Рішення № 72591448, 06.03.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/12789/17

провадження 2/201/600/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності, –

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада 07 вересня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про припинення права власності, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися, відповідно до яких (уточнень) позивач просить суд припинити право власності № 7969909 громадянки ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта; припинити право власності № 7969770 громадянки ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта; закрити відповідний розділ об’єкта нерухомого майна № 520909412101, у зв’язку зі знищенням об’єкта. Позивач в своїх позовних вимогах посилається на те, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна право власності на домоволодіння за адресою вулиця Ливарна, 3а у м. Дніпро зареєстровано за громадянкою ОСОБА_1, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 4934, ОСОБА_1 належить ? частини домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпро; на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 4926, ОСОБА_1 належить ? частини домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпро. Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30574442 та № 30573892. Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки по вулиці Ливарній, 3а, на якій знаходилося майно, знищене пожежею. Позивач зазначає, що домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпрі фактично не існує, чим порушується право Дніпровської міської ради у вільному розпорядженні землею, що належить територіальній громаді міста, так як Дніпровська міська рада не приймала рішень щодо відведення земельної ділянки по вулиці Ливарній, 3а. У зв’язку з чим Дніпровська міська рада позбавлена права повноцінно використовувати своє майно. Зверталися до відповідача з питанням надання і оформлення документів землеволодіння, але вказане виявилося для відповідача не можливим. Звернення до третьої особи ні до чого не призвело. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було, позивач вважає, що його права порушено і вимушений був звертатися з позовом до суду. Позивач вважає, що все ним зроблено правильно і згідно закону та просили припинити право власності № 7969909 відповідачки на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта, припинити право власності № 7969770 ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта та закрити відповідний розділ об’єкта нерухомого майна № 520909412101 у зв’язку зі знищенням об’єкта, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судові засідання не з’явилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином у відповідності до ст. 128-131 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, а надана заява не свідчить про поважність причини відсутності в судовому засіданні. Відповідачем 19 лютого 2018 року через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого ОСОБА_1 вважає позовні вимоги Дніпровської міської ради безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на наступне: спірне домоволодіння з 2001 року відчужувалося як ушкоджене пожежею, у договорах купівлі – продажу домоволодіння зазначено, що на земельній ділянці розташоване ушкоджене пожежею домоволодіння, а тому посилання позивача на відсутність на земельній ділянці будь-якої будівлі є необгрунтованим; чинною редакцією ст. 120 ЗК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача); відмова державного кадастрового реєстратора, яким 16 лютого 2017 року було прийнято рішення № 04-05/160217/1 про відмову у державній реєстрації земельної ділянки, не є підставою для припинення права власності на домоволодіння у розумінні ст. 346 ЦК України. Отже в письмовому зверненні до суду не погодився з викладеними в позові обставинами, не підтвердивши правильність викладеного. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судові засідання не з’явилася, уповноваженого представника не направила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином у відповідності до ст. 128-131 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила; в письмовому зверненні до суду просили справу розглянути за наявними матеріалами справи без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи згідно ст. 223 ЦПК України.

З’ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

ОСОБА_3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єктів нерухомого майна, право власності на домоволодіння за адресою вулиця Ливарна, 3а у м. Дніпрі зареєстровано за громадянкою ОСОБА_1, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 4934, ОСОБА_1 належить ? частини домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпрі; на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 4926, ОСОБА_1 належить ? частини домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпрі. Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30574442 та № 30573892.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки на якій зареєстроване нерухоме майно по вулиці Ливарній, 3а, знищене пожежею, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованих станом на 26 лютого 2018 року.

Як вбачається з ОСОБА_3 обстеження земельної ділянки № 6/15-0617 від 19 червня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером № 1210100000:03:336:0043 розташована за адресою: Соборний (Жовтневий) район, у районі вул. Ливарної та вул. Поля.

Дніпровською міською радою прийнято рішення від 15 лютого 2017 року № 257/18 «Про надання Дніпропетровській єврейській релігійній громаді», код ЄДРПОУ 23644881, дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування культових та інших будівель у районі вул. Ливарної та вул. Поля (Соборний (Жовтневий) район). ОСОБА_3 обстеження земельної ділянки № 6/15-0617 від 19 червня 2017 року земельна ділянка вільна від забудови.

Відповідно до листа вих. № 134/05-23 від 30 серпня 2017 року виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради вбачається наступне. Виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради розглянуто лист начальника управління правового забезпечення Дніпровської міської ради щодо проведення роботи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель відносно земельної ділянки за адресою: вул. Ливарна, 3а. Проведеною роботою встановлено, що земельна ділянка, яка має адресу вул. Ливарна, 3А (кадастровий № 1210100000:03:336:0043) розташована між приватною земельною ділянкою з кадастровим № 1210100000:03:336:0041, власник – ОСОБА_4, підстава – договір купівлі-продажу від 10 листопада 2015 року № 3061, та ділянками з кадастровими № № 1210100000:03:336:0029, 210100000:03:336:0030, на які зареєстроване право постійного користування за відділом освіти Жовтневої районної ради. ОСОБА_3 інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єктів нерухомого майна за адресою вул. Ливарна, 3а розташоване домоволодіння (власник гр. ОСОБА_1), об’єкт житлової нерухомості, цоколь якого ушкоджений пожежею, площа земельної ділянки 635 кв. м., крім того самовільної зайнятої площі 285 кв. м.. Питання розглянуто виїздом на місцевість. ОСОБА_3 публічної кадастрової карти України домоволодіння за адресою вул. Ливарна, 3а розташоване на земельній ділянці за кадастровим № 1210100000:03:336:0043 площею 0.2623га, цільове призначення - 03.04 – для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

На плані земельної ділянки М 1:500, який додається до рішення Дніпропетровської міської ради від 30 вересня 2015 року № 102/67 на земельній ділянці, яка зараз має кадастровий № 1210100000:03:336:0043 жодних будівель та споруд не визначено. Факт того, що земельна ділянка вільна від забудови, підтверджується додатком до акту обстеження № 6/15-0617 від 19 червня 2017 року земельної ділянки з кадастровим № 1210100000:03:336:0043.

Позивач зазначає, що домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпрі фактично не існує, чим порушується право Дніпровської міської ради у вільному розпорядженні землею, що належить територіальній громаді міста, так як Дніпровська міська рада не приймала рішень щодо відведення земельної ділянки по вулиці Ливарній, 3а. У зв’язку з чим Дніпровська міська рада позбавлена права повноцінно використовувати своє майно. В зв’язку з обставинами, що склалися, позивач вважає, що його права порушено. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було і позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Відповідно до ч.1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради. Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 14 липня 2004 року № 34/18 «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті», повноваження по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель по покладено на виконавчі комітети районних у місті рад. Крім того, рішенням Дніпропетровської міської ради від 18 лютого 2004 року № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» визначила повноваження виконкому Соборної районної у місті ради Дніпрі ради. Таким чином, виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради в межах повноважень було розглянуто лист начальника управління правового забезпечення Дніпровської міської ради щодо проведення роботи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель відносно земельної ділянки за адресою: вул. Ливарна, 3а.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що домоволодіння по вулиці Ливарній, 3а у м. Дніпро, фактично не існує. В той же час наявність зареєстрованих речових прав на неіснуюче нерухоме майно – домоволодіння за адресою м. Дніпро, вул. Ливарна, 3а за ОСОБА_1 порушує право Дніпровської міської ради у вільному розпорядженні землею, що належить територіальній громаді міста. ОСОБА_1 на підставі документів про право власності на неіснуюче домоволодіння намагається зареєструвати право власності на земельну ділянку нібито для обслуговування житлового будинку, якого не існує, чим заважає Дніпровській міській раді повноцінно використовувати своє майно та вільно розпоряджатися своєю власністю.

ОСОБА_3 зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

ОСОБА_3 з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на вищевикладені приписи чинного законодавства України наявні підстави для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради. В той же час доводи відповідача ОСОБА_1, викладені у відзиві на позовну заяву, не можуть бути прийняті до уваги судом з огляду на наступне. Відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що спірне домоволодіння з 2001 року відчужувалося як ушкоджене пожежею, у договорах купівлі – продажу домоволодіння зазначено, що на земельній ділянці розташоване ушкоджене пожежею домоволодіння, а тому посилання позивача на відсутність на земельній ділянці будь-якої будівлі є необгрунтованим. Проте у судових засіданнях встановлено і це підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, що домоволодіння за адресою м. Дніпро, вул. Ливарна, 3а не існує взагалі – навіть ушкодженого пожежею.

Відповідно, є безпідставними посилання відповідача ОСОБА_1 на ст. 120 ЗК України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Також є безпідставним і посилання на статті 116 та 118 Земельного кодексу України. Як зазначає відповідач, закон спеціально регулює не тільки підстави права власності, а й підстави його припинення, які визначено у ст. 346 ЦК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України, на яку у відзиві посилається відповідач, право власності припиняється у разі знищення майна. З огляду на відсутність домоволодіння, ушкодженого пожежею, за адресою м. Дніпро, вул. Ливарна, 3а внаслідок його знищення та посилання відповідача на ст. 346 ЦК України можна зробити висновок про фактичне визнання відповідачем наведених обставин.

Що стосується посилань відповідача на відмову державного кадастрового реєстратора, яким 16 лютого 2017 року було прийнято рішення № 04-05/160217/1 про відмову у державній реєстрації земельної ділянки та вказівку, що це не є підставою для припинення права власності на домоволодіння у розумінні ст. 346 ЦК України, вказане рішення не є предметом даного спору. Доводи, наведені відповідачем у відзиві зведені до аналізу норм чинного законодавства України та норм міжнародного права, які регулюють питання захисту права власності. В той же час за умови фактичної відсутності об’єкту права власності унеможливлено і захист цього права на підставах, зазначених відповідачем.

В силу вимог ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «2. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. 3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.».

На сьогоднішній день відповідач разом із своєю сім’єю не користуюся вказаним домоволодінням та земельною ділянкою, не ведуть на земельній ділянці городництво, не обробляють його.

ОСОБА_3 з ЦК України, захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом: визнання цих прав, припинення або зміни правовідношення, тощо. Позовні вимоги, що містяться в даній позовній заяві, не суперечать законодавству України, чинному на сьогоднішній день.

ОСОБА_3 зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.». Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

ОСОБА_3 зі ст. 129 Конституції України, обов’язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. У ст. 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов’язковим до виконання.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_3 із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

ОСОБА_3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов’язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Тобто, відповідач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв зазначеними особами до суду не надано.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не погодження з певними положеннями позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та припинити право власності № 7969909 громадянки ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта, припинити право власності № 7969770 громадянки ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта та закрити відповідний розділ об’єкта нерухомого майна № 520909412101, у зв’язку зі знищенням об’єкта, а також стягнути з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) судовий збір в розмірі 3 200.00 гривень.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 7, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129, 129-1, 140, 144 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10, 16-18, 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 83, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 15, 16, 319, 321, 346, 391, 392 ЦК України, ст. 9, 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Припинити право власності № 7969909 громадянки ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта.

Припинити право власності № 7969770 громадянки ОСОБА_1 на 1/2 частки нерухомого майна: Літ. А-1: цоколь житлового будинку (ушкоджений пожежею) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вулиця Ливарна, будинок 3а, у зв’язку зі знищенням об’єкта.

Закрити відповідний розділ об’єкта нерухомого майна № 520909412101, у зв’язку зі знищенням об’єкта.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) судовий збір в розмірі 3 200.00 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -