Окрема ухвала № 72590363, 06.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/148/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слободяник Т. В.

Доповідач :Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА УХВАЛА

06 березня 2018 рокуСправа № 140/164/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Якименко М.М., Стадника І.М.

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 12 жовтня 2017 року під головуванням судді цього суду ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Під час розгляду вказаної справи судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ця справа розглядалася Немирівським районним судом Вінницької області (далі - суд) майже два роки.

Відповідно до положень ст. 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення(ч.10 ст.262 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 157 ЦПК України (в редакції цього Кодексу на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і є частиною національного законодавства, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом справи упродовж розумного строку.

Зазначені норми процесуального права місцевим судом порушено, тому апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, з огляду на вказані положення ст. ст. 262, 385 ЦПК України вимушений відреагувати на такі порушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом 25.01.2016, проте рішення по результатах розгляду справи судом першої інстанції було ухвалено лише 12.10.2017, тобто через один рік і майже дев'ять місяців після звернення позивача до суду. При цьому ухвали про продовження строку розгляду справи судом першої інстанції не постановлювалося.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями(а.с. 15) вказаний позов у день його надходження, тобто 25.01.2016 розподілено до розгляду судді Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1, яка на порушення передбаченого ч.4 ст.122 ЦПКУкраїни (в редакції цього Кодексу на момент розгляду справи судом першої інстанції) трьох-денного строку з дня надходження заяви до суду питання про відкриття провадження у справі не вирішила, а вирішила його лише 03.02.2016, постановивши ухвалу про відкриття провадження у справі і про призначення її до розгляду (а.с. 16).

При цьому суддя повністю проігнорувала положення ч. 3 цієї ж норми процесуального права про те, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи, не зробивши відповідного запиту.

Сама ухвала судді про відкриття провадження у справі не містить пропозиції відповідачу подати в зазначений судом строк заперечення проти позову, чим порушено вимоги п.5 ч.5цієї ж норми процесуального права.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів дотримання судом положень ст.127 ЦПКУкраїни (в редакції цього Кодексу на момент розгляду справи судом першої інстанції) про те, що після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі, а також що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Таке порушення цієї норми процесуального права призвело до порушення прав відповідача на отримання цих документів, примусило його подати до суду 24.02.2016 заяву з клопотанням направити йому ці документи для реалізації ним права на пред'явлення зустрічного позову (а.с. 20-21). Однак з матеріалів справи не вбачається, щоб суд навіть після такого клопотання направив чи видав відповідачу ці документи.

В матеріалах справи відсутні докази того, що суд під головуванням судді ОСОБА_1 вчинив будь-які процесуальні дії на такій самостійній і важливій стадії процесу як провадження у справі до судового розгляду(глава 3 розділу111 ЦПК України(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції)), що призвело до неодноразових відкладень розгляду справи та оголошення у ній перерв і як наслідок - до безпідставного затягування розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

При цьому з журналу судового засідання, його технічного запису та інших матеріалів справи вбачається, що суд ототожнив такі процесуальні дії як відкладення розгляду справи та оголошення у ній перерв, оскільки вчинив їх без урахування визначених ст.ст.169, 191 ЦПК України(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції) відповідних підстав для таких дій, після відкладення розгляду справи, не завжди розпочинав розгляд справи спочатку(ч.6 ст. 191 ЦПК), а розпочавши не дотримувався у точній відповідності правил, встановлених ст.ст.163, 166-169, 173, 174, 176, 177 цього ж кодексу щодо відкриття судового засідання, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу, роз'яснення особам, які беруть участь у справі їх прав та обов'язків, розгляду судом зав і клопотань цих осіб та інше(а.с. 158-161).

Так, як приклад, відклавши 04.07.2016 розгляд справи на іншу дату, суд 21.07.2016 продовжив розгляд справи, почавши задавати запитання ОСОБА_3, не розпочавши його спочатку, чим порушив вказані норми процесуального права.

04.07.2016 відклавши розгляд справи на іншу дату, суд взагалі не мотивував цю свою процесуальну дію і лише зі змісту хаотичних висловлювань у судовому засіданні осіб, які брали у ньому участь, можна зробити висновок, що причиною відкладення розгляду справи є неналежна підготовка її до розгляду. При цьому на порушення вимог ч.3 ст. 191 ЦПК України(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції) суд не призначив день нового судового засідання, а обмежився усним повідомленням присутніх про те, що суд призначить дату розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.07.2016 у справі призначено будівельно-технічну експертизу, оплату якої покладено на ОСОБА_3, провадження зупинено до отримання експертного висновку (а.с. 105). Даних про те, коли суд направив до експертної установи цю ухвалу разом із справою, матеріали справи не містять. З листа завідувача експертної установи від 23.09.2016 про погодження строку проведення експертизи та повідомлення рахунку, на який має бути здійснена оплата вартості проведення експертизи, вбачається, що ухвала разом із справою надійшли до експертної установи лише 01.09.2016(а.с. 106). Тільки 13.10.2016 на адресу ОСОБА_3 судом направлено номер рахунку експертної установи для оплати проведення експертизи та копію якоїсь ухвали від 14.07.2016 невідомого змісту, оригінал якої відсутній у матеріалах справи(а.с. 108).

14.11.2016 на адресу суду надійшов лист завідувача експертної установи від 10.11.2016, у якому вказано, що станом на 10.11.2016 відповідь суду на попередній лист щодо погодження строку проведення експертизи не надійшла, оплата проведення експертизи не здійснена, тому ухвала від 21.07.2016 про призначення експертизи залишається без виконання(а.с. 109). Копії відповіді суду на цей лист чи документів, які б свідчили про вжиття судом будь-яких заходів реагування на нього матеріали справи не містять.

23.12.2016 ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив видати йому копію ухвали про призначення експертизи, до заяви додав квитанцію про оплату проведення експертизи(а.с. 114, 115). Того ж дня суд, не відновивши провадження у справі, знову постановив ухвалу майже аналогічного змісту з ухвалою від 21.07.2016, якою знову призначив будівельно-технічну експертизу, провадження зупинив до отримання експертного висновку(а.с. 115). Даних про те, коли суд направив до експертної установи цю ухвалу разом із справою, матеріали справи не містять. Натомість до справи підшитий лист завідувача експертної установи від 28.11.2016 на адресу судді ОСОБА_1 у зовсім іншій цивільній справі(№140/2688/14-ц), з доданим до нього рахунком на оплату вартості експертизи, конвертом, у якому ці документи до суду надійшли(а.с. 110-112).

Хоча висновок експерта надійшов до суду 16.02.2017(а.с.118), суд постановив ухвалу про відновлення провадження у справі лише 28.02.2017(а.с. 146) і призначив її до розгляду аж на 07.04.2017(а.с. 146)

Матеріали справи не містять даних про те, чому судове засідання, призначене на 07.04.2017, не відбулось.

Наступне судове засідання було призначене аж на 21.07.2017, у якому суд у зв'язку із відсутністю ОСОБА_3 відклав розгляд справи без визначення дати судового засідання, хоча у судовому засіданні його інтереси представляв його представник адвокат ОСОБА_4, що з огляду на положення ст.169 ЦПК України(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції) не перешкоджало розгляду справи.

05.09.2017 судове засідання закінчилось тим, що суддя ОСОБА_1 після дослідження письмових доказів, за відсутності будь-яких клопотань учасників справи, оголосила «технічну» перерву, жодним чином не мотивувавши цю процесуальну дію та не повідомивши присутніх про дату наступного судового засідання, чим у черговий раз порушила вимоги ч.3 ст. 191 ЦПК України(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції).

Наведені обставини свідчать про безпідставне затягування та невжиття суддею ОСОБА_1 заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»є підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Крім того цією суддею допущені інші порушення норм процесуального права при розгляді даної справи.

Так, у поданій до суду 14.04.2016 зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просив серед іншого призначити експертизу для визначення вартості автомобілів, трактора, меблів, морозильника і телевізора та викликати і допитати свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.(а.с. 49-50). Однак суд на порушення вимог ст.168 ЦПК України(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції) не розглянув цих клопотань, ухвали з цього приводу не постановив.

30.06.2016 ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення доказів у якій заявив ті ж самі клопотання та просив витребувати з бюро технічної інвентаризації технічну документацію на спірний житловий будинок, яку дослідити у судовому засіданні(а.с 85-89). Однак суд на порушення вимог ст.135 ЦПК України щодо розгляду заяви про забезпечення доказів(в редакції цього Кодексу на час розгляду справи судом першої інстанції) не розглянув цієї заяви ні у визначений цією нормою процесуального права строк, ні пізніше, ухвали з цього приводу не постановив.

Відмовляючи оскаржуваним рішенням у задоволенні вимог ОСОБА_3 про включення до обсягу спільно нажитого майна та поділ автомобілів марки «ГАЗ-93-Б», «Москвич», «Opel Ascona» та трактора, суд виходив з того, що ОСОБА_3 відмовився від поділу зазначених транспортних засобів і судом дану відмову прийнято, що не у повній мірі відповідає фактичним обставинами справи, оскільки з технічного запису судового засідання та інших матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 дійсно усно відмовився від поділу цих транспортних засобів, а тому просив суд залишити його вимоги у цій частині без розгляду, при цьому від позову він не відмовлявся, однак суд фактично ототожнив ці процесуальні дії та на порушення вимог ст. ст. 168, 174, 207 ЦПК України(в редакції, що діяла на час вирішення спору судом першої інстанції) щодо розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі, щодо відмови позивача від позову та залишення заяви без розгляду, будь-якої ухвали з цього приводу не постановив. За таких обставин посилання суду у мотивувальній частині рішення на те, що судом прийнято відмову ОСОБА_3 від поділу зазначених транспортних засобів, а також посилання суду у резолютивній частині на те, що «у зв'язку із відмовою позивача» залишено без задоволення решту його позовних вимог, апеляційний суд вимушений був виключити з вказаних частин рішення як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та до яких суд дійшов з порушенням норм процесуального права, змінивши таким чином на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції у цій частині.

Наведені обставини свідчать про істотне порушення норм процесуального права суддею ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя, що унеможливило у повній мірі реалізацію учасниками судового процесу у суді першої інстанції наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а також про порушення засад змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що відповідно до підпунктів «а», «г» п.1 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставами дисциплінарної відповідальності судді.

Враховуючи вищезазначене, а також положення ст.ст. 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо підстав дисциплінарної відповідальності судді та органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, апеляційний суд вважає за необхідне про вказані вище порушення норм процесуального права суддею Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 довести до відома Вищої ради правосуддя для належного реагування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 262, 385, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Довести до відома Вищої ради правосуддя про допущені при вирішенні вказаної цивільної справи порушення норм процесуального права суддею Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили із дня її постановлення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана особою, якої вона стосується, до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання її повного тексту.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : М.М. Якименко

І.М. Стадник

Повний текст ухвали виготовлено 06 березня 2018 року.