Рішення № 72592672, 27.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/60/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Безеги А.А.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Глобинської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської РДА про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період: з 25 квітня 2017 року по 04 січня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 відкрито провадження у справі № 816/60/18 та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем порушено право позивача на отримання всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення. Факт невиплати Глобинською РДА ОСОБА_2 добових витрат на відрядження на загальну суму 240,00 грн. в день звільнення підтверджено судовим рішенням в адміністративній справі № 816/1940/17, яке набрало законної сили, а відтак, позивач вважає, що Глобинська РДА має нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день звернення до суду з даним позовом.

08 лютого 2018 року до суду надійшов відзив Глобинської РДА, у якому відповідач посилався на зловживання позивачем своїми правами в формі ухилення від виконання судового рішення від 21 листопада 2017 року у справі № 816/1940/17 шляхом ненадання відповідачу реквізитів для переказу стягнутих коштів, ігнорування звернень, викладених у листах Глобинської РДА від 25 грудня 2017 року № 2858/01-57 та від 01 вересня 2017 року № 1905/01-46 про сприяння гр. ОСОБА_2 виконанню судового рішення; зволікання з пред'явленням до виконання виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення від 21 листопада 2017 року у справі № 816/1940/17.

26 лютого 2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому вказав про безпідставність посилань відповідача на неможливість виконання судового рішення у справі № 816/1940/17 через відсутність банківських реквізитів ОСОБА_2 Крім того, посилався на те, що лист Глобинської РДА з проханням до позивача повідомити банківські реквізити від 25 грудня 2017 року № 2858/01-57 не отримував, а також звертав увагу на те, що доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

22 лютого 2018 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, мотивована неможливістю прибуття в судове засідання через перебування на навчанні в Харківському ОСОБА_3 при Президентові України, у якій ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд викликати свідка для надання пояснень щодо обставин, які належить з'ясувати у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року вищевказане клопотання представника відповідача залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 13 травня 2015 року по 25 квітня 2017 року перебував у трудових правовідносинах з Глобинською РДА.

Розпорядженням голови Глобинської РДА від 25 квітня 2017 року № 94-К ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника голови Глобинської РДА /а.с. 63/.

03 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Глобинської РДА щодо невиплати йому добових витрат на відрядження за 03 лютого 2017 року, 15 лютого 2017 року, 17 лютого 2015 року, 20 лютого 2017 року, 28 лютого 2017 року, 06 березня 2017 року, 15 березня 2017 року, 17 березня 2017 року, стягнення вищевказаних витрат на загальну суму 240,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 816/1940/17, яка набрала законної сили 19 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність Глобинської РДА щодо невиплати ОСОБА_2 добових витрат на відрядження за 03 лютого 2017 року, 15 лютого 2017 року, 17 лютого 2015 року, 20 лютого 2017 року, 28 лютого 2017 року, 06 березня 2017 року, 15 березня 2017 року, 17 березня 2017 року; стягнуто з Глобинської РДА на користь ОСОБА_2 добові витрати на відрядження за 03 лютого 2017 року, 15 лютого 2017 року, 17 лютого 2015 року, 20 лютого 2017 року, 28 лютого 2017 року, 06 березня 2017 року, 15 березня 2017 року, 17 березня 2017 року в загальній сумі 240,00 грн.

Посилаючись на встановлений судовим рішенням факт порушення відповідачем його права на отримання повного розрахунку в день звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить зобов'язати Глобинську РДА нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період: з 25 квітня 2017 року (дата звільнення) по 04 січня 2018 року (день звернення до суду з цим позовом).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 вищевказаного нормативно-правового акта передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 зазначеного Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Факт невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України встановлено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 816/1940/17, яка набрала законної сили 19 грудня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджено, що сума добових витрат на відрядження за 03 лютого 2017 року, 15 лютого 2017 року, 17 лютого 2015 року, 20 лютого 2017 року, 28 лютого 2017 року, 06 березня 2017 року, 15 березня 2017 року, 17 березня 2017 року в розмірі 240,00 грн. фактично перерахована відповідачем на рахунок позивача в ПАТ КБ "Приватбанк" 12 лютого 2018 року (копія платіжного доручення № 31 від 09 лютого 2018 року міститься в матеріалах справи) .

Відхиляючи доводи представника відповідача про об'єктивну неможливість перерахування позивачу належних йому сум витрат на відрядження через відсутність у Глобинської РДА відомостей про актуальні банківські реквізити ОСОБА_2, суд виходить з того, що відповідач не був позбавлений можливості отримати необхідну для виконання своїх обов'язків інформацію засобами телефонного зв'язку.

Крім того, судом враховано, що відповідач має достовірну інформацію щодо точної поштової адреси позивача, а відтак, суб'єкт владних повноважень не був позбавлений можливості своєчасно здійснити виплату належних звільненому працівникові коштів шляхом оформлення поштового грошового переказу на ім'я останнього.

Крім того, посилання відповідача на факт направлення позивачу листа від 25 грудня 2017 року з проханням повідомити банківські реквізити, суд вважає недоведеними, оскільки відповідачем доказів отримання ОСОБА_2 даного листа не надано.

Зважаючи на те, що відповідач-суб'єкт владних повноважень не надав суду належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини щодо допущення несвоєчасної виплати позивачу всієї суми розрахунку при звільненні, позовні вимоги про зобов'язання Глобинської РДА нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні судом визнаються обґрунтованими.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначено період затримки розрахунку при звільненні, початок якого останній пов'язує з датою звільнення (25 квітня 2017 року), а завершення - з днем звернення до суду з цим позовом (04 січня 2018 року).

Разом із тим, суд зазначає, що статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено дві обов'язкові обставини, з настанням яких законодавець пов'язує виникнення обов'язку у роботодавця виплатити середній заробіток звільненому працівникові за весь час затримки розрахунку при звільненні: 1) невиплата належних працівникові сум при звільненні та 2) факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки, позивача звільнено 25 квітня 2017 року, а повний розрахунок з ОСОБА_2 проведено 12 лютого 2018 року, судом визнано за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав позивача зобов'язати Глобинську РДА нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період: з 25 квітня 2017 року (день звільнення) по 12 лютого 2018 року (дата фактичної виплати усіх належних звільненому працівнику сум).

Посилання відповідача на пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

В разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Суд зазначає, що вина відповідача та обов’язок сплатити кошти в сумі 240,00 грн., які позивач мав отримати при звільненні 25 квітня 2017 року, доведені судовим рішенням від 21 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2017 року, та 12 лютого 2018 року було виконано відповідачем.

Так, перебіг тримісячного строку звернення до суду з питанням передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальності починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Виплати були проведені 12 лютого 2018 року, в зв’язку з чим тримісячний строк звернення до суду не пропущений.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявленого в прохальній частині позовної заяви клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть вживатися заходи з метою добровільного його виконання.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (вул. Весняна, 15, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, рнок НОМЕР_1) до Глобинської районної державної адміністрації (вул. Центральна, 281, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 04057310) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Глобинську районну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 04057310) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (рнок НОМЕР_1, р/р № 29244825509100 в ПАТ "Приватбанк", код банку 14360570, МФО 305299, картковий рахунок 6762 4683 1516 3844) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період: з 25 квітня 2017 року по 12 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4