Ухвала суду № 72586321, 28.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Масенка Д.Є., Паленика І.Г.

при секретарі Зайчишиній Т.В.

за участю прокурора Попадин Я.І.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Газ постачання» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Рудька А.В. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» та належить ТОВ «Газ постачання», за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Газ постачання» ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема апелянт вказує, що ТОВ «Газ постачання» ніколи не мало будь-яких відносин з ТОВ «Дніпроолія», що на його думку, спростовує доводи прокурора про незаконне походження грошових коштів та можливість застосування відносно них спеціальної конфіскації. Також, ОСОБА_2 заперечує можливості використання арештованих грошових коштів в якості доказів, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних відомостей, які б вказували на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення ним було отримано 26 січня 2018 року, у зв'язку з чим, просить визнати причину пропуску строку поважною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала апеляційну скаргу та, як вбачається з матеріалів судового провадження, копія постановленого судом рішення на адресу останнього не надсилалась, колегія суддів, погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Також, колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурор про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з клопотання прокурора, слідчим відділом управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004251 від 17 листопада 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Згідно доводів клопотання, службові особи ТОВ «Дніпроолія» за попередньою змовою із службовими особами групи підприємств, підконтрольних «Nadezhda Limited» (Британія), до яких, згідно доводів клопотання, входить і ТОВ «Газ постачання», ухиляються від сплати податків в особливо великих розмірах, здійснюючи операції, пов'язані з неповним експортом, за договором комісії, шляхом укладення нікчемних правочинів, пов'язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ризикових підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі, які знаходяться на територіях так званих ЛНР та ДНР.

Зокрема, прокурор зазначає, що службові особи ряду суб'єктів господарювання, до яких входять і вище вказане, з метою отримання податкової вигоди шляхом декларування «штучного» податкового кредиту, зменшення своїх зобов'язань перед бюджетом та подальшого переведення безготівкових коштів у готівку, на території м. Дніпро, м. Полтави, м. Одеси, так званих ЛНР і ДНР та інших регіонів України здійснюють документальне формування фіктивних операцій за рахунок відображення фінансово-господарських взаємовідносин з рядом сумнівних підприємств. А сама діяльність угрупування фактично зводиться до придбання товарно-матеріальних цінностей у вигляді макухи та насіння соняшника, службовими особами ТОВ «Дніпроолія», за готівкові кошти у фермерських та сільськогосподарських товариств без будь якого бухгалтерського та податкового відображення.

Після обробки макухи та насіння соняшника, отримана продукція працівниками ТОВ «Дніпроолія» транспортувалась у порти та реалізувалась на експорт. В подальшому службові особи ТОВ «Дніпроолія» та службові особи групи підприємств «Nadezhda Limited» (Британія), з метою мінімізації доходів отриманих на території України, на підставі договору комісії, здійснювали та здійснюють на даний час документальне оформлення вказаних експортних операцій від товариств «НАДЕЖДА ТРЕЙД», «ЄВРОСТАНДАРТ-АВТОГАЗ», «ГАЗ ПОСТАЧАННЯ» та інших, підконтрольних групі підприємств «NadezhdaLimited» (Британія), які жодного відношення до придбання та реалізації олії соняшникової не мають.

В рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» та належить ТОВ «Газ постачання», з метою забезпечення цивільного позову, конфіскації, як виду покарання, та збереження речових доказів, зазначивши, що ці грошові кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання та наклав арешт на вказане в ньому майно, пославшись на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Проте, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Зокрема, в доданих до клопотання матеріалах не міститься жодних відомостей про те, що грошові кошти ТОВ «Газ постачання», які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» набуті ними в результаті вчинення протиправних дій, які є предметом досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42017000000004251 від 17 листопада 2017 року.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи прокурора з приводу того, що грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» та належить ТОВ «Газ постачання», відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано даних, які б давали підстави вважати, що це майно є об'єктом кримінального правопорушення, набуте в наслідок злочинних дій, або було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також, слід зазначити, що в рамках даного кримінального провадження посадовим особам ТОВ «Газ постачання», на момент розгляду клопотання в суді, про підозру не повідомлено, цивільний позов не заявлено, що відповідно до вимог ст. 170 КПК України, виключає можливість для накладення арешту на майно цього товариства з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, та відшкодування завданих збитків (забезпечення цивільного позову).

У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» та належить ТОВ «Газ постачання», слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання директора ТОВ «Газ постачання» ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, задовольнити.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Газ постачання» ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Рудька А.В. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» та належить ТОВ «Газ постачання», за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Рудька А.В. про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № 26008054633312 (українська гривня), який обслуговується Полтавською філією ПАТ КБ «Приватбанк» та належить ТОВ «Газ постачання», відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Масенко Д.Є. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/1113/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїСоколов О.М.

Доповідач Присяжнюк О.Б.