рік, що обумовлює наявність причинно-наслідкового зв’язку між потребою у замовленні вказаних товарів для цілей здійснення власної господарської діяльності та її здійсненням з метою отримання прибутку, а частина товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016 знаходилася у складських приміщеннях позивача, що підтверджується інвентаризаційним описом № 3 від 31.12.2016.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та в подальшому їх зберігання і використання у власній господарській діяльності фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Суд не бере до уваги зазначене в акті перевірки посилання відповідача на те, що аналізуючи дані Єдиного реєстру податкових накладних встановлено оформлення ТОВ “Трейдер Вікторі” з моменту реєстрації платником ПДВ придбання інших товарів, ніж ті, які були реалізовані позивачеві, оскільки належних та допустимих доказів вказаного відповідач не надав.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача щодо належності і допустимості в якості доказів “безтоварності” вищезазначених господарських операцій податкової інформації № 43/23-15-13-04-05 від 01.03.2017, яка надійшла від Головного управління ДФС у м. Києві та була складена у зв’язку з наявністю облікової картки суб’єкта фіктивного підприємства від 13.02.2017 № 55/8/26-55-21-03, оскільки, на думку суду, належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між товариствами в період, що перевірявся може бути вирок у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача, що набрав законної сили. Матеріали акту перевірки не містять жодних посилань на такий вирок, не зміг надати жодного підтвердження його існування і представник відповідача.

З цих же підстав суд вважає помилковим посилання відповідача на пояснення засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ “Трейдер Вікторі” в одній особі гр. ОСОБА_3, який повідомив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ “ Трейдер Вікторі” він не має. Крім того, суд зауважує, що ці пояснення надані вказаною особою на ім’я начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Сумській області, проте невідомо в рамках яких заходів.

Разом з цим слід зазначити, що за змістом приписів Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, висновки контролюючого органу відносно реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин з іншим платником податків, документальне підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки, складеної за наслідками зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єктів господарювання.

Крім того, на час здійснення господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом відомості про його місцезнаходження та його керівника, які зазначені в первинних документах, відповідали даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, в силу приписів статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, є достовірними.

Одночасно, Податковий кодекс України не покладає на платника податку обов’язок та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки дотримання ними правил оподаткування і перевірки показників їх податкової звітності, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, а відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов’язки іншого платника податків, який виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що в повній мірі кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо не встановлено обставин, які свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації.

Акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями свого контрагента, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагента, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справах “Інтерсплав проти України” (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії” (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр проти Болгарії” (2010 рік. заява № 6689/03), яка в силу приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується судами як джерело права, де Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб’єктність, зважаючи на те, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів, враховуючи наявність причино-наслідкового зв’язку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та зважаючи на те, що чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за можливу неправомірність дій іншого, в діях позивача відсутні порушення приписів пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а зазначені відповідачем в акті перевірки висновки є хибними і протиправними, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 року № НОМЕР_1 не відповідає критеріям правомірності рішень суб’єкта владних повноважень з огляду на що останнє підлягає визнанню протиправним і скасуванню, позаяк порушує право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.06.2017 № НОМЕР_1 (форма “В4”) про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 525083 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бас-Агро” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 130/6, ідентифікаційний код 39994862) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7876 (сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 25 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складене у повному обсязі 05.03.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк