Рішення № 72587948, 28.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Справа № 804/1074/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року.

Позовні вимоги мотивовано необґрунтованістю рішення Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури, яке прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення. Позивач вважає, що окрема ухвала судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцева О.П. від 15.11.2016 року, на підставі якої було порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1, не могла бути підставою для порушення дисциплінарної справи, і відповідно у подальшому підставою для прийняття рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки зазначена ухвала не є скаргою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не відповідає вимогам пункту 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 року. Резолютивна частина ухвали містить виключно повідомлення КДКА Дніпропетровської області про події, що мали місце під час судового засідання і відповідно не містить вимог щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважає, що окрема ухвала не є скаргою, а тому у КДКА Дніпропетровської області не було підстав порушувати дисциплінарну справу відносно ОСОБА_1, а відтак і рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 804/1074/18 та призначено розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та залучено до участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області.

Положеннями ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням ( викликом) сторін.

Представник Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, подав до суду відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що окрема ухвала судді Самарського районного суду м. Дніпро Румянцева О.П., яка надійшла на адресу КДКА Дніпропетровської області, як до органу адвокатського самоврядування, є допустимою формою повідомлення (звернення) до органу адвокатського самоврядування у розумінні ч.1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Стосовно повноти дослідження обставин справи, відповідач зазначив, що рішення ВКДКА від 30.11.2017 року, яким залишено без змін рішення ДП КДКА регіону, приймалось з урахуванням всіх наявних матеріалів та обставин, наданих та наявних у ВКДКА на час прийняття рішення, які були предметом розгляду під час дисциплінарного провадження у КДКА регіону та у ВКДКА. У даному випадку у діях адвоката ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, що є підставою застосування дисциплінарного стягнення, а вид стягнення відповідача характеру та змісту встановлених порушень з боку адвоката. Відомості, викладені в окремі ухвалі, отримали належне дослідження, внаслідок чого було прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає про таке.

ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1081 від 16.05.2002, виданого Дніпропетровською обласною КДКА.

15.11.2016 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Румянцев О.П.), встановлено, що в судовому засіданні 15.11.2016 року адвокат ОСОБА_1 виказав своє незадоволення прийнятими судом рішеннями про відмову в задоволенні його клопотань, без дозволу головуючого самовільно покинув зал судового засідання.

У резолютивні частині окремої ухвали 15.11.2016 року Самарський районний суд ухвалив, викладене в ухвалі довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області для перевірки та прийняття відповідних заходів. Про вжиті заходи в установлений законом строк з дня надходження окремої ухвали повідомити суд.

26.04.2017 року на підставі вказаної ухвали дисциплінарна палата КДКА Дніпропетровської області, оцінивши обставини, вказані в ухвалі суду, пояснення ОСОБА_1 та інші наявні матеріали, дійшла висновку, що в діях адвоката є склад дисциплінарного проступку у зв’язку з порушенням ним ч.1, п.п.3,7 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за наслідками чого прийнято рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 38/ДПР-17 від 26.04.2017 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням № 38/ДПР-17 від 26.04.2017 року, позивач звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №38/ДПР-17 від 26.04.2017 року, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

За наслідками розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 Вищою кваліфікаційною-дисциплінарною комісією адвокатури винесено рішення від 30.11.2017 №ХI-008/2017, яким рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №38/ДПР-17 від 26.04.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді попередження залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року, позивач з його оскарженням звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

ОСОБА_2 засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон 5076-VI).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 зазначеного Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 33 даного Закону встановлено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону 5076-VI дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

За приписами статті 34 Закону 5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є:

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Передумовою притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього відповідного дисциплінарного стягнення за вчинення ним дисциплінарного проступку передує чотири процесуальні стадії, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону, а саме:

Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Предметом судового розгляду у даній справі є, зокрема, рішення ВКДКА, прийняте на четвертій стадії дисциплінарного провадження за результатами розгляду справи.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 41 Закону, за результатами розгляду дисциплінарної справи ДП КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Виходячи з положень ст. 40-41 Закону, саме за результатом розгляду дисциплінарної справи по суті, дисциплінарною палатою приймається рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи у зв'язку із відсутністю підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Як зазначалось вище, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку

У свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 35 Закону, вчинення адвокатом дисциплінарного проступку може мати своїм наслідком застосування до нього одного з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Отже, ВКДКА з дотриманням процедури розгляду скарг у відповідності до вимог діючого законодавства України та правомірно винесла оскаржуване рішення ВКДКА. Ключовим моментом при винесенні вказаного рішення ВКДКА, яким залишено без змін рішення ДП КДКА Дніпропетровської області, стала наявність в діях адвоката складу дисциплінарного проступку, що підтверджується зокрема, матеріалами дисциплінарного провадження відносно адвоката, які були предметом розгляду під час дисциплінарного провадження у КДКА регіону та під час розгляду у ВКДКА.

ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 38/ДПР-17 від 26.04.2017 року, яким ОСОБА_1, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження .

У своїй скарзі позивач посилався на те, що ухвала Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15.11.2016 року, на підставі якої було порушено дисциплінарну справу відносно скаржника, не може бути підставою для порушення дисциплінарної справи, оскільки вона не є скаргою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у ній не сформовані вимоги скарги. Також, позивач у скарзі зазначив, що КДКА Дніпропетровської області, приймаючи рішення, не перевірила та проігнорувала факт відсутності порушення адвокатом ОСОБА_2 адвокатської етики. КДКА Дніпропетровської області не звернула увагу на дії судді, які на, на думку адвокат, є дисциплінарним проступком.

Відповідно до ст.211 ЦПК України (станом на час виникнення правовідносин) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Згідно з п.10 Положення про порядок прийняття і розгляд скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 року №120 (далі - Положення), до заяв (скарг) щодо поведінки адвоката (далі узагальнено заяви (скарги)) слід відносити скарги громадян, окремі ухвали судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, ради адвокатів регіону або її членів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або її членів, заяви адвокатів, адвокатських об'єднань, адвокатських бюро, об’єднань адвокатів, підприємств, установ, організацій, громадян та інших осіб на дії адвокатів.

Відповідно до п.11 Положення заява (скарга) адресується до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Заява (скарга) може бути подана як окремою особою (індивідуально), так і групою осіб (колективно).

З аналізу вищевикладеного суд робить висновок, що до заяв (скарг) на неправомірну поведінку адвокатів прирівнюються в тому числі й процесуальні рішення судів, які набрали законної сили. Отже, доводи позивача про те, що окрема ухвала не є скаргою та не може слугувати обставиною для відкриття дисциплінарної справи та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є безпідставними та не відповідаю чинному законодавству України.

Крім того, про використання окремої ухвали в якості приводу для порушення дисциплінарного провадження відносно адвоката вказує і положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади». В п.3 вказаної Постанови зазначено, що суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або судді повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину – реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України. Особливість окремої ухвали полягає і в тому, що вона є «особливим видом правозастосовного акту», який «істотно відрізняється від інших ухвал суду першої інстанції, в яких обговорюються матеріальні й процесуальні права сторін й інших осіб, які беруть участь у справі. Окрема ухвала не впливає на розвиток і результат процесу і не стосується питань, що безпосередньо стосуються до розгляду справи.

Посилання позивача на відсутність в окремій ухвалі змісту дисциплінарного проступку з посиланням на ст.34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відсутність в окремій ухвалі вимог про притягнення позивача до відповідальності, не може бути підставою для скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року, виходячи з наступного.

З окремої ухвали судді Самарського районного суду м. Дніпро Румянцева Олексія Павловича від 15.11.2016 року № 206/3459/16-ц вбачаються чітко встановлені факти порушення адвокатом ОСОБА_1 вимог ч.1, п.п.3,7 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Позивачем не надано суду доказів оскарження окремої ухвали Самарського районного суду м. Дніпро від 15.11.2016 року № 206/3459/16-ц, а тому вказані в ній порушення не є спростованими, а окрема постанова набрала законної сили.

З рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року вбачається, що доводи скарги було розглянуто відповідачем всебічно, проте підстав для скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №38/ДПР-17 від 26.04.2017 р. не встановлено.

Відповідно до пункту 3 ст. 7 ОСОБА_2 адвокатської етики адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим ОСОБА_2.

Між тим, в ході перевірки встановлено, та не спростовано, що дії адвоката ОСОБА_3 свідчать про неповагу до суду, які полягають у виказуванні незадоволення прийнятими судом рішеннями про відмову в задоволенні клопотань. Адвокат ОСОБА_1 самовільно, без дозволу головуючого покинув зал судового засідання під час розгляду цивільної справи.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 162 ЦПК України учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва.

За правилами ч.1 ст. 43 ОСОБА_2 адвокатської етики, виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та про статус суддів, що регламентує поведінку учасників судового процесу.

Відповідно до положень п.2.5 ч.2 ст. 43 ОСОБА_2 адвокатської етики в ході судового розгляду справи адвокат не повинен порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом.

Відповідно до ч.4 ст. 45 ОСОБА_2 адвокатської етики адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Як зазначено в рішенні КДКА №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року позивач, висловлював незадоволення рішеннями суду, встав і покинув залу суду, чим порушив порядок розгляду справи, що для адвоката є неприпустимим.

Відповідно до преамбули ОСОБА_2 адвокатської етики (в редакції від 17.11.2012) при здійсненні своєї професійної діяльності адвокат виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, стосовно: клієнтів; судів та інших державних органів; адвокатури в цілому та окремих адвокатів; суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов'язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права.

Перевіряючи відповідність закону спірних дій та рішення відповідача, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь органів державної влади та управління викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року, яким залишено без змін рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №38/ДПР-17 від 26.04.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді попередження обґрунтованим та правомірним.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а рішення від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України ЄСПЛ відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішення від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як встановлено судом, комісією під час прийняття рішення було враховано обставини та аспекти поведінки позивача, взято до уваги те, що адвокат ОСОБА_1, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Палатою було обрано найменш суворе дисциплінарне стягнення з можливих.

Оцінюючи аргументи сторін, слід зазначити, що дисциплінарною палатою КДКА Дніпропетровської області та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури досліджено обставини подій 15.11.2017 року за участю ОСОБА_1, встановлено фактичні дані, надано оцінку поясненнями всіх учасників події та обрано відповідне дисциплінарне покарання.

Щодо посилання позивача на позицію ВКДКА у іншому рішенні ВКДКА №111-024/2017 від 30.03.2017 року, то суд вважає таке твердження ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки наведене рішення ВКДКА прийнято зовсім в іншій справі, стосовно іншого предмету, підстав та обставин, за участю зовсім інших сторін.

Суд звертає увагу, що факти встановлені судом, окрема ухвала Самарського районного суду м. Дніпро від 15.11.2016 року № 206/3459/16-ц набрала законної сили, позивачем не оскаржена, а тому має преюдиційне значення.

З огляду на вирішальні чинники правовідносин та характер спору, беручи до уваги сукупність вищевикладених обставин, суду робить висновок, що системний аналіз правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, свідчить про обґрунтованість висновків рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року за участю ОСОБА_1

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому у суду відсутні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІ-008/2017 від 30.11.2017 року, у зв’язку із чим у задоволенні розглядуваного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до положень ч. 5 ст. 139, ст. 143 КАС України, враховуючи, що рішення суду ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243 – 246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; трятя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков