Рішення № 72593430, 26.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4776/17

№ 2/183/649/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Дем’яненка Р.К.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро, треті особи – Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, Гвардійська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дій,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним рішення № 3566 від 22 вересня 2017 про відмову у приватизації займаної квартири, зобов’язати КЕВ м. Дніпро, як орган приватизації, вжити усіх належних та достатніх заходів щодо приватизації квартири, яка використовується позивачем на умовах найму на території АДРЕСА_1, згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передач квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі ордеру № 34 від 16.02.1988 року, виданого начальником КЕЧ району її чоловікові ОСОБА_2, як основному наймачу, їй та їх дочці ОСОБА_3 передана двокімнатна квартира АДРЕСА_2. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та після смерті дочки ОСОБА_3, які були зазначені в ордері, позивач переоформила особовий рахунок на вищезазначену квартиру та 09.07.2010 року уклала з Будинкоуправлінням №1 Гвардійської КЕЧ району договір найму житла про безстрокове користування зазначеною квартирою.

15.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася з заявою № 2953 до начальника КЕВ м. Дніпро, щодо приватизації вищезазначеної квартири, однак рішенням № 3566 від 22.09.2017 року їй було відмовлено та мотивоване тим, що військове містечко, в якому розташована квартира, включене до числа закритих, а тому житлові приміщення, які розташовані в ньому, не підлягають приватизації, являються військовим майном, а документів про надання повноважень на розпорядження таким майном відповідачу не надходило. Зазначені дії та рішення відповідача позивач вважає неправомірними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому звернулася до суду з зазначеним позовом.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра надіслав до суду письмові заперечення на позов, у яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у КЕВ м. Дніпра відсутні повноваження на передачу військового майна у власність позивачу, посилаючись на те, що відповідно до Наказу Міністра оборони України № 268 від 19.05.2016 року - Наказ Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 року втратив чинність, тому надалі орган приватизації визначається відповідно до положень законодавства, а саме - той у кого майно перебуває у повному оперативному управлінні. Оскільки Балансоутримувачем спірного майна є Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району, а розпорядником майна є Міністерство оборони України, тому КЕВ м. Дніпро не є в даному випадку органом приватизації в смт. Гвардійське. В судове засідання представник відповідача не з’явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Представники третіх осіб - Міністерства Оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання також не з`явилися, причин своєї неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 28 вересня 2017 року відкрите провадження по справі.

За результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію паспорту громадянина України, виданого на ім’я позивача, в особливих відмітках якого містяться дані про реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24 листопада 1988 року(а.с.26-27).

Згідно довідки КЕВ м.Дніпро вищезазначене житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра та на балансі Будинкоуправління № 1 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району.

Згідно з Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпра, зазначений відділ здійснює безпосередньо квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об’єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Пунктом 3.2.4 цього Положення на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпрі покладений обов’язок та повноваження щодо утримання житлового фонду.

У відповідності до ст. 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Судом встановлено, що 16 лютого 1988 року на підставі ордеру №34, виданого начальником КЕЧ району ОСОБА_2 та його сім’ї у складі: дружини ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3 передана двокімнатна квартира АДРЕСА_2. 27 вересня 2004 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 17), у зв’язку з цим ОСОБА_1 переоформлено особовий рахунок на вищезазначену квартиру. ОСОБА_3, яка також була вказана в ордері на зазначену квартиру, померла 12 жовтня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.15).

В матеріалах справи міститься копія типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 09.07.2010року, укладеного між Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району та ОСОБА_1, у відповідності до якого останній передано у безстрокове користування житло - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с.20-21).

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву на ім’я начальника КЕВ м. Дніпра про оформлення передачі в приватну власність квартири, яку займає позивач на підставі ордеру та договору найма житла (а.с. 14, 20-21).

Рішенням відповідача від 22 вересня 2017 року № 3566 позивачеві відмовлено у задоволенні заяви. Однією з підстав відмови є те, що квартира, яку просить приватизувати позивач, не належить до об`єктів приватизації, оскільки розташована у будинку, що знаходиться на території закритого військового містечка (а.с. 13).

Між тим, статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах, та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли в зв’язку з приватизацією житла, відмови уповноваженого органу в проведенні приватизації, виникають з житлових правовідносин та повинні розглядатися судом в порядку цивільного судочинства, а рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання і захисту усіх форм власності.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходяться в державній власності, визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року за № 2482-Х11, цим же Законом регламентований порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом, з обмеженнями, визначеними п.2 ст.2 цього Закону.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків, пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають у аварійному стані, квартири (будинки, кімнати), які віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки) житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з положенням, затвердженим Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року та Наказом Міністра Оборони України № 448 від 03 липня 2013 року поняття «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок виключені.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України ОСОБА_5 затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР №75 від 22 лютого 1977 року) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд», селище міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Гвардійське Новомосковського району не має статусу закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони № 569 від 15 вересня 2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» з затвердженими переліками військового майна.

Згідно з цим же наказом Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у приватну власність до територіальних громад», у комунальну власність територіальним громадам смт. Черкаське і смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області безоплатно передано певний перелік майна, зазначений Наказ є обов’язковим для виконання КЕВ міста Дніпра та Черкаською і Гвардійською селищними радами.

Таким чином, діючим законодавством України не врегульоване та не визначене юридичне поняття «закрите військову містечко», в зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області не має статусу закритого військового містечка.

Стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року передбачає, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Згідно з п.5 ст.5 вищевказаного Закону, кожний громадянин України має право приватизувати житло, яке він займає безоплатне в межах номінальної вартості житлового чеку, або частковою доплатою один раз.

Матеріали справи підтверджують, що позивач зареєстрована у спірному жилому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не приймала, житло знаходиться на консолідованому балансі відповідача.

Згідно з п.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів, наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року затверджене «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформлюються згідно цієї процедури, в т.ч. і рішення органу приватизації.

Аналіз наведених вище норм діючого законодавства визначає право позивача на одержання спірної квартири у приватну власність, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро № 3566 від 22 вересня 2017 року, яким їй відмовлено у передачі у приватну власність квартири, підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне визнати рішення щодо відмови у передачі в приватну власність позивачу квартири, розташованої за адресою Дніпропетровська область Новомосковський район смт. Гвардійське, вул. Ювілейна, 1/5, протиправним.

Приходячи до висновку про необхідність визнання рішення протиправним, суд виходить із змісту положень ст.16 ЦК України, заявлених позовних вимог та того, що належним способом захисту порушеного права буде саме визнання рішення протиправним, що не суперечить вимогам п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, оскільки зазначене рішення прийняте, в порушення наведених вище нормам законодавства України, та порушує право позивача на отримання житла у власність.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16 грудня 2009 року, встановлюють порядок передачі квартир в приватну власність.

Так, зокрема, наймач повинен звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов’язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого, оформити відповідне свідоцтво.

Зазначена процедура передбачена ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, як органу приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо приватизації зазначеної квартири підлягають задоволенню, оскільки, зазначений обов’язок органу приватизації встановлений нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і в разі, якщо зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення або вчиненням інших дії, суд має право зобов’язати розглянути заяву про передачу житла в приватну власність, вчинити певні дії, та в разі необґрунтованої відмови, скасувати рішення органу приватизації, зобов’язати вчинити певні дії.

Суд дійшов до висновку про скасування оспорюваного рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра № 3566 від 22.09.2017 року, в зв’язку з чим орган приватизації фактично повинен повторно розглянути заяву ОСОБА_1

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача судовий збір у розмірі 1920,00 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,76,81,89,141,223,263,265,280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро, треті особи: Міністерство Оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, Гвардійська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра № 3566 від 22 вересня 2017 року щодо відмови ОСОБА_1 у передачі в приватну власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Зобов’язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра, як орган приватизації, вжити заходів щодо приватизації ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_4, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра (ЄДРПОУ 08004581) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1920 (одна тисяча двадцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.