Постанова № 72592974, 01.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/7054/17 Номер провадження 22-ц/775/175/2018

Єдиний унікальний номер 234/7054/17

Номер провадження 22-ц/775/175/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Марченко Л.М.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

за участі позивача ОСОБА_1

за участі представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №234/7054/17 за позовною заявою ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 28 квітня 2001 року по 21 січня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого у них народилась донька ОСОБА_3. Відповідно свідоцтва про народження 1-НО №234945, виданого 18 вересня 2001 року, ОСОБА_3 народилась 03 вересня 2001 року, її батько – ОСОБА_5, мати – ОСОБА_1. Відповідно свідоцтва серія 1-НО №241728, виданого на підставі актового запису №3 від 21 січня 2013 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано. Також вказувала, що 28 вересня 2014 року стався нещасний випадок на ПАТ «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу» у м. Кіровське (з 2016 року Хрестівка) та ОСОБА_5 був травмований на виробництві, внаслідок чого 28 вересня 2014 року помер. Згідно з відповідною постановою відповідача ОСОБА_3 у якості неповнолітньої доньки загиблого була взята на облік як особа, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого та відносно неї було зареєстровано страховий випадок «втрата годувальника». Також було призначено щомісячні страхові виплати як особі, що має на них право у разі смерті потерпілого. Крім того ОСОБА_3 було призначено одноразову допомогу як утриманцю загиблого. Проте щодо отримання одноразової грошової допомоги на сім’ю загиблого, яка повинна бути не меншою за п’ятирічну заробітну плату потерпілого відповідачем було відмовлено. Просила зобов’язати відповідача призначити та виплатити на рідну доньку загиблого ОСОБА_3 одноразову страхову допомогу як на сім’ю загиблого у розмірі п’ятирічного заробітку загиблого внаслідок групового нещасного випадку, що стався 28 вересня 2014 року, ОСОБА_5 в сумі 982 256,40 гривень.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії задоволено. Зобов’язано ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення ОСОБА_4 Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області призначити та виплатити у зв’язку зі смертю ОСОБА_5, померлого 28 вересня 2014 року внаслідок нещасного випадку на виробництві, одноразову допомогу на сім’ю загиблого доньці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, а саме в сумі 982 256,40 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Краматорського міського відділення управління відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Під час судового розгляду судом першої інстанції не витребувані належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 проживали однією сім’єю, вели спільне господарство. Крім цього, ОСОБА_1 не зверталась до Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області стосовно призначення на доньку ОСОБА_3 одноразової допомоги у зв’язку із смертю ОСОБА_5, тому звернення до суду є передчасним.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_2, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав заяву з проханням розглянути цивільну справу, призначену на 01 березня 2018 року за його відсутності.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», працюючи виконуючим обов’язки гірничого майстра. 28 вересня 2014 року під час виконання своїх трудових обов'язків з ОСОБА_5 стався нещасний випадок, внаслідок якого він загинув (а.с.7, 8-20).

В період з 28 квітня 2001 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (а.с.4), який в подальшому було розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис 21 січня 2013 року та видано свідоцтво (а.с.6).

Від шлюбу подружжя ОСОБА_1 мається неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, діючи як законний представник неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, правомірно висуває вимоги щодо призначення та виплати одноразової допомоги як на сім’ю загиблого, оскільки неповнолітня ОСОБА_3 належить до сім’ї свого загиблого батька.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, в редакції на час звернення до суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 11 ЦПК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, встановлює диспозитивність цивільного судочинства, яка полягає, зокрема в тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, не зверталась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорськ Донецької області.

Також у матеріалах справи відсутні докази, щодо відмови відповідачем ОСОБА_1 у отриманні одноразової допомоги на сім’ю загиблого, яка повинна бути не меншої за п’ятирічну заробітну плату потерпілого.

Крім цього, в судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтвердила, що до відповідача ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у встановленому законом порядку із заявою про виплату одноразової страхової допомоги на сім’ю загиблого не зверталась, відмови з цього приводу не отримувала.

Зазначені обставини підтвердив і представник відповідача ОСОБА_2.

В абзаці 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14, роз’яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Виходячи із встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, чим порушив норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складений 06 березня 2018 року.

Головуючий: