
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Присяжнюка О.Б.
суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.
при секретарі Зайчишиній Т.В.
за участю прокурора Кіпчарського О.П.
представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «Радехівський цукор» ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжи Г.Л. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти ТОВ «Радехівський цукор», які знаходяться на банківських рахунках № 26002020043253, № 26045010043253, № 26001010043253 в АБ «Південний» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі Генеральний директор ТОВ «Радехівський цукор» ОСОБА_2, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ні доводи клопотання, ні додані до нього матеріали не містять відомостей з приводу того, що арештоване майно зберегло на собі сліди злочину, а відтак, вони не відповідають критеріям ст. 98 КПК України. Також, на думку ОСОБА_2, є хибними і висновки слідчого судді з приводу того, що ТОВ «Радехівський цукор» є юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження, оскільки жодній його посадовій особі про підозру не повідомлено. Таким чином, апелянт вважає, що підстави для накладення арешту на майно вказаного товариства відсутні, а відтак ухвала слідчого судді є незаконною у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Також, апелянт вказує на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без його повідомлення, а копію постановленого судом рішення він отримано 18 січня 2018 року.
Представником ТОВ «Радехівський цукор», адвокатом ОСОБА_1, було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки стороною обвинувачення не було доведено існування обґрунтованої підозри, а також те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, а також, що лише у такий спосіб може бути виконано завдання, з метою досягнення якого слідчий звертається із клопотанням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала скаргу, а копію постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, останній отримав 18 січня 2018 року (а.с. 41) та в той же день подав апеляційну скаргу, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Також, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна, серед іншого, допускається з метою збереження речових доказів.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка, серед іншого, зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, що і потрібно довести слідчому чи прокурору при зверненні з клопотанням про арешт майна саме з цією метою.
Разом з тим, слідчий не дотримався вимог кримінального процесуального закону при зверненні до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки ним не надано доказів на підтвердження тих обставин на які останній послався в клопотанні.
Так, слідчим управлінням фінансових розслідувань ОВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015140000000215 від 19 листопада 2015 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Радехівський цукор» та за фактом фіктивного підприємства, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.
Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжи Г.Л. від 07 листопада 2017 року було визнано речовими доказами грошові кошти ТОВ «Радехівський цукор», які знаходяться в тому числі і на банківських рахунках № 26002020043253, № 26045010043253, № 26001010043253 в АБ «Південний» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1.
Звертаючись в рамках кримінального провадження № 32015140000000215 з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на вказаних банківських рахунках, слідчий зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження зумовлене необхідністю збереження цього майна як речового доказу, оскільки вони є предметом протиправної діяльності, можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення та виявлення винних осіб, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову.
Слідчий суддя задовольнив подане клопотання та наклав арешт на вказане в ньому майно, пославшись на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.
Однак, доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять достатніх відомостей, які б у відповідності до ст. 170 КПК України давали підстави для накладення арешту на майно.
Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015140000000215 здійснюється за ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, тобто за ознаками фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків. Разом з тим, у клопотання слідчого про арешт майна мова про ухилення від сплати податків не йде та ніяким чином причетність ТОВ «Радехівський цукор» до вказаного кримінального правопорушення не доведена.
Єдине, на що посилається слідчий як на доказ обґрунтованої підозри ТОВ «Радехівський цукор» за ч. 3 ст. 212 КК України - це Акт позапланової виїзної перевірки № 4/28-10-48-11/36153189 від 03 травня 2017 року. Однак, вказаний матеріал, який знаходиться на аркушах справи 14-20, не містить підпису жодної посадової особи, печаток та інших реквізитів, які б ідентифікували його як офіційний документ, який має юридичну силу та створює юридичні наслідки для певних осіб, у зв'язку з чим він не може вважатися належним та допустимим доказом при вирішенні питання про обґрунтованість підозри. Інших даних, які б давали підстави вважати про ймовірну причетність ТОВ «Радехівський цукор» до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, стороною обвинувачення не надано, та, як зазначалося вище, в клопотанні про арешт майна не зазначено.
Що стосується доводів клопотання про наявність у грошових коштів ТОВ «Радехівський цукор», які знаходяться на банківських рахунках № 26002020043253, № 26045010043253, № 26001010043253 в АБ «Південний» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, ознак речового доказу, то дані обставини, на думку колегії суддів, також є не доведеними.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Проте, в доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні ТОВ «Радехівський цукор» грошові кошти, які знаходяться на зазначених вище банківських рахунках набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Що стосується постанови про визнання цих грошових коштів речовими доказами, то слід зазначити, що у вказаному процесуальному рішенні не визначено суму грошових коштів, які відповідають критеріям ст. 98 КПК України.
Оскільки в клопотанні слідчого мова йде про певну суму грошових коштів, які нібито були отриманні ТОВ «Радехівський цукор» протиправною діяльністю, то не всі грошові кошти, які знаходяться на балансі підприємства, підпадають під ознаки речових доказів. Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на ту суму, яка містить ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому без конкретизації розміру коштів які відповідають критеріям даної норми закону, слідчий суддя позбавлений можливості накладення на них арешту з цією метою.
Посилання слідчого на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання, та цивільного позову, на даній час є передчасними, оскільки ст. 170 КПК України передбачено, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з цих підстав можливий щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а також за наявності обґрунтованого цивільного позову.
На момент розгляду справи в суді, жодній особі, у кримінальному провадженні № 32015140000000215, про підозру не повідомлено, обґрунтованість підозри ТОВ «Радехівський цукор» за ч. 3 ст. 212 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, не доведено, а цивільний позов не заявлено.
У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «Радехівський цукор» ОСОБА_2, - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжи Г.Л. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти ТОВ «Радехівський цукор», які знаходяться на банківських рахунках № 26002020043253, № 26045010043253, № 26001010043253 в АБ «Південний» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжи Г.Л. про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти ТОВ «Радехівський цукор», які знаходяться на банківських рахунках № 26002020043253, № 26045010043253, № 26001010043253 в АБ «Південний» за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.
Справа № 11-сс/796/887/2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїЦиктіч В.М.
Доповідач Присяжнюк О.Б.
Судове рішення № 72586328, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 28.02.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 761/42345/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: