Рішення № 72594332, 05.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/348/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.08.2017 в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, як такого, що не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова управління від 29.08.2017 мотивована віднесенням запитуваної земельної ділянки до земель природоохоронного призначення, при тому, що 27.10.2017 міжрайонним управлінням у Карлівському та Машівському районах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області суміжна земельна ділянка площею 28,1978 га внесена до переліку земель сільськогосподарського призначення для реалізації права оренди через аукціон під кадастровим номером 5323084400:04:001:003. Вказане свідчить про ігнорування відповідачем інформації Департаменту екології та природоохоронних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, безпідставність відмови у задоволенні клопотання позивача та зловживання його правами на отримання у власність бажаної земельної ділянки.

Позивач у судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на правомірності листа-відповіді від 29.08.2017. Пояснював, що за інформацією відділу у Машівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка відповідно до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП "Прогрес" Машівського району Полтавської області відноситься до земель природоохоронного призначення. Відтак, оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не розпоряджається землями природоохоронного призначення, то воно не мало правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 Також додатково зауважував, що, у подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 №11831-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

23.08.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою (вхідний номер К-20016/0/5-17 від 23.08.2017) до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Листом від 29.08.2017 №12474/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача, що за інформацією відділу у Машівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати заявник, відповідно до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП "Прогрес Машівського району Полтавської області" відноситься до земель природоохоронного призначення. Відповідно частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не розпоряджається землями природоохоронного призначення та не має правових підстав для задоволення клопотання.

Позивач не погоджуючись із вказаною фактичною відмовою, звернувся до суду за даним позовом про визнання незаконним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.08.2017 в частині відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, як такого, що не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Відповідач обґрунтовує свою відмову віднесенням земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (частина перша статті 46 Земельного кодексу України).

Так, за повідомленням Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 04.08.2017 №1317/03-03-06, що адресоване ОСОБА_1, у межах земельної ділянки приблизною площею 16,0000 га, яка розташовується на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району за межами населених пунктів і планується до відведення громадянам, станом на 04 серпня 2017 року природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність і перебувають на обліку в Департаменті, відсутні. Згідно з поданим картографічним матеріалом в межі існуючих та перспективних до заповідання територій та об'єктів природно-заповідного фонду зазначені земельні ділянки не входять. Стаття 19 Земельного кодексу України не визначає окремо категорію земель "землі природоохоронного призначення".

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Надані відповідачем до матеріалів справи документи не містять відомостей про те, на підставі яких нормативних документів запитувану земельну ділянку позначено як об'єкт природоохоронного призначення.

При цьому, представник відповідача в ході розгляду справи не заперечував, що проект роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області датований ще 03.12.1996 і зазначені у ньому відомості щодо природоохоронного призначення спірної земельної ділянки суперечать відомостям повідомлення Департаменту екології та природних ресурсів, яке датоване 04.08.2017.

Крім цього, суд відмічає, що оскаржувана відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.08.2017 оформлена управлінням за результатами повторного звернення ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

В результаті первинного звернення ОСОБА_1 до управління з аналогічним клопотанням останнім була оформлена відмова від 11.05.2017 №5526/6-17, яка фактично є аналогічною за змістом з оскаржуваною відмовою.

Слід зазначити, що відмова від 11.05.2017 №5526/6-17 також оскаржувалася ОСОБА_1 в судовому порядку і постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №816/2005/17 визнана протиправною та скасована, як така, що суперечить приписам земельного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлена листом від 29.08.2017 №12474/6-17, не ґрунтується на вимогах закону, а відтак позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконною вказаної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає замовленню. Разом з тим, керуючись частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне визнати оскаржену відмову протиправною.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваної відмови, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Так, у матеріалах справи міститься належним чином завірена копія наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 №11831-СГ, згідно з яким громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Пунктом 2 вищевказаного наказу зобов’язано відділ у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити на погодження в установленому законодавством порядку.

Таким чином, станом на дату розгляду справи відповідач вирішив порушене у заяві від 23.08.2017 питання позивача щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою на бажану земельну ділянку та фактично задовольнив його. Цим самим відповідач нівелював правове значення своєї відмови від 29.08.2017, яка є предметом судового розгляду в даному спорі. Тому суд виходить з того, що позивач в даному разі має право на отримання юридичної оцінки оскаржуваної відмови та констатацію факту порушення його права відповідачем, але застосування засобів захисту його порушеного права у вигляді скасування відмови - не потребує, оскільки порушення його права відповідачем припинено й наслідки усунуто.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (пров. Новозіньківський, 4-А, м. Полтава, Полтавська область, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (м.Полтава вул. Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити частково.

Відмову Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, оформлену листом № 12474/6-17 від 29.08.2017 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства визнати протиправною.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4