Ухвала суду № 72590277, 01.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/605/17 Провадження №11-кп/773/107/18 Головуючий у 1 інстанції:Нєвєров І. М. Категорія: ч.2 ст. 125 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Борсука П.П., Подолюка В.А.,

з участю секретаря – Гладкого В.В.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

потерпілого – ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

захисника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12017030080000196 від 26.05.2017 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 08.11.2017 щодо ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, непрацюючий, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.125 КК України на 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 26.05.2017 об 11 год. 10 хв., знаходячись на території торгових рядків «Колос», що за адресою смт. Іваничі вул. Незалежності, 45, на ґрунті особистих неприязних відносин в ході конфлікту з ОСОБА_1, умисно, тримаючи своєю правою рукою за передпліччя лівої руки останнього, наніс йому декілька ударів кулаком лівої руки в обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді синця та садна на спині носа, перелому носової кістки без зміщення, садна в лівій виличній ділянці, забиття м’яких тканин лівої щоки і нижньої губи у вигляді припухлості, перелому коронкової частини 8 зуба на верхньої щелепи зліва, численних паралельних подряпин на лівому передпліччі. Згідно висновку експерта за ступенем тяжкості синець та садно на спинці носа, перелом носової кістки без зміщення відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. За ступенем тяжкості садно в лівій виличній ділянці, забиття м’яких тканин лівої щоки і нижньої губи у вигляді припухлості, перелом коронкової частини 8 зуба на верхній щелепі зліва, численні паралельні подряпини на лівому передпліччі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на те, що у справі неправильно визначено ступінь тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень. Крім того, суд, досліджуючи докази в порядку ст.349 КПК України, не роз’яснив йому як потерпілому, що він буде позбавлений оспорювати ці обставини в апеляційному порядку. Також вважає, що обвинуваченому призначено надто м’яке покарання, а повинно було бути призначено два роки обмеження волі.

Таким чином вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим.

У запереченні обвинувачений просить апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а вирок суду – без змін. Вважає, що підстав, які чітко визначені ст.415 КПК України, для призначення нового розгляді в суді першої інстанції немає.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, міркування потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримували апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, а також прокурора, які просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга потерпілого до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Як убачається із звукозапису судового засідання, кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України потерпілий ОСОБА_1 не оспорював, надавав відповідні показання суду першої інстанції.

У зв’язку із повним визнанням ОСОБА_3 вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся без дослідження доказів щодо фактичних обставин вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, які ніким не оспорювалися.

Учасникам судового розгляду, в тому числі і потерпілому, роз’яснено зміст ч.3 ст.349 КПК України і наслідки її застосування.

Із урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, апеляційною інстанцією не перевіряються.

Твердження апелянта про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 найсуворішого покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України, а саме, у виді двох років обмеження волі, не ґрунтується на вимогах Закону.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У відповідності до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Дані вимоги Закону були повністю дотримані судом першої інстанції.

Так, відповідно до ч.2 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Як встановлено місцевим судом, ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у скоєному визнав повністю, позитивно характеризується по місцю проживання, має сім’ю та на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують його покарання, в матеріалах провадження відсутні.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 покарання, яке передбачене санкцією ч.2 ст.125 КК України - у виді громадських робіт, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Між тим, апеляційний суд враховує, що позиція потерпілого у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов’язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Таким чином, покарання, призначене судом ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і не є надто м’яким.

Статтями 415, 412 КПК України визначені порядок та підстави для призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, однак апеляційний суд не встановив таких підстав, не наведені вони і в самій апеляційній скарзі потерпілого.

Вирок суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування, з мотивів наведених в апеляційній скарзі потерпілого, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 08.11.2017 щодо ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: