Рішення № 72585509, 23.02.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9426/17

Провадження № 2/750/155/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :

головуючого судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Примак Т.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом та просить визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_2, померлого 31.05.2001 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 травня 2001 року в м. Брест Республіки Біларусь помер ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день його смерті.

До складу спадщини, ввійшли всі права та обов'язки ОСОБА_2, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а сааме на житловий будинок площею 68 кв.м. з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: Республіка Біларусь, м. Брест, 1-й Вишневий переулок, 4 та 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

За час свого життя ОСОБА_2 склав заповіт як розпорядження на випадок своєї смерті, в якому все своє майно заповів своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_3. В порядку та строки передбачені Гражданским кодексом Республики Беларусь, Позивач звернувся до Першої Брестської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а інший спадкоємець з відповідною заявою про відмову відмову від прийняття спадщини на його користь. За наслідками заведеної спадкової справи державним нотаріусом Першої Брестської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок площею 68 кв.м. з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: Республіка Біларусь, м. Брест, 1-й Вишневий переулок, 4.

Про існування іншої частини спадкового майна, що знаходиться на території України, Позивачу нічого не було відомо, так як з моменту народження вона постійно проживала на території Республіка Біларусь, а про існування майна на території України не повідомляв ні її покійний батько, ні нотаріус Першої Брестської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_2 31 травня 2001 року, тобто на момент коли діяв Цивільний кодекс УРСР (в редакції 1963 року). З відповідною заявою про прийняття спадщини на території України, Позивач не звертався оскільки не був обізнаний наявністю такого майна. Враховуючи положення ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), які діяли на момент смерті ОСОБА_2, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є Позивач, оскільки вступив у володіння майном в частині спадкового майна, що знаходиться на території Республіки Біларусь, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.12.2001 року. Таким чином, Позивач звертається до суду з позовом про визнання право власності на 1/3 частини квартири в порядку спадкування.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, представник відповідача у вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31 травня 2001 року в м. Брест Республіки Біларусь помер ОСОБА_2, у віці 85 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане відділом РАЦС адміністрації Носковського района м. Брест Республіки Біларусь.

Після його смерті відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день його смерті.

До складу спадщини ввійшли всі права та обов'язки ОСОБА_2, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме, майнові права на майно, яке належало йому на праві власності це: житловий будинок площею 68 кв.м. з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: Республіка Біларусь, м. Брест, 1-й Вишневий переулок, 4; 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

За час свого життя ОСОБА_2 склав заповіт як розпорядження на випадок своєї смерті, в якому все своє майно заповів своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В порядку та строки передбачені Гражданским кодексом Республики Беларусь, Позивач звернувся до Першої Брестської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а інший спадкоємець з відповідною заявою про відмову відмову від прийняття спадщини на його користь. За наслідками заведеної спадкової справи державним нотаріусом Першої Брестської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок площею 68 кв.м. з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: Республіка Біларусь, м. Брест, 1-й Вишневий переулок, 4.

Про існування іншої частини спадкового майна, що знаходиться на території України, позивачу відомо не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (учасниками даної Конвенції є Україна та Республіка Білорусь), провадження по справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно.

ОСОБА_2 31 травня 2001 року, тобто на момент коли діяв Цивільний кодекс УРСР (в редакції 1963 року).

З відповідною заявою про прийняття спадщини на території України, Позивач не звертався оскільки не був обізнаний наявністю такого майна.

Згідно вимог ст.ст. 548,549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, ураховуючи положення ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), які діяли на момент смерті ОСОБА_2, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є Позивач, оскільки вступив у володіння майном в частині спадкового майна, що знаходиться на території Республіки Біларусь, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.12.2001 року.

Як передбачено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» № 4 від 24.06.1983 року, шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. З ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи викладене вище, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (225038, Республіка Білорусь, Брестська область, агромістечко Клейніки, вул. Садова, буд. 55, номер паспорта АВ2661397), право власності на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_2, померлого 31.05.2001 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 05.03.2018 року.

Суддя: