Постанова № 72586569, 20.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6/18

Номер справи місцевого суду: 509/3674/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки - відмовлено, у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічне акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Так, ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та через неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2006 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 97/06ф, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_4 кредит на споживчі потреби в сумі 140 000,00 доларів США, термін повернення кредиту - 21.06.2011 року. Згідно Додаткової угоди №02, укладеної 02.04.2007 року термін користування кредитом збільшений до 21.06.2016 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за вказаним Кредитним договором 07.07.2006 року між Банком та ОСОБА_2, майновим поручителем ОСОБА_5, укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за №5263.

В зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором у відповідача, станом на 06.07.2015 року, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 851 903,40 грн.

З урахуванням уточнень (а.с.80-85), позивач остаточно просив суд, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором №97/06ф від 22.06.2006 року в розмірі 6 851 903,40 грн., звернути стягнення на належні ОСОБА_2 предмети іпотеки: земельну ділянку площею 0,1 га та розташований на ній садовий будинок, загальною площею 126,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Сухолиманська сільська рада, садівничий кооператив «Аіст», буд.103, шляхом їх продажу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від свого імені будь-якій особі - покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку передбаченому ст.38 ЗУ «Про іпотеку», з наданням ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» всіх прав продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності у зв'язку із тим, що за Іпотечним договором від 07.07.2006 року сплинув строк позовної давності 22.06.2014 року за вимогами Іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет Іпотеки, а позивач звернувся до суду лише 11.08.2015 року.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнського Акціонерного Банку» на підставі ст.ст. 261, 266, та 267 ЦК України, через сплив строку позовної давності, місцевий суд не звернув увагу на те, що 02 квітня 2007 року була укладена Додаткова угода №02 до Кредитного договору №97/06ф від 22 червня 2006 року, відповідно до якої було змінено термін користування кредитом до 21 червня 2016 року, тобто термін виконання основного зобов'язання за Кредитним договором було продовжено, а тому банком не було пропущено строк для звернення до суду із позовною заявою про захист своїх порушених прав, що підтверджується копією Додаткової угоди №02 до Кредитного договору №97/06ф від 22 червня 2006 року, що міститься в матеріалах справи.

За таких обставин ухвалене рішення з підстав пропуску строку позовної давності є незаконним, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.

Однак, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Так, відповідно п.7.3 Договору іпотеки від 07.07.2006 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 Закону України « Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України « Про іпотеку» та умовами цього договору.

Отже, за наявності в іпотечному договорі вищевказаного застереження існує позасудовий порядок врегулювання спору, а саме банк має право, як іпотекодержатель від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За таких обставин та вимог зазначених норм права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню у зв'язку із порушенням норм матеріального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, судова колегія ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року скасувати.

Ухвалити постанову.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

Н.А. Кононенко

Повний текст судового рішення складено 02.03.2018 року