Постанова № 72595022, 02.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 р. № 820/6329/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 21.09.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки №11781/20-40-14-11-11/33109845 від 06.09.2017р. є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесене відповідачем на підставі зазначеного Акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0002111411 є таким, що підлягає скасуванню, як протиправне.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, оскільки перевіркою встановлено наявність у правочинах позивача з його контрагентами ознак фіктивності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Позивач пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації та з 03.08.2004 року набув статусу юридичної особи з ідентифікаційним номером 33109845, є з 13.08.2004 року платником ПДВ ( т.1 а.с.227-228).

Серед основних видів діяльності підприємства позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами ( т.1 а.с.230).

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дон-Термінал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «САВАТСТАЛЬ» (40488533) та ТОВ «ЧАСАВА» (40501763) за період червень 2016 року, та ТОВ «ТРЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (39878571) за лютий 2017 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено Акт №11781/20-40-14-11-11/33109845 від 06.09.2017р. ( т.1 а.с. 9-28).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення ТОВ «Дон-Термінал» вимог податкового законодавства: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, які полягали у завищенні податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 567200 грн., у т.ч. за червень 2016 р. - на суму ПДВ 320000 грн., за лютий 2017 р. - на суму ПДВ 247246 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом відносно позивача складено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21 вересня 2017 року, яким ТОВ «Дон-Термінал» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 709 000,00 грн. (за податковим зобов’язанням 567200,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 141 800,00 грн.) (т.1 а.с.30).

Позивач, не погодившись з зазначеним ППР, звернувся за його оскарженням у судовому порядку.

У судовому засіданні представники відповідача зазначили, що підставою для встановлення контролюючим органом зазначених порушень та, як наслідок, прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувала наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача, а саме: податкової інформації від ГУ ДФС у Херсонській області від 21.11.2016р. №138/21-22-14-06/40488533 щодо ТОВ «Балансторг» (в подальшому- змінено назву на ТОВ «САВАТСТАЛЬ») за звітний період декларування ПДВ червень-серпень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за звітний період декларування ПДВ червень-серпень 2016р. ( сторінки 8-10 акту); податкової інформації від ГУ ДФС у Херсонській області від 20.10.2016р. №126/21-22-14-06/40501763 щодо ТОВ «Сінерджі-ЛТД» ( в подальшому - змінено назву на ТОВ «ЧАСАВА») за звітні періоди декларування ПДВ червень, липень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. (сторінки 11-12 акту); податкової інформації від ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2017 року №99/26-15-14-04-03 ТОВ «ТРЕЙД-ТРЕЙДІНГ» за звітний період декларування ПДВ за лютий, березень 2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за звітний період декларування ПДВ за лютий, березень 2017 року (сторінки 15-16 акту).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон , в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні

господарської операції.

Згідно з пунктом 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін ( п. 201.1 ст. 201 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця – права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відносно господарської діяльності позивача у перевіряємий період , суд встановив, що останній мав взаємовідносини з ТОВ «САВАТСТАЛЬ», ТОВ «ЧАСАВА» та ТОВ «ТРЕЙД-ТРЕЙДІНГ» .

Між ТОВ «Балансторг» (в подальшому - змінено назву на ТОВ «САВАТСТАЛЬ» - Виконавець) та позивачем ( замовник) 15.06.2016 року укладено договір №15061601 про надання послуг ( т.1 а.с. 102-104) .

За умовами даного договору визначено, що у порядку і на умовах, визначених договором виконавець за дорученням замовника зобов'язується проводити семінари - тренінги (інформаційно - консультаційні послуги) для працівників замовника на тему: "Навчання персоналу підприємства технологій та продажів технічних мастил".

Додатковою угодою від 23.06.2016 визначено - розширено предмет договору у тематично- погодинно - вартісним показникам ( т.1 а.с.106-107).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «ДОН-Термінал» займається оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами , тому вказані семінар-тренінги потрібні для підвищення рівня кваліфікації працівників з продажу товарів. На вказаних семінарах працівників навчали: «Особливостям роботи з корпоративними клієнтами», «Робота з конфліктним клієнтом», «Види клієнтів, Як підвищити впевненість у собі». Допомагали вивчити різні методи, техніку та прийоми, що допомагають переорієнтувати «неправильних» клієнтів в клієнтів, спраглих придбати довгоочікуваний товар і оплатити послуги продавця ( т.1 а.с.118-159).

З матеріалів справи встановлено, що семінари-тренінги проводились з 23.06.2016 року по 30.06.2016 року для співробітників ТОВ «ДОН-ТЕРМІНАЛ» у кількості 20 осіб у приміщені за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, кабінет №4 з 8.00год. до 17.00год., що підтверджується наказом директора №17 від 20.06.2016 року «Про проведення семінарів-тренінгів», актами здачі-приймання робіт №7 від 23.06.2016 року, №8 від 24.06.2016 року, №9 від 29.06.2016 року, №10 від 30.06.2016 року, згідно Протоколів від 23.06.2016 року, 24.06.2016 року, 29.06.2016 року та 30.06.2016 року підтверджується присутність працівників на зазначених семінарах ( т.1 а.с. 108-116).

На виконання умов договору ТОВ «Балансторг» (в подальшому - змінено назву на ТОВ «САВАТСТАЛЬ» на адресу позивача виписано податкові накладні №7 від 23.06.2016 року, №8 від 24.06.2016 року, №9 від 29.06.2016 року, №10 від 30.06.2016 року на загальну суму 720000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 120000 грн. та суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за червень 2016 року, що не заперечувалось сторонами.

Місце проведення семінарів - м.Харків, вул. Виконкомівська,30 у приміщенні, яке позивач орендував у ТОВ «САТП-2001» за договором оренди від 01.06.2016 року №б/н, площа орендованого приміщення складає 89,3 кв.м. ( т.2 а.с.36-39)

За актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 01.06.2016 року за договором №б/н від 01.06.2016 року, Орендодавець ТОВ «САТП-2001» передав, а Орендар позивач прийняв нежитлове приміщення на території будівлі літ.А-2, приміщення №№2,3-4 загальною площею 89,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 30.( т.2 а.с.42)

При цьому, оренда приміщення загальною площею 89,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 30 була обумовлена необхідністю проведення вказаних тренінгів, а в подальшому, вказаний договір припинив чинність з16.12.2016 р. (т.2 а.с.40) та наразі, як встановлено перевіркою та не заперечувалось сторонами, за вказаною адресою позивач орендує приміщення площею 13,8 кв.м., яке є достатнім у процесі здійснення поточної господарської діяльності.

Між ТОВ «Сінерджі-ЛТД» ( в подальшому - змінено назву на ТОВ «ЧАСАВА» - Виконавець) та позивачем ( замовник) 23.05.2016 року укладено договір №2305/16-1 про надання послуг з проведення маркетингового дослідження тему «Маркетингове дослідження потенціалу ринку технічних масел і змащувальних матеріалів України по транспортним сегментам» ( т.1 а.с. 160-165) .

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, виходячи з видів господарської діяльності ТОВ "Дон - Термінал", економічна доцільність проведення вказаного дослідження обумовлювалась задля з’ясування ряду питань, які будуть корисні в господарській діяльності, а саме: «Моторні мастила для комерційної категорії», «Склад моторних мастил», «Випробування моторних мастил», «Класифікації та специфікації», «Конкурентний аналіз. Основні оператори, діючого сегменту», «Оптимізація інтервалів заміни масла для важких транспортних засобів» та знайшла своє відображення у звіті про маркетингові дослідження, який надано до матеріалів справи ( т.1 а.с. 172-225).

На виконання умов договору ТОВ «Сінерджі-ЛТД» ( в подальшому - змінено назву на ТОВ «ЧАСАВА») позивачеві надано акти здачі-приймання робіт №18 від 23.06.2016 року, №19 від 24.06.2016 року, №20 від 29.06.2016 року, №21 від 30.06.2016 року, які містять поетапне висвітлення виконання послуг ( т.1 а.с.167-170) та виписано податкові накладні №18 від 23.06.2016 року, №19 від 24.06.2016 року, №20 від 29.06.2016 року, №21 від 30.06.2016 року на загальну суму 1200000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 200000 грн. та суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за червень 2016 року, що не заперечувалось сторонами.

З приводу господарських відносин позивача з ТОВ «ТРЕЙД-ТРЕЙДІНГ», 10.02.2017 р. між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір поставки № 1002/17 поліграфічної продукції за умовами якого , постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцю поліграфічну продукцію в асортименті, а покупець - прийняти та оплатити її. Поставка товару здійснюється партіями, найменування товарів, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, сума визначаються видатковими накладними ( т.1 а.с.75-76).

Також, між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір від 03.02.2017 р. № 0302/17 про надання послуг з друку та розповсюдження рекламно-інформаційної продукції ТОВ "Дон-Термінал" ( т.1 а.с. 95-97).

Як пояснив представник позивача, ТОВ «ТРЕЙД-ТРЕЙДІНГ» на виконання умов договорів поставляв поліграфічну продукцію та здійснював розповсюдження друкованих рекламних матеріалів для ТОВ «ДОН-ТЕРМІНАЛ». При цьому, у зв’язку з тим, що конкуренція на ринку технічних мастил дуже велика, а залучати нових клієнтів потрібно, для більшого попиту та з метою зацікавленості більшої кількості клієнтів ТОВ «ДОН-ТЕРМІНАЛ» і замовило рекламну продукцію та розповсюдження рекламних матеріалів.

На виконання вказаного договору ТОВ «ТРЕЙД-ТРЕЙДІНГ» виготовило буклети, листівки та коробки картонні з логотипом та реквізитами ТОВ «ДОН-ТЕРМІНАЛ» ( т.1 а.с.82-94), а в подальшому вказані буклети та листівки були розповсюджені.

Вказані операції підтверджуються податковими, видатковими накладеними, актами виконаних робіт ( т.1 а.с.77-79, 98-100, т.2 а.с.26-29,33-35) та суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за лютий 2017 року, що не заперечувалось сторонами.

Розрахунки між суб'єктами господарювання, позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді відбувались у безготівковій формі ( т.2 а.с. 85-101).

Суд зазначає, що отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно – сальдовими відомостями по рахунку 6851, 209 (т.1 а.с.81,101,117,171).

Крім того, вказані послуги були використані у господарській діяльності позивача, що призвело до підвищення рівня продажу, що підтверджується згідно ОСВ за рахунком 702 «Дохід від реалізації товарів», а також, відповідною податковою звітністю - деклараціями, відповідні докази містяться у справі ( т.2 а.с. 102-206).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону та не визнані у судовому порядку нечинними, доказів протилежного суду не надано

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Усі долучені до матеріалів справи податкові накладні виписані на ім'я позивача його контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства, складені відповідно до положень ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності оформлення податкових накладних та інших первинних документів, які виписувалися контрагентами позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання товару (послуг), економічна доцільність яких підтверджена в ході розгляду справи, останні були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивача, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Стосовно посилань контролюючого органу на наявність податкової інформації відносно контрагенті позивача суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Варто наголосити, що вищенаведена позиція цілком і в повній мірі відповідає міжнародній судовій практиці, зокрема, практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались податковим органом під час проведення перевірки позивача, підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Крім того, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товару (послуг), які в свою чергу були використані останнім у межах господарській діяльності.

Стосовно посилань відповідача щодо відсутності доказів використання послуг у власній господарській діяльності, отримання позитивного ефекту та доцільність придбання послуг, вказані твердження спростовані в ході розгляд справи, а відсутність у первинних документах - актах виконаних робіт даних, на підставі яких неможливо встановити які саме роботи було виконано з зазначенням їх вартості, годин виконаних робіт, зокрема, по контрагенту ТОВ "ЧАСАВА" не в повній мірі відповідає дійсності.

При дослідженні вказаних актів встановлено, що в таких викладено етапи здіснення маркетингового дослідження та вартісні показники, а щодо відсутності годин виконаних робіт, з даного приводу суд зазначає, що договором про надання послуг № 2305/16-1 від 23.05.2016 р. унормовано термін виконання робіт ( етапи робіт), який починається з першого дня його підписання та закінчується останнім днем підписання акту виконаних робіт, тобто без погодинної розбивки, що не суперечить ст. 901 ЦК України, приписами якої встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, що первинні документи (первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалось вище, всі акти виконаних робіт відповідають наведеним приписам, у свою чергу, реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Враховуючи, що в матеріалах справи в повному об’ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, а тому фактичні обставини об’єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу інших доводів контролюючого органу суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 р. по справі № 804/7470/16.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з вищевказаного, висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі є таким, , що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" (код ЄДРПОУ 33109845, 61039, м. Харків, вул. Виконкомівська,30) до Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46) про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 21.09.2017 року, яке винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ".

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" (код ЄДРПОУ 33109845, 61039, м. Харків, вул. Виконкомівська,30) у розмірі 10635,00 грн. ( десять тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.