Ухвала суду № 72592405, 05.03.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 березня 2018 року

м. Рівне

№817/663/18

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Нор У.М., після одержання позовної заяви

Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації

до

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області

про

визнання незаконними та скасування висновків акту ревізії, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та вимог щодо усунення виявлених порушень,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації з позовною заявою до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, у якій просить суд визнати незаконними та скасувати Вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-05-17/505 від 31.01.2018, Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства №13-17- 05-17/533 від 31.01.2018 та висновки Акту ревізії від 16.01.2018 №70/-1 -09/18, викладені в п. 1; порушення п. 5.4.6.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013; щодо машин і механізмів, вартість експлуатації яких віднесено до завищення вартості робіт по об’єктах будівництва; щодо «Утримання служби замовника»; п. 3.4; п. 3.5; п. 3.10.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 171 КАС України перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, суддею з’ясовано наступне..

У частині п’ятій статті 160 КАС України визначено вимоги до змісту позовної заяви, серед яких відповідно до пункту другого цієї норми у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до частини шостої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п’ятої цієї статті стосовно представника.

В порушення зазначених положень статті 160 КАС України у позовній заяві, поданої від імені позивача представником, ним не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України представника та поштовий індекс.

Крім того, відповідно до пункту восьмого частини п’ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Так, частиною четвертою статті 161 КАС України позивача зобов’язано додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Порядок подання доказів суду визначений у статті 79 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Частиною четвертою цієї статті КАС України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Суд звертає увагу, що в силу частини восьмої статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною дев’ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

В свою чергу, вимоги до письмових доказів, що подаються до суду, встановлені у статті 94 КАС України, частиною другою якої передбачено подання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Частиною четвертою цієї ж статті КАС України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, а згідно з частиною п’ятою цієї статті КАС України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення зазначених норм КАС України позивачем додано до позовної заяви лише ксерокопії спірних Вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-05-17/505 від 31.01.2018, Попереджень про неналежне виконання бюджетного законодавства №13-17- 05-17/533 від 31.01.2018 та Акту ревізії від 26.12.2017 № 13-17-05-06/45, а також ксерокопії заперечень до Акту ревізії від 26.12.2017 № 13-17-05-06/45 та висновків від 16.01.2018 №70/01-09/18, проте не додано жодних доказів у підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Окрім того, у позовній заяві позивач просить визнати незаконними та скасувати висновки Акту ревізії від 16.01.2018 №70/-1 -09/18, однак до позовної заяви додає ксерокопію Акту ревізії від 26.12.2017 № 13-17-05-06/45.

Окрім викладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою є – переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір.

Вказані положення КАС України, в повній мірі кореспондуються з положенням статті 124 Конституції України відповідно, до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених вище положень КАС України та Конституції України, участь особи у публічно-правових відносинах не є достатньою підставою для поширення юрисдикції адміністративного суду на вказані відносини.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно підпункту третього пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 №550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

В свою чергу, пунктом дев’ятим частини п’ятої статті 160 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень у позовній заяві зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; а згідно пунктів четвертого та п’ятого частини п’ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За результатом аналізу поданої позовної заяви суд роз’яснює позивачу, що зміст позову – це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме – звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

При цьому обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть бути лише самі по собі посилання позивача на неправомірність дій відповідача по відношенню до позивача без зазначення у чому виявилась їх дія чи то вплив на права, свободи чи інтереси позивача. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій (бездіяльності) відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.

Тобто, обов’язковою ознакою дій (бездіяльності) та рішень суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер.

Слід зазначити, що відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

За результатом аналізу позовної заяви суд приходить до висновку, що зі змісту позовної заяви не можливо встановити за захистом якого порушеного права звернувся позивач до суду із вказаним позовом, тобто які фактичні наслідки було спричинено оскаржуваним рішенням та який вплив чи дію вони потягнули для позивача.

Крім цього, в обрунтування позовних вимог позивач зазначає, що непогоджується із висновками, викладеними: частково в Акті, та повністю в Попередженні та Вимогах держаудитслужби та вважає, що висновки, покладені в основу цих спірних документів не відповідають вимогам чинного законодавства та є протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

При цьому позивач зазначає, що ним обрано спосіб захисту своїх інтересів шляхом звернення з позовом до суду для уникнення негативних наслідків на майбутнє, з приводу чого суд зазначає наступне.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах чим спричинює певні негативні наслідки для особи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вимоги, що може містити адміністративний позов, передбачені частиною першою статті 5 КАС України, згідно з якою вимога на майбутнє та під умовою не може бути заявлена до вирішення у суді.

Між тим, суд зазначає, що КАС України не передбачено процесуальне врегулювання передчасно поданих адміністративних позовів, тобто вимог, які можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства, у разі наступного de facto порушення певного права або інтересу особи суб’єктом владних повноважень.

Отже, надумані обставини, як такі, що викликані ймовірністю їх настання та ймовірністю настання певних негативних наслідків для позивача, не можуть бути предметом розгляду у суді.

Таким чином, суддею встановлено, що позовна заява Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху.

Недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданням позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 КАС України з урахуванням викладених висновків суду, а саме із зазначенням:

реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України представника та поштового індексу представника позивача;

викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

а також додати належним чином засвідчену копію Акту ревізії від 16.01.2018 №70/-1 -09/18 та інших доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Керуючись статтями 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання незаконними та скасування висновків акту ревізії, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та вимог щодо усунення виявлених порушень - залишити без руху.

Встановити Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Нор У.М.