Рішення № 72589782, 01.03.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2025/17

Провадження №2/148/149/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: судді Саламахи О.В.,

за участю: секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту і визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту і визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що 22.02.1999 померла його мати ОСОБА_2, яка являлася спадкоємцем за законом п’ятої черги на майно у вигляді земельної ділянки № 142, розташованої на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області площею 3,34 га в межах зідно з планом, після померлої 30.04.2004 двоюрідної сестри та його тітки ОСОБА_3 Позивач є спадкоємцем за законом п’ятої черги після смерті тітки та на день її смерті проживав разом з нею, однак свідоцтва про право на спадщину не виготовив, у зв'язку з тим, що постійно хворів.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на викладене у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшла письмова заява, в якій зазначено, що сільська рада визнає позов і просить розглядати справу без участі її представника.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні надали однакові пояснення, про те, що позивач є їхнім батьком, а ОСОБА_3 була його двоюрідною тіткою та сестрою його матері ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали справи суд встановив: відповідно до копії свідоцтва про народження серії ЯЖ № 752753, ОСОБА_1 народився 11.04.1939, його батьком є ОСОБА_7, матір’ю ОСОБА_8 (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 053124, виданого Михайлівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області 23.04.1999, встановлено, що 22.02.1999 померла ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про смерть серії І-АМ № 219855, виданого виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, встановлено, що 30.04.2004 померла ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до довідки № 274 від 22.09.2017, виданої виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області встановлено, що після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 004503, виданого на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Михайлівсткої сільської ради від 06.06.2001, площею 3,4 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради, для ведення сільськогосподарського вирпобьництва. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за зконом залишився ОСОБА_1. Інших спадкоємців за законом чи заповітом у спадкодавця немає. (а.с.17).

Відповідно до довідки № 297 від 17.10.2017, виданого виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно хоронив ОСОБА_3 за власні кошти, до дня смерті проживали разом та вели псільне господарство (а.с.7), даний факт також підтверджується копією довідки № 148 від 30.04.2007, виданої виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с.8).

З довідки № 94 від 24.02.2006, виданої виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, вбачається, що ОСОБА_1, являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка померла 30.04.2004, та яку він хоронив за власні кошти (а.с.16).

Згідно довідки, виданої Ладижинським міським медичним об’єднанням, встановлено, що з 02.10.1939 ОСОБА_1, знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.10.2007 по 26.10.2004 з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу, гіпертонічна хвороба серця. З того часу періодично 3 рази нарік потребує стаціонарного лікування (а.с.18).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву при прийняття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і вищевказана норма закону зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України, можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до п. 24 ПП ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому суд повинен виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, не переробними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постанові № 198/476/16-ц від 18.01.2018.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Звернувшись до суду з вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилається на стан свого здоров’я, у зв’язку з чим, він не звертався з заявою про прийняття спадщини, однак зазначені причини не можуть бути визнані судом достатніми для підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів того, що зазначені обставини створювали об’єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення дій щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, зазначені обставини не можуть служити підтвердженням поважності пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивач, будучи особою похилого віку та з важким станом здоров'я за відсутності можливості особисто з’явитися до нотаріальної контори з метою подачі заяви про прийняття спадщини, не був позбавлений можливості діяти через представника, спільно з ним та або через засоби поштового зв’язку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до дня смерті проживав разом з ОСОБА_3 та фактично спадщину прийняв.

Згідно п. 3 ст. 1268 ПК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, що підтверджують поважність причин через, які пропущено строк для прийняття спадщини, у зв’язку з чим, у задоволенні позову у частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно відмовити.

На підставі статей 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 315 ЦПК України, суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст. 1268, 1272 ЦК України, 5, 10, 12, 19, 34, 76-80, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_3, яка померла 30.04.2004 була двоюрідною тіткою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2018.

Суддя: О.В.Саламаха