Рішення № 72586630, 19.02.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

19.02.2018 227/1901/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Хоменко Д.Є.

при секретарі судового засідання Малашко С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Наумова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про зобов'язання зарахувати до стажу роботи та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач), про зобов'язання зарахувати до стажу роботи та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 15.05.2017р. звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та додав необхідні документи. 24.05.2017р. рішенням відповідача №1556 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії, оскільки відповідно до наданих документів загальний стаж роботи складає 22 років 8 місяців 2 дні, у тому числі пільговий стаж роботи в підземних умовах за списком №1-шахтарі 5 років 10 місяців 3 дні. До загального стажу не врахований період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1982р. по 27.06.1991р., оскільки цей період співпадає з періодом проходження строкової військової служби з 13.11.1983р. по 29.11.1985р. Також не було враховано період роботи у якості гірничого майстра підземного на шахті імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. згідно уточнюючої довідки без номеру та дати, виданої ДВАТ «Шахта «Чайкіно», яке знаходиться у місті Макіївка. Із зазначеним рішенням позивач не згоден, а тому з врахуванням зміни позовних вимог просить суд: визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області №1556 від 24.05.2017р. щодо відмови в призначені пенсії за віком згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за списком №1-Шахтарі; зобов'язати Добропільське об'єднане управління ПФУ Донецької області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня настання пенсійного віку, зарахувавши до пільгового стажу роботи період з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. на посаді підземного гірничого майстра; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань шляхом їх безспірного списання з Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору.

19.02.2018р. в судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явились, але до суду надійшла письмова заява позивача про подальший розгляд справи без його участі, позов підтримав в повному обсязі. На попередніх судових засіданнях позивач та його представник просили позов задовольнити з підстав вказаних у заяві про уточнення позовних вимог. Також 19.02.2018р. від позивача надійшов лист про доручення до матеріалів справи довідки, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №97 від 15.02.2018р.

Представник відповідача Наумов О.С. також не з'явився 19.02.2018р. в судове засідання надіславши заяву про розгляд справи без його участі у судовому засіданні, на попередніх судових засіданнях просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на письмове заперечення яке мається в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Тому суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, судом було встановлено такі фактичні обставини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_1 15.05.2017р. звернувся до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, про призначення пенсії відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням начальника Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - Гулан О.Б., позивачу було відмовлено в призначені пенсії згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за списком 1-Шахтарі. До загального стажу не врахований період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1982р. по 27.06.1991р., оскільки цей період співпадає з періодом проходження строкової військової служби з 13.11.1983р. по 29.11.1985р. Також не було враховано період роботи у якості гірничого майстра підземного на шахті імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. у зв'язку з тим, що довідка без номеру та без дати, а відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2016р. №1207 VII, будь-які органи, їх посадові та їх службові особи на тимчасово окупованій території ті їх діяльність вважаються незаконними. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або посадовими особами, передбаченими ч.3 ст.9 зазначеного Закону, є недійсними і не створює правових наслідків (а.с.7-9).

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої на ім'я гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно у спірний період (з 19.08.1991р. по 09.03.1992р.) вбачається, що позивач згідно запису №16, 19.08.1991р. був прийнятий на видобувну ділянку гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, за печаткою шахти імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля (Макіїввугілля) відповідно наказу 963к от 19.08.1991р. Згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 09.03.1992р. був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу №229к від 09.03.1992р. (а.с.11).

В матеріалах справи мається копія довідки без номеру та без дати за печаткою Міністерства палива та енергетики України Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Макіїввугілля», відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно працював на шахті ім..К.І.Поченкова з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. З 19.08.1991р. по 02.12.1991р. працював на видобувній ділянці №2 гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, а з 02.12.1991р. по 09.03.1992р. працював на ділянці УМД гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті. Звільнений був 09.03.1992р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу №229к від 09.03.1992р. (а.с.10).

Саме зазначену уточнюючу довідку не було прийнято Добропільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також позивач просив долучити до матеріалів справи довідку, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №97 від 15.02.2018р., яка видана установою яка знаходиться на непідконтрольній державній владі України території, зазначена довідка повністю відображає відомості, які зазначені у копії довідки без номеру та без дати (а.с.10) та у копії трудової книжки позивача (а.с.11).

У своєму письмовому запереченні від 18.09.2017р. відповідач зазначив, що перевіркою відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань встановлено, що відомості по ДВАТ «Шахта «Чайкіно» не знайдено. Управління зазначає, що трудова книжка підтверджує загальний стаж роботи працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. Відповідно до п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою КМУ №637 від 12.08.1993р, у тих випадках, колу в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або правонаступників. Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою збереження територіальної цілісності України», Розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р, від 05.11.2014 року № 1079-р, від 07.11.2014 року № 1085-р, постанови ВРУ від 17.03.2015 року №252-VII, від 17.03.2015 року №254-VII, зазначено, що м. Макіївка визнано тимчасово окупованою територію. Окрім того, зазначено, відповідно до ч.2,3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (а.с.22-24).

Таким чином управлінням відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі наданої довідки без дати та номеру.

Вирішуючи питання щодо того, чи правомірно позивачу відмовлено у призначені пенсії, з урахуванням наданої інформації, відображеної в довідці без номеру та без дати, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з приписів ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні(ст.90 КАС України).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини(ч.2 ст.6 КАС України).

Як зазначив Європейський суд з прав людини(далі за текстом також - ЄСПЛ) у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (п.36 рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Надана позивачем копія довідки без номеру та без дати видана за печаткою Міністерства палива та енергетики України, дочірнє підприємство ВАТ «Державна холдингова компанія «Макіїввугілля» ДВАТ «Шахта «Чайкіно»(далі за текстом також - спірна довідка)(а.с.10), тобто до запровадження періоду антитерористичної операції на територіях Донецької та Луганської областей, у зв'язку з чим посилання відповідача на нормативні документи, які регулюють правові питання у зв'язку із запровадженням режиму антитерористичної операції до вказаних правовідносин є хибним.

Варто зауважити, що відомості, які містяться у спірній довідці підтверджуються трудовою книжкою позивача(а.с.11) з якої чітко вбачається період праці позивача з 19.08.1991 рік по 09.03.1992 року майстром гірничим з повним робочим днем в шахті ім.Поченкова Державної холдингової компанії «Макіїввугілля».

Окремо заслуговує на увагу той факт, що у даній спірній довідці безпомилково вказані як періоди роботи так і накази про прийняття на роботу(№965 від 19.08.1991 року) та звільнення з роботи(№229 від 09.03.1992 року).

Достовірність інформації, що міститься у вказаній спірній довідці додатково підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №97 від 15.02.2018 року у якій містяться відомості, що співпадають з трудовою книжкою позивача.

Таким чином, зважаючи на усі надані документи у сукупності, суд приймає зазначену копію довідки виданої за печаткою Міністерства палива та енергетики України, дочірнє підприємство ВАТ «Державна холдингова компанія «Макіїввугілля» ДВАТ «Шахта «Чайкіно»(а.с.10) як належний доказ, який підтверджує наявність трудового стажу позивача для призначення пільгової пенсії, оскільки її неприйняття ставить позивача у ситуацію завідомої неможливості реалізації його прав(підприємство на якому працював позивач давно ліквідовано і архів вказаного підприємства знаходиться на непідконтрольній території), що суперечить судовій практиці ЄСПЛ та статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікованої Законом України № 475/97-вр від 17.07.1997 року).

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу вищенаведених норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткових документів від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже, у разі сумніву відповідача у належності довідки позивача, яка підтверджує наявність трудового стажу для призначення пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте це є правом, а не обов'язком відповідача.

У зв'язку з тим, що будь-яких посилань на невідповідність довідки діючому законодавству відповідачем не наведено, суд приходить до висновку, що не зарахування відповідачем періоду роботи у якості гірничого майстра підземного на шахті імені Поченкова, Макіївського виробничого об'єднання по видобутку вугілля(Макіїввугілля) з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. при розгляді питання щодо призначення пенсії відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є неправомірним.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача за період з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. на посаді підземного гірничого майстра, суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію за віком з зарахуванням періоду роботи відповідача на шахті імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля (Макіїввугілля) з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягають.

Проте, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача розглянути заяву відповідача про призначення пенсії за віком згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. на посаді гірничого майстра підземного на шахті імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля (Макіїввугілля).

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, в сумі 640,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 72, 73, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про зобов'язання зарахувати до стажу роботи та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за віком на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1556 від 24.05.2017р., щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно з п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за списком №1-Шахтарі.

Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право для призначення пенсії за віком згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. на посаді підземного гірничого майстра на шахті імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля(Макіїввугілля).

Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу роботи періоду з 19.08.1991р. по 09.03.1992р. на посаді підземного гірничого майстра на шахті імені Поченкова, Макіївське виробниче об'єднання по видобутку вугілля(Макіїввугілля).

Стягнути з бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн.НОМЕР_3), понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя Д.Є.Хоменко