Рішення № 72591309, 05.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14802/17

Провадження № 2-а/263/88/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Кузь К.О., за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації, про визнання рішення протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом про визнання рішення протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.01.2016 року вона народила дитину – ОСОБА_4, після чого переїхала до м. Попасне Луганської області, територія якого підконтрольна владі України, де зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа. У травні 2016 року вона звернулася до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Однак, вищевказаної допомоги вона так і не отримала. Переїхавши до м. Маріуполя у квітні 2017 року вона була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та в квітні 2017 року звернулася за призначенням допомоги при народженні дитини до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради (правонаступником якого є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради), але рішенням відповідача від 31.07.2017 року їй було відмовлено у призначенні допомоги з підстав пропущення строків звернення за її призначенням. Вважає таке рішення відповідача протиправним, тому була змушена звернутися за захистом прав та законних інтересів своєї малолітньої дитини до суду з даним позовом, в якому просила: визнати противоправними дії УСЗН Попаснянської районної державної адміністрації щодо не призначення та невиплати їй допомоги при народженні дитини; визнати противоправним рішення УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради від 31.07.2017 року щодо відмови їй у призначенні допомоги при народженні дитини; зобов’язати УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради призначити та виплатити їй допомогу при народженні дитини.

Позивачка та її представник и ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та додатково наданій відповіді на заперечення, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача – начальник УСЗН Попаснянської районної державної адміністрації ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, справу просила розглянути за її відсутністю.

Представник відповідача - Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

З’ясувавши думку учасників процесу, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 19.01.2016 року у м. Донецьку народила дитину жіночої статі – дочку ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Папаснянського районного суду Луганської області від 18.02.2016 року № 423/370/16-ц про встановлення факту народження дитини /а.с. 7-8/ та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відповідно до статей 126, 133, 125 СК України № 00016634016 від 11.05.2016 року /а.с. 10/.

Відповідно до довідки № 10224 від 28.01.2016 року, ОСОБА_1, разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були взятті на облік як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, а саме перемістилися до м. Папасна /а.с. 5/.

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 21.04.2017 року, виданої УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, зареєстрована адреса: бул. ШкільнийАДРЕСА_1 м. Донецьк, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 /а.с. 6/.

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 31.10.2017 року, виданої УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, зареєстрована адреса: бул. ШкільнийАДРЕСА_1 м. Донецьк, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 /а.с. 6/.

З протоколу № 1 від 07.07.2016 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та робочої групи для перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб /а.с. 26/ та рішення УСЗН Папаснянської райдержадміністрації від 08.07.2016 року /а.с. 25/ ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв’язку з тим, що остання не пройшла перевірку та не підтвердила факт проживання за фактичним місцем перебування.

Згідно з листом УСЗН Папаснянської райдержадміністрації № 1980/05 від 25.05.2017 року ОСОБА_1 була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі з 26.11.2016 року, зазначено, що позивачка ніяких видів соціальних допомог в управлінні не отримувала /а.с. 12/.

Судом також встановлено, що рішенням УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради від 31.07.2017 року (протокол № 644) ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні їй допомоги при народженні дитини, причиною відмови зазначено: «допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, згідно Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року, п. 12» /а.с. 11/.

Статтею 3 Конституції України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов’язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі Закон).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно за ч.1 ст.1 Закону громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону одним із видів державної допомоги сім’ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (ст.4, ч.1 ст.5, ч.1 ст.10 Закону), з урахуванням умов, визначених у ст. 11 Закону.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами ст. 11 Закону для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04.02.2009 року).

Судом встановлено, що позивачка, яка є громадянкою України народивши 19.01.2016 року дитину ОСОБА_4, будучи зареєстрованою як внутрішньо переміщена особа звернулася за призначенням допомоги при народженні дитини спочатку 30.05.2016 року до УСЗН Папаснянської райдержадміністрації, а згодом, перемістившись разом із неповнолітньою дитиною до м. Маріуполя, у квітні 2017 року - до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради. Таким чином, позивачка за призначенням допомоги звернулася своєчасно, в межах дванадцятимісячного строку з дня народження дитини, встановленого законом.

Відмовивши позивачці у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач УСЗН Папаснянської райдержадміністрації послався на відсутність її за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи.

Між тим, право на соціальний захист рівною мірою гарантовано і забезпечене всім громадянам України.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, право позивачки на отримання спірної допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов’язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення «Кечко проти України», якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Реалізація позивачкою права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, відсутність позивачки за місцем проживання не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачкою заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХП від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач має право на призначення та отримання допомоги при народженні дитини.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов’язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Відповідач УСЗН Папаснянської райдержадміністрації при відмові у призначенні спірної допомоги керувався п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, яким передбачено, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання (перебування), зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

З огляду на це суд вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу допомоги на підставі підзаконного акту, який порушує право на соціальний захист, є протиправним.

Рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 31.07.2017 року (протокол № 644) щодо відмови позивачці у призначенні допомоги при народженні дитини також є таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та суперечить правам та інтересам малолітньої дитини. Так, відмовляючи позивачці у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач посилався на пропущення дванадцятимісячного строку з дня народження дитини, встановленого п. 12 постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року. Однак, дана позиція є хибною, оскільки позивачка, тимчасово проживаючи у м. Папасна 30.05.2016 року звернулася до УСЗН Папаснянської райдержадміністрації з аналогічними вимогами, що і до другого відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням положень ст.9 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивачки, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати противоправними дії УСЗН Попаснянської районної державної адміністрації щодо не призначення та невиплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини; визнати противоправним та скасувати рішення УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради від 31.07.2017 року (протокол № 644) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини; зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та виплатити позивачці допомогу при народженні дитини з 30.05.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень, від сплати якого була звільнена позивачка.

Керуючись ст. 3, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 12, 73-77, 139, 241-246, 255-256, 371, 382 КАС України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постановою КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації, про визнання рішення протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправними дії Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 21844216, місцезнаходження: пл. Миру, 2 м. Попасна Луганська область, 93300) щодо не призначення та невиплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.

Визнати противоправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 26010964, місцезнаходження: пр. Металургів, 35 м. Маріуполь Донецька область, 87500) від 31.07.2017 року (протокол № 644) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: пр. Миру, 70 м. Маріуполь Донецька область, 87500) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) допомогу при народженні дитини з 30.05.2016 року.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.Г. Шатілова