Вирок № 72593805, 06.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1276/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

з участю прокурора – Демків Р.О.

потерпілого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород кримінальне провадження № 308/1276/18, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070030002996 від 28.10.2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, одруженого, на утриманні малолітня дитина, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

27.10.2017 року, біля 19-ї год. 30 хв., ОСОБА_2, керуючи в м. Ужгород, по вул. Чорновола, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, і рухаючись в напрямку вулиці Капушанської, навпроти будинку № 1, внаслідок порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який проходив проїзну частину дороги зліва на право по ходу руху автомобіля, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №942 від.10.01.2018 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи №70 від 31.01.2018 року, потягли за собою розлад здоров’я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині не визнав. Показав, що 27.10.2017 року, біля 19 год. 30 хв., він виїхав на автомобілі марки Daewoo Nexia» зі сторони вулиці Заньковецької, в напрямку вулиці Капушанської, через вулицю Дівочу (Чорновола), так як вулиця Капушанська була перекрита у зв’язку із ремонтними роботами. Їхав в с. Сторожницю за клієнтом, так як вночі неофіційно підробляє таксуванням. Рух транспортних засобів був щільним, освітлення дороги було поганим, падав дощ, він максильно далеко рухався від тротуару. Швидкість руху його автомобіля була приблизно 20-30 км./год. Раптом на вулиці Чорновола, він помітив силует людини, яка була одягнення у чорному, яку він збив. Все відбулося раптово. Даний чоловік вискочив із-за машини, марку та номера якої не пам’ятає. Заходи уникнення зіткнення вживав, а саме коли почув удар, то почав гальмувати. Заявлений потерпілим цивільний позов не визнає, так як у державі Україна медична допомога є безкоштовною, а тому і потерпілий не поніс жодних витрат на своє лікування.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_2 свою вину не визнав, його вина у скоєному злочині повністю стверджується дослідженими в ході розгляду справи наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 27.10.2017 року, ввечері він повертався додому з роботи. Переходячи проїжджу частину дороги на вулиці Чорновола, переконавшись, що машин не має, він розпочав рух, коли відчув удар. Дорогу переходив зліва на право. Рух транспортних засобів не був щільним. Машини рухались одна за одною з відрізком часу приблизно 20-30 сек., що дозволяло йому спокійно перейти дорогу. Освітлення на даній ділянці дороги дуже добре. Авто на яке вказує ОСОБА_2, що нібито він вибіг із-за нього не було зовсім. Із-за жодної машини він не вибігав. Жодного звуку гальмування чи сигналу не чув. Після удару, він частково отямився лише у швидкій, хоча пригадує, що на місці ДТП йому медичну допомогу надавав його знайомий на ім’я ОСОБА_3. ОСОБА_2 заподіяну йому шкоду не відшкодував зовсім, навідувався до нього один раз в лікарню. На лікування витратив біля 30 000 грн., однак документи є на 18 156,42 грн. Заявлений ним цивільний позов підтримує повністю та просить суд такий задоволити.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 27.10.2017 року, біля 19 год. до нього на роботу зайшов його знайомий, який повідомив, що на вул. Чорновола машина збила якогось чоловіка. Через деякий час вийшовши на вулицю, він побачив чоловіка який лежав обличчям до землі. Тулуб даного чоловіка знаходився на стоянці, яка відразу межує з проїжджою частиною дороги, в той час, як голова знаходилася на межі самої дороги з стоянкою у воді яка утворилася після дощу, що пройшов недавно. Побачивши це, він мав намір підняти даного чоловіка, однак ОСОБА_2 почав на нього кричати, щоб він не підіймав, оскільки потрібно буде робити експертизу. Однак, не заважаючи на висловлювання ОСОБА_2, він підійняв з води даного чоловіка, в якому впізнав свого давнього знайомого ОСОБА_1 Після проведених реанімаційних дій, а саме витягнув потерпілому язика та декілька разів вдаривши долонею по лицю, ОСОБА_1 почав дихати. Після чого він відразу викликав швидку та поліцію. Коли приїхала поліція, то ОСОБА_4 вже забрала швидка. Свідок також показав, що освітлення на даній ділянці дороги дуже добре, оскільки потерпілого машина збила відразу біля електричного стовпа, тормозного шляху не було взагалі, машина ОСОБА_2 стояла десь біля 70 см. біля голови потерпілого, у машині було розбите лобове скло у правому верхньому куті та пошкоджені праве крило і передній бампер, ОСОБА_1 переходив дорогу зліва направо, ОСОБА_2 стояв один, був дуже розгубленим та з ніким не розмовляв, будь-якого білого мінівена він не бачив.

Крім показань потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, вина ОСОБА_2 у вчиненому злочині стверджується наступними письмовими доказами по справі :

●протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.10.2017 року, схемою до вказаного протоколу та фото таблицею, об’єктом огляду яких є безпосереднє місце здійснення наїзду на потерпілого ОСОБА_1, в ході якого зафіксовано, що вулиця Чорновола, біля будинку №1, де відбувся наїзд, освітлюється добре, видимість з робочого місця водія становить 100 метрів, на автомобілі НОМЕР_1 розбите лобове скло справа, будь-яких заяв чи зауважень у ОСОБА_2 не було (а.с.42-55),

●висновком експерта №10/148 від 27.11.2017 року, згідно якого на автомобілі НОМЕР_1 наявні пошкодження, що характерні для контактування з тілом людини, які розташовані у передній правій частині автомобіля, а саме : деформовано решітку радіатора та праву частину номерного знаку, деформовано верхню праву частину правого крила, вітрове скло в правій частині має пошкодження у вигляді «павутини» розміром 30Х40 см. з прогином всередину салону (а.с. 59-62),

●висновком експерта №10/151 від 27.11.2017 року, згідно якого на момент огляду та на момент дорожньо-транспортної пригоди рульове керування, гальмівна система, ходова частина автомобіля НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані та дозволяло водію транспортного засобу контролювати його швидкість та напрямок руху. Будь-яких ознак несправностей, котрі вплинули б на стійкість та керованість транспортного засобу чи викликали відмову систем або агрегатів, в ході дослідження не виявлено (а.с.65-72),

●постановою від 27.11.2017 року про визнання автомобіля НОМЕР_1 речовим доказом по справі (а.с. 73),

●висновком судово-медичної експертизи №942 від 10.01.2018 року, згідно якої при судово-медичній експертизі ОСОБА_1, а також даних історії хвороби заповненої на його ім’я з травматологічного відділення УЦМКЛ за №11237/899 на момент поступлення на стаціонарне лікування у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, забійні садна лиця, ЗЧМТ, струс головного мозку, а при проведенні експертизи (01.12.2017 р.), були виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців на шкірних покривах правої гомілки в верхній третині по передній поверхні та на шкірних покривах правої гомілки в верхній третині, нижній третині, по внутрішньо-боковій поверхні виявлено чотири рубці рожеві, які знаходяться вище рівня шкіри, як результат оперативного лікування. Виникли вищевказані тілесні ушкодження в результаті дії тупих твердих предметів, якими найбільш ймовірно могли бути виступаючі частини легкового автомобіля , які діяли по ударному механізму і по своєму характеру потягли за собою розлад здоров’я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості і укладаються час і місце пригоди, яка мала місце 27.10.2017 року і характерні для ДТП, тобто наїзд на пішохода (а.с. 74-77),

●протоколом проведення слідчого експерименту від 04.01.2017 року, згідно якого встановлено, що видимість пішоходу, за умов в яких було вчинено наїзд на потерпілого ОСОБА_1, становить 71 м. (а.с. 78—82),

●висновком судової авто технічної експертизи №18 від 22.01.2018 року, згідно якої з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2, який з моменту виникнення йому небезпеки для руху (момент виявлення пішохода на проїзній частині дороги) не вжив заходів до своєчасного застосування екстреннного гальмування. (а.с. 84- 90),

●додатковим висновком судово-медичної експертизи №70 від 31.01.2018 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер, решітка, фара) які діяли по ударному механізму дії. При цьому первинне контактування (бампера) відбулось в задньо-бокову поверхню правої гомілки в середню третину, і в момент контактування потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положення, і правою половиною тулуба був повернутий в бік рухаючогося транспортного засобу. (а.с. 91-94).

Суд оцінивши в сукупності наведені вище докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що повністю підтверджують винність ОСОБА_2, у інкримінованому йому злочині.

Поряд з цим, суд вважає, показання ОСОБА_2 про те, що потерпілий ОСОБА_1 вибіг йому під колеса із-за іншої машини, марку якої не пам’ятає та про те, що освітлення дороги було погане, способом захисту та розцінює їх не інакше як намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Так, вказані показання ОСОБА_2, повністю спростовуються висновком протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.10.2017 року, схемою до вказаного протоколу та фото таблицею, в ході проведення яких зафіксовано, що вулиця Чорновола, біля будинку №1, де відбувся наїзд, освітлюється добре. (а.с.42-55).

Вказані показання ОСОБА_2 також спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, які показали, що інтенсивність руху, в той час коли відбувся наїзд, дозволяла пішоходу безперешкодно перейти проїжджу частину дороги, освітлення дороги було добре, оскільки наїзд відбувся біля електричної опори на якій встановлений ліхтар, а будь-якої іншої машини на яку вказує ОСОБА_2 на місці дорожньо-транспортної пригоди не було.

Не знайшли свого підтвердження і показання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 раптово вискочив йому під автомобіль, оскільки як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 переходив проїжджу частину дороги зліва на право, і коли потерпілий вже майже завершив перехід дороги, то відбувся удар.

Вказані обставини підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_3, який зазначив, що в той час коли він підійшов до місця ДТП, то побачив, що тулуб потерпілого ОСОБА_1 знаходився на стоянці, яка відразу межує з проїжджою частиною дороги, в той час, як голова потерпілого знаходилася на межі самої дороги з стоянкою у воді яка утворилася після дощу, що пройшов недавно.

Наявність на керованому ОСОБА_2 автомобілі механічних пошкоджень, зокрема деформації решітки радіатора та правої частини номерного знаку, деформації верхньої правої частини правого крила та пошкодження лобового скла у правій верхній частині, а також те, що первинне контактування (бампера) відбулось в задньо-бокову поверхню правої гомілки в середню третину потерпілого і в момент контактування потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні, правою половиною тулуба був повернутий в бік рухаючогося транспортного засобу, свідчать про те, що ОСОБА_2 з моменту виникнення йому небезпеки для руху (момент виявлення пішохода на проїзній частині дороги) не вжив заходів до своєчасного застосування екстреного гальмування, що і призвело до заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Вказані обставини також підтверджуються і показаннями самого ОСОБА_2, який в судовому засіданні ствердив, що він розпочав гальмувати лише тоді коли почув удар.

Показання ж потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 є послідовними та такими, які повністю узгоджуються із дослідженими судом протоколом огляду місця події та огляду транспортного засобу, висновками експертиз, зокрема щодо часу, місця, обставин та обстановки вчиненого злочину, а також щодо руху транспортного засобу, що отримав механічні пошкодження внаслідок даної ДТП та характеру і локалізації отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Беручи до уваги в сукупності наведені вище докази, суд приходить до висновку, що безпосередньою причиною даної ДТП було порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, із-за неуважності до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди (виходу пішохода на проїзну частину дороги), яку ОСОБА_2 об’єктивно спроможний був виявити, він не вжив негайних заходів до зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на потерпілого ОСОБА_1 та спричинення останньому тілесних ушкоджень.

Відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчинені злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що є вірною кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини скоєного, особу підсудного.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_2 те, що останній позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, на утриманні має малолітню дитину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлено.

Поряд з наведеними обставинами, суд враховує також те, що ОСОБА_2 не відшкодував потерпілому ОСОБА_1 спричинену останньому матеріальну та моральну шкоди, посилаючись на те, що потерпілий не витратив на своє лікування жодних грошей, оскільки надання медичної допомоги в державі Україна є безкоштовним.

Враховуючи фактичні обставини справи, особу винного, тяжкість вчиненого злочину та наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливим без відбування останнім покарання у вигляді обмеження волі і у відповідності до вимог ст.75 КК України, звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, що на думку суду буде відповідати вимогам ст. 50 КК України, а саме буде сприяти виправленню засудженого, а також запобігати вчинення нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Поряд з цим, враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив даний злочин перебуваючи у тверезому стані, керував технічно справним транспортним засобом, на утриманні має малолітню дитину і шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки обвинуваченим не відшкодована, а наявність посвідчення водія може бути єдиним джерелом до існування, з метою забезпечення відшкодування обвинуваченим заподіяної потерпілому шкоди, суд вважає за недоцільне застосувати до ОСОБА_2 додаткове покарання передбачене ч.1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обговорюючи питання щодо задоволення заявленого по справі цивільного позову, суд виходить з вимог ст.ст.1167,1187 ЦК України та вважає, що заявлений потерпілим цивільний позов підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Підлягає до задоволення заявлена потерпілим ОСОБА_1 матеріальна шкода на суму 18156,42 грн., оскільки така підтверджується дослідженими в суді квитанціями (а.с.31-34).

Що стосується вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.п. 3,5,9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами, внесеними постановою від 27 лютого 2009 року №1) під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я. При визначенні моральної шкоди суд з’ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв’язку з наслідками, що настали.

Поряд з цим, при вирішенні питання про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь ОСОБА_1, суд виходить з доведеності позову, наслідків що настали внаслідок ДТП та те, що ОСОБА_1 тривалий час знаходився на лікуванні, що вплинуло на звичайний ритм його життя, потерпілий зазнав душевних переживань за стан свого здоров'я, а тому вважає, що заявлений потерпілим позов про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

При визначенні розміру спричиненої потерпілому моральної шкоди, суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості та вважає, що буде достатнім до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі складають 2169,60 грн. за проведенні по справі експертизи, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 (а.с. 58,64,83).

Речовий доказ по справі автомобіль НОМЕР_1 – вважати повернутим власнику.(а.с. 73).

Керуючись ст.ст.7-29, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього п.2 ч.1 ст. 76 КК України обов'язки - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ід. код 222303659) – 18156,42 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Cтягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1762 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДКЦ при МВС України в Закарпатській області судові витрати за проведені по справі судову інженерно-транспортну та транспортно – трасологічну експертизи в сумі 989,60 грн. (одержувач: УК у м. Ужгород 24060300, код одержувача: 38015610, р/рахунок: 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО: 812016, призначення: за експертизу).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь судового експерта ОСОБА_5 судові витрати за проведену по справі судову автотехнічну експертизу в сумі 1180 грн. (Приватбанк МФО305299, ОКПО14360570, рахунок 29244825509100, призначення платежу: для поповнення на карту 5168 7572 4819 8683).

Речовий доказ по справі (а.с. 73) вважати повернутим власнику.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий В.М. Малюк