Ухвала суду № 72584487, 27.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 Справа №607/5340/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Грицака Р.М.

за участі секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі скаргу Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК”, заінтересована особа – ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “РОДОВІД БАНК” подав до суду скаргу на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3

В обґрунтування скарги вказав, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ухваленого 12.06.2014 року у справі №07/5340/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Ск-1116-020694/8-2008 від 06.08.2008 року в розмірі 21 526 грн. 76 коп., та понесені судові витрати в сумі 215,27 грн. На підставі даного рішення, судом було видано виконавчий лист. Відповідне виконавче провадження ВП № 50741846 з виконання вказаного виконавчого листа відкрито на підставі заяви стягувача від 18.03.2016р. та перебувало в провадженні Старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 03.01.2018 року AT «РОДОВІД БАНК» отримав Постанову від 28.09.2017 року у вказаному виконавчому провадженні про повернення виконавчого документа стягувачу, яка винесена Старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3, згідно якої вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. Скаржник вважає, що постанова про повернення виконавчого документа винесена старшим державним виконавцем Савчук А.О. з прямим порушенням Закону України “Про виконавче провадження” та підлягає скасуванню, оскільки старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 50741846 було порушено вимоги ст.10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», чим суттєво перешкоджено процесу виконання виконавчого провадження, а саме - не здійснені усі необхідні дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець недбало поставився до своїх прямих обов'язків, які були покладені на нього Державою, що призвело до порушення прав АТ «РОДОВІД БАНК».

У судове засідання представник скаржника Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК” не з’явився, попередньо подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Тернопільській області у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.

Суд розглядає цивільні справи керуючись принципом диспозитивності – не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів учасників справи. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження звернення до суду із скаргою у разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права або свободи.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.7 Постанови №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року, роз’яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.06.2014 року у справі №607/5340/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Ск-1116-020694/8-2008 від 06.08.2008 року в розмірі 21 526 грн. 76 коп., та понесені судові витрати в сумі 215,27 грн.

На підставі даного рішення, 26.08.2014 року судом було видано виконавчий лист №607/5340/14-ц.

Відповідне виконавче провадження ВП №50741846 з виконання вказаного виконавчого листа відкрито на підставі заяви стягувача від 18.03.2016р. та перебувало в провадженні Старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3

Згідно постанови старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 від 28.09.2017 року встановлено, що майно, яке б належало боржнику ОСОБА_2 та підлягало опису з метою подальшої реалізації в рахунок погашення боргу не виявлено, а вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна не принесли позитивного результату.

Однак зі змісту даного акту неможливо встановити, виходом державного виконавця за якою саме адресою встановлено відсутність майна боржника, крім того в акті відсутній підпис державного виконавця.

28.09.2017 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно якої постановлено повернути стягувачу виконавчий лист №607/5340/14-ц виданий 26.08.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Ск-1116-020694/8-2008 від 06.08.2008 року в розмірі 21 526 грн. 76 коп., та понесені судові витрати в сумі 215,27 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.3 п.7) ст.2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 03.10.2017р. однією з основних засад цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення. Відповідно до ст. 18 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017р.), судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч.2 ст. 18 вищезазначеного Кодексу невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Станом на дату подання Заяви про відкриття виконавчого провадження (18.03.2016р.) діяв Закон «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (далі - стара редакція).

Станом на дату винесення оскаржуваної постанови 28.09.2017 р. діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016р. який набрав чинності 05.10.2016р. (далі - нова редакція).

Відповідно до п.7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VШ від 02.06.2016р. який набрав чинності 05.10.2016р. (нова редакція), виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Так відповідно до ч. 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 р. (стара редакція ), ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016р. (нова редакція) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв до 05.10.2016 р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв до 05.10.2016 р., державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв до 05.10.2016 р., державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, згідно з п. 2.1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Аналогічні вимоги містить Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р. який набрав чинності 05.10.2016р. (нова редакція).

Постанова від 28.09.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів, не виявлено у боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Представником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не надано жодних доказів, які б підтверджували про вжиття всіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

Таким чином, при розгляді скарги, суд встановив, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваного рішення про повернення виконавчого документа не виконав приписів положень ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” щодо вжиття усіх передбачених законом заходів спрямованих на виконання рішення суду.

Згідно ст. 31 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Водночас представником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують факт своєчсасного направлення та вручення скаржнику ПАТ “РОДОВІД БАНК” копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.09.2017 року та виконавчого листа №607/5340/14-ц виданого 26.08.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Наведене свідчить про неправомірність дій головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, яким не вжито належних та достатніх заходів для доведення до відома стягувача інформації про прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28 вересня 2017 року по виконавчому провадженню №50741846, а також направлення стягувачу виконавчого листа №607/ 5340/14-ц виданого 26.08.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в даному випадку має місце порушення прав скаржника, які підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.09.2017 року з примусового виконання виконавчого листа №607/ 5340/14-ц виданого 26.08.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області та слід скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.09.2017 року по виконавчому провадженню №50741846.

Згідно ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.09.2017 року з примусового виконання виконавчого листа №607/5340/14-ц виданого 26.08.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.09.2017 року по виконавчому провадженню №50741846.

Зобов’язати Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відновити виконавче провадження №50741846 з примусового виконання виконавчого листа №1915/7491/2012 про стягнення із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Ск-1116-020694/8-2008 від 06.08.2008 року в розмірі 21 526 грн. 76 коп., та понесені судові витрати в сумі 215,27 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Головуючий Грицак Р.М.