Ухвала суду № 72585923, 28.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2517/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 11-кп/789/65/18 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.1 ст.286 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів - Тиха І. М., Сарновський В. Я.,

при секретарі — ОСОБА_1

з участю:

прокурора — ОСОБА_2

обвинуваченого — ОСОБА_3

захисника — ОСОБА_4

представника потерпілого — ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013210070000450 від 08.10.2013 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого

визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. без позбавлення прав керування транспортними засобами.

На підставі ч. 5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 1 ст.286 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 кошти на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1442 грн. 53 коп. та на відшкодування моральної шкоди — в сумі 10 000 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника в розмірі 2000 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Держави витрати, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи №5-491/13 від 16.11.2013 року в розмірі 611 грн., судової автотехнічної експертизи № 5-505/13 від 14.11.2013 року в розмірі 489,44 грн., судової автотехнічної експертизи № 5-247/14 від 14.06.2014 року в розмірі 737,88 грн., судової автотехнічної експертизи № 5-387/17 від 27.10.2017 року в розмірі 2474 грн. (т.1 а.с.182-189, 191-197, 240-248; т.3 а.с. 109-119).

Згідно вироку суду, 07.10.2013 року біля 19 год. 30 хв. в умовах достатньої видимості, на 197 км. + 585 м. автодороги Гусятин - Копичинці, у с.Крогульці, Гусятинського району Тернопільської області водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser 100» д/н AT2030 ВН, рухаючись у напрямку смт. Гусятин з увімкненим ближнім світлом фар, проявив необережність, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, а саме: наявності перешкоди для руху зупиненого на смузі зустрічного руху трактора «Т-40», д/н НОМЕР_1, із причіпленою сівалкою «КС-6» під керуванням водія ОСОБА_6, який у той час налаштовував наявний там вантаж, мішок, не впевнившись в безпечності подальшого руху, допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля із передньою лівою частиною сівалки «КС-6», чим порушив вимоги п.п.1.10,12.2,12.3 Правил дорожнього руху України.

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої клубової кістки, закритої черепно-мозгової травми зі струсом головного мозку, садна на тулубі, лівому плечі та лівій гомілці, синці на лівому плечі та лівій гомілці, гематоми м'яких тканин тім'яної ділянки голови та в ділянці крила лівої клубової кістки, які супроводжувались тривалим (більше 21 дня) розладом здоров'я та за цією ознакою належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Вищевказані порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту зі сторони водія автомобіля «Toyota Land Cruiser», д/н AT 2030 ВН, ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у виді спричиненням тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості ОСОБА_6

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2017 року є незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своїх доводів щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 зазначає про неправильну оцінку судом показань потерпілого ОСОБА_6, які або суперечать об'єктивним обставинам дорожньо-транспортної пригоди або не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому є недоведеними.

Зокрема, на думку апелянта, це стосується тверджень потерпілого про швидкість руху автомобіля «Toyota Land Cruiser 100» д/н AT2030 ВН;

показань потерпілого про те, що під час ДТП колесо сівалки було розташоване на його смузі на відстані 25 см від розмітки, що суперечить даним протоколу огляду місця події та схеми до нього;

показань потерпілого ОСОБА_6 В частині освітлення сівалки фарами, які кріпляться на задній частині трактора;

показань потерпілого щодо перебування в автомобілі ОСОБА_3 ще двох осіб, а також заперечення факту знаходження разом з ним на момент ДТП його сина ОСОБА_7;

безпідставного відхилення судом показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9;

протирічних показань потерпілого ОСОБА_6, які останній надав під час проведення з ним слідчого експерименту 29.04.2014 року щодо розташування сівалки на проїзній частині дороги та порушення під час проведення слідчого експерименту положень ст.240 КПК України;

неналежності як доказу висновку судової автотехнічної експертизи від 14.06.2014 року, яка базується на результатах вказаного слідчого експерименту.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, які, на його думку є логічними послідовними та узгоджені з іншими доказами по справі, а натомість прийняв до уваги показання потерпілого та свідків, які протирічать одні одним.

Зазначає, що місцевий суд однобічно трактував письмові докази з вираженим обвинувальним ухилом, якими є протокол огляду місця події від 07.10.2013 р.

Вважає, що суд належним чином не оцінив результати проведеного слідчого експерименту 20.07.2017 р. та висновку експерта автотехніка від 27.10.2017 р., згідно з якими у випадку вимкнення ліхтарів на задній частині трактора і при своєчасному застосуванні гальмування, виходячи з умови видимості дороги в напрямку руху, вдій автомобіля «Toyota Land Cruiser» не мав технічної можливості запобігти наїзду.

На думку апелянта, в його діях будь-яких порушень вимог ПДР, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП не встановлено.

Одночасно ставить питання про неправильно вирішений судом цивільний позов, оскільки не було враховано вимоги ст.1193 ЦК України, згідно якої повинно бути враховано той факт, що виникненню шкоди сприяла груба необережність потерпілого, що слідує з висновків судових автотехнічних експертиз від 18.06.2014 р. № 5/247/14 та від 27.10.2017 р. № 5-387/17.

Просить скасувати вирок Гусятинського районного суду від 15.12.2017 р. та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 виправдати за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Заслухавши доповідача — суддю апеляційного суду; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати вирок суду першої інстанції і закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України; представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 та прокурора, які вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2017 року вважають законним та обґрунтованим і тому просять залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, суд у вироку належним чином проаналізував показання допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків, а також експертні висновки і протоколи слідчих дій які, у своїй сукупності, доводять винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що останній разом із своїм захисником заперечує в апеляційній скарзі і що є предметом апеляційного розгляду.

Так, допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_6 детально розповів про місце розташування сівалки на дорозі в момент зіткнення з автомобілем “Тойота Ландкрузер”, а також ствердив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди в тракторі були увімкнені передні та задні фари і підфарники.

Аналіз матеріалів кримінального провадження, які були предметом детального аналізу місцевим судом дає підстави для висновку, що показання потерпілого ОСОБА_6 об'єктивно підтверджуються іншими доказами по справі.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 07.10.2013 року, яким зафіксовано місце розташування транспортних засобів безпосередньо після їх зіткнення; протоколом проведення слідчого експерименту від 29.04.2014 р., під час якого потерпілий ОСОБА_6 зазначив ті ж відомості щодо обставин ДТП, які в подальшому надав у судовому засіданні; показаннями свідка ОСОБА_10, яка підтвердила, що на час, коли вона прибула на місце ДТП у трактора були увімкнені і працювали передні та задні фари і підфарники.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про невідповідність цих показань обвинуваченого та свідка обставинам провадження колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на їх підтвердження апелянт наводить доводи, які спростовуються іншими доказами по справі або не впливають на оцінку та кваліфікацію його дій.

Так, заперечення показань потерпілого щодо великої швидкості з якою він рухався, в даному випадку не має значення, так як йому не інкримінується порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України, що регламентує дозволену швидкість руху у населених пунктах. Заперечення показань потерпілого щодо перебування в автомобілі ОСОБА_3 ще двох осіб, а також заперечення факту знаходження разом з потерпілим на момент ДТП його сина ОСОБА_7 також не впливає на встановлення обставин ДТП.

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на які посилається обвинувачений ОСОБА_3, не містять жодних відомостей, оцінка яких могла б вплинути на встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди. Вони були предметом дослідження суду першої інстанції і, на думку колегії суддів, отримали правильну правову оцінку, що слідує із змісту вироку.

Показання потерпілого щодо розташування транспортних засобів на момент виникнення ДТП підтверджено протоколом огляду місця події від 07.10.2013 р. та протоколом проведення слідчого експерименту від 29.04.2014 р. Стверджуючи про невідповідність проведення слідчого експерименту вимогам ст.240 КПК України апелянт посилається виключно на протиріччя показів потерпілого ОСОБА_6, що на думку колегії суддів, не може свідчити про невідповідність даного доказу вимогам закону, оскільки є суб'єктивною думкою обвинуваченого.

Також колегія суддів не вбачає підстав для критичної оцінки показань потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 на предмет того, що в момент ДТП в тракторі були увімкнені передні та задні фари і підфарники, оскільки висновком судової автотехнічної експертизи № 5-505/13 від 14.11.2013 р. підтверджено, що прилади зовнішнього освітлення досліджуваного трактора знаходяться в працездатному стані та відповідають вимогам п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України. Жодних доказів, які б ставили під сумнів їх свідчення у цій частині, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4, суду не навели.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 5-247/14 від 14.06.2014 р., яка була предметом дослідження судом першої інстанції, суд встановив, що при заданому слідством комплексом вихідних даних, дії водія автомобіля «Toyota Land Cruiser 100» не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. (т.1 а. п.241-247)

Окрім того, винуватість ОСОБА_3 в порушенні вимог Правил дорожнього руху України, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, підтверджена також висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 5-387/17 від 27.10.2017 р., відповідно до якого при заданому комплексі вихідних даних, у випадку ввімкнення ліхтарів на задній частині трактора “Т-40 АМ”, водій автомобіля «Toyota Land Cruiser 100» з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстеренного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на перешкоду і тим самим уникнути наїзду на останню. (т.3 а.п.110-119)

Зважаючи на те, що колегія суддів не вбачає підстав для сумніву в достовірності показань потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 щодо ввімкнених всіх приладів освітлення в тракторі, твердження апелянта про неналежну оцінку судом результатів проведеного слідчого експерименту від 20.07.2017 р. та зробленому на його підставі висновку експерта автотехніка від 27.10.2017 р. в частині розвитку подій за умови виключених приладів освітлення на задній частині трактора, колегія суддів вважає безпідставними.

Також висновками вищевказаних експертних досліджень спростовуються доводи обвинуваченого ОСОБА_3, викладені ним в апеляційній скарзі, стосовно того, що в його діях не встановлено будь-яких порушень вимог ПДР, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП.

Доводи апелянта про наявність в діях потерпілого ОСОБА_6 ознак грубої необережності при експлуатації транспортного засобу, що сприяло виникненню шкоди, які він аргументує з посиланням на висновки проведених у справі експертиз, колегія суддів також вважає необґрунтованим.

Зокрема, у висновку автотехнічної експертизи від 18.06.2014 р. № 5/247/14, на яку вказує обвинувачений ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі, зазначено лише про невідповідність дій водія автомобіля «Toyota Land Cruiser» вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП і відсутня така оцінка щодо дій водія трактора “Т-40”. (т.1 а. п.241-247)

Аналогічний висновок міститься у висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 5-387/17 від 27.10.2017 р., яким оцінка невідповідності дій водія трактора “Т-40” Правилам дорожнього руху України не надавалася. Натомість, висновком даної експертизи, дослідження і правова оцінка якої відображена у змісті вироку місцевого суду, підтверджено про невідповідність дій водія автомобіля «Toyota Land Cruiser» вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. (т.3 а.п.110-119)

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, є доведеною сукупністю доказів, кожен з яких досліджений судом першої інстанції з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність — з точки зору достатності та взаємозв'язку і сумнівів у колегії суддів не викликає.

Зважаючи на те, що з дня вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення минули строки давності, встановлені п.2 ч.1 ст.49 КК України, суд першої інстанції правильно, у відповідності до вимог ч.5 ст.74 КК України звільнив ОСОБА_3 від призначеного йому покарання.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6., суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок щодо необхідності відшкодування матеріальної шкоди, яка підтверджена документальними доказами щодо понесених витрат на лікування, а також обґрунтовано виходив з положень ст.ст.23, 1167 ЦК України у відповідності до яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд, приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, належним чином мотивував своє рішення, обґрунтовано прийняв до уваги характер вчиненого злочинного діяння відносно потерпілого, ступінь вини особи, яка заподіяла моральну шкоду та врахувавши вимоги розумності і справедливості, дійшов правильного висновку про задоволення моральної шкоди в розмір 10 000 грн. На думку колегії суддів, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є адекватною компенсацію перенесених потерпілим фізичних та моральних страждань, заподіяних неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3

Підстав для застосування положень ст.1193 ЦК України, яка передбачає врахування вини потерпілого при визначенні розміру відшкодування за заподіяну шкоду, про що ставить питання обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.ст.408, 409 КПК України підстав до його зміни чи скасування не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, —

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2017 року відносно ОСОБА_3 — без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_11