Ухвала суду № 72589180, 02.03.2018, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2767/17

Ухвала

Іменем України

"02" березня 2018 р.

02 березня 2018 року слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., при секретарі Кулик Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка Вінницької області скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах свого підзахисного ОСОБА_2 на постанову начальника слідчого відділення Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 від 21 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010160000590 від 10 липня 2013 року, за фактом вчинення посадовими особами ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018р. (вх. № 1584/18вх) до слідчого судді звернувся адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах свого підзахисного ОСОБА_2 із скаргою, в якій просив визнати дії органу досудового слідства в частині кваліфікації закриття кримінального провадження № 12013010160000590 від 10.07.2013р. – неправомірними; зобов’язати орган досудового слідства внести зміну в мотивувальну частину постанови про закриття кримінального провадження з п.2 ч.1 ст.284 КПК України на п.1 ч.1 ст.284 КПК України. В обґрунтування цих вимог зазначив, що в провадженні СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області знаходилось кримінальне провадження № 12013010160000590 від 10.07.2013р., відкрите за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України. Дане кримінальне провадження 21.02.2018р. начальником СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, як зазначено в оскаржуваній постанові, під час досудового розслідування не здобуто фактичних даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечних діянь та не встановлено спричинення ним шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб. При цьому, згідно матеріалів кримінального провадження, органом досудового слідства взагалі не було встановлено подій кримінального правопорушення, через що закриття кримінального провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України, є неправомірним, в зв’язку з чим просить задовольнити скаргу.

Заявник – адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особа в інтересах якої подано скаргу - ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, у поданій письмовій заяві просив розглянути скаргу за його відсутності.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду скаргу були повідомлені належним чином, із клопотанням про перенесення розгляду скарги до суду не звертались.

Відповідно до частини 3 статті 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши доводи скарги, дослідивши оскаржувану постанову та додані до скарги матеріали, приходжу до наступних висновків:

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до статті 24 КПК України це право гарантується кожному.

Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні під час досудового провадження. Серед даного переліку є рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

В статті 284 КПК України наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження підлягає закриттю, серед яких – встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини 1 статті 284 КПК України).

Зі змісту статті 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Слідчим суддею з наданих матеріалів встановлено, що в провадженні слідчого відділення Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області знаходилось кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010160000590 від 10 липня 2013 року, за фактом вчинення посадовими особами ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України.

21 лютого 2018 року начальником слідчого відділення Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_3 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013010160000590 від 10 липня 2013 року, у зв’язку із встановленою відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України.

Дана постанова мотивована тим, що під час досудового розслідування не здобуто фактичних даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечних діянь та не встановлено спричинення ним шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб. В ході досудового розслідування допитано усіх можливих свідків, яким можуть бути відомі обставини кримінальних правопорушень, досудове розслідування по яких проводиться, однак органом досудового розслідування не здобуто достатніх доказів для притягнення посадових осіб ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» до кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя не погоджується з постановою слідчого про закриття кримінального провадження, та вважає її передчасною.

Так, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у частині 4 статті 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно статей 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами частини 1 статті 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм статті 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень статті 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог статті 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

Згідно частини 2 статті 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Як встановлено вище, підставою для закриття кримінального провадження слідчий зазначив відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2

Проте, у розумінні вимог кримінального провадження за відсутності в діянні складу злочину передбачає наявність самої події, у якій відсутні певні ознаки (обов’язкові елементи конкретного складу) злочину. За таких обставин рішення слідчого повинно містити вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні, із зазначенням конкретної частини статті КК України та юридичної кваліфікації злочину.

Крім цього, досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12013010160000590 від 10.07.2013р., порушене за фактом вчинення посадовими особами ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України, натомість закривається воно відносно конкретної особи, а саме у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу зазначених кримінальних правопорушень.

В ході проведення досудового розслідування слідчий не дав оцінки діям всіх посадових осіб ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод», не визначив їх коло, не встановив коли та яке саме майно зникло з території заводу, яким способом, та яка матеріальна шкода заподіяна злочинними діями цих осіб.

Таким чином, слідчим жодним чином не виконані належним чином попередньо винесені ухвали слідчих суддів, не проведено необхідних слідчих чи розшукових дій, необхідних для повного та всебічного розслідування кримінального провадження, з метою виявлення фактичних даних, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Отже, постанова начальника слідчого відділення Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 від 21 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам статті 110 КПК України, оскільки не містить належного обґрунтування та мотивів її прийняття.

За вказаних обставин, вважаю, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною, не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з направленням матеріалів кримінального провадження для проведення додаткового розслідування, в ході якого необхідно усунути зазначені недоліки та виконати слідчі дії, направлені на встановлення обставин події.

При проведенні досудового розслідування органу розслідування слід вжити заходів щодо встановлення об’єктивної істини, провести необхідні слідчі дії, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах свого підзахисного ОСОБА_2 на постанову начальника слідчого відділення Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 від 21 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010160000590 від 10 липня 2013 року, за фактом вчинення посадовими особами ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України – задовольнити.

Постанову начальника слідчого відділення Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 від 21 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010160000590 від 10 липня 2013 року, за фактом вчинення посадовими особами ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.191 КК України – скасувати та провести додаткове розслідування.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Є.В. Сєлін