Постанова № 72590311, 06.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/3370/17 Провадження №33/773/141/18 Суддя в 1 інстанції: Вітер І. Р. Категорія: ч.1 ст.163-4 КУпАПДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - Тищенка А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Володимир- Волинського міського суду Волинської області від 06 лютого 2018 року щодо неї,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді Сич Аліна Вікторівна, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Провадження у даній справі відносно неї закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона, працюючи генеральним директором ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», в період з 01.01.2016 по 30.06.2017 допустила порушення порядку заповнення та подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утримуваного з них податку.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП. Посилається на те, що суд, розглядаючи справу, допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд належним чином не повідомив її про місце та час розгляду справи та безпідставно розглянув справу без її участі, чим порушив її право на захист. Крім того, стверджує, що суд безпідставно взяв до уваги акт перевірки податкової інспекції, який не є беззаперечним доказом її вини у скоєнні правопорушення. Крім того, даний акт оскаржується у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення захисника, який підтримував апеляційну скаргу та просив закрити провадження у справі без встановлення вини ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що вона належним чином не була повідомлена про час та місце слухання справи, чим порушено її право на захист, не заслуговують на увагу.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 тричі судом повідомлялась про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на її домашню адресу, яку вона вказала у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.14-21).

Разом з тим, дані повістки повертались до суду «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, судом першої інстанції вжито усіх заходів для повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_2, однак остання, не виявила бажання отримувати кореспонденцію суду, яка надсилалась на її адресу проживання, не вживала будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З аналізу зазначених норм Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

За таких обставин, суд першої інстанції не порушив вимоги законодавства та правильно розглянув справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Так, вина ОСОБА_2 у скоєнні цього правопорушення повністю стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення та актом ДФС про результати перевірки від 30.11.2017.

Будь-яких даних про те, що вищевказаний акт є скасований у встановленому законом порядку, в матеріалах провадження немає. Будь-якої інформації про намір його оскаржити ОСОБА_2 в місцевий суд не подала, незважаючи на те, що справа у даному суді перебувала в провадженні майже два місяці.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням наявних вищевказаних доказів у справі в діях ОСОБА_2 наявний склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Разом з тим, з урахуванням вимог ст.38 КУпАП, провадження у даній справі закрито у зв'язку із спливом строків накладення адміністративного стягнення, і підстав для скасування постанови в цій частині, апеляційний суд при розгляді лише апеляції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не знаходить.

Таким чином, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.

Із урахуванням наведеного, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Володимир- Волинського міського суду Волинської області від 06 лютого 2018 року щодо неї - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов