Ухвала суду № 72580951, 02.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1458/18

Провадження № 1-кс/461/1254/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є.,

при секретарі – Сидорак А.М.

з участю

прокурора – Смілевського М.Л.

слідчого – Мілінського А.І.

захисника – ОСОБА_1

підозрюваного – ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання слідчого слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, не працюючому, раніше судимому, а саме: вироком Галицького районного суду м.Львова від 30.12.2013 р. за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 року, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3, за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2.

В обгрунтування внесеного клопотання покликається на те, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється до судове розслідування у кримінальному провадженні №12015140150002429 від 17 грудня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в правомірному користуванні ОСОБА_5, на підставі довіреності НАА 101067 від 23.05.2014, перебував автомобіль марки «MERCEDES – BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_1, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САВ №168366 належить ОСОБА_6.

В серпні 2015 р., у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_2, маючи на меті здійснення незаконного заволодіння транспортним засобом марки «MERCEDES – BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_1, шляхом зловживання довірою, під час розмови із ОСОБА_7 який був з ним знайомий з 2011 р., повідомив, що йому потрібно на деякий час покористуватися вказаним транспортним засобом, який на підставі довіреності перебував у правомірному користуванні його дружини ОСОБА_5

Продовжуючи свій злочинний умисел, не маючи на меті виконувати усну домовленість про повернення отриманого автомобіля після тимчасового користування ним, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно ОСОБА_2, відчужив вказаний автомобіль ОСОБА_8, завдавши своїми діями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 238 294 гри, яка перевищує неоподатковатний мінімум доходів громадян більше, ніж у 250 разів.

Слідчий зазначає, що 01 березня 2018 року складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами отриманими у встановленому КПК України порядку, а саме: заявою ОСОБА_5 про незаконне заволодіння транспортним марки «MERCEDES-BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_2; допитом потерпілого ОСОБА_5; допитом свідка ОСОБА_7; допитом свідка ОСОБА_8; одночасними допитом між ОСОБА_7 та ОСОБА_2; одночасним допитами між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Крім того, як зазначає слідчий, встановлено, що кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив під час іспитового строку, призначеного Галицьким районним судом міста Львова за вироком від 30.12.2013.

Оцінюючи обставини, передбачені ст.178 КПК України, сторона обвинувачення дійшла висновків, що: наявні докази вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винним, ОСОБА_2 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років; вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи особу підозрюваного та вчинене ним кримінальне правопорушення, враховуючи те, що у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_2 загрожує покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Відтак, досудове слідство приходить до переконання в наявності передбачених ст.177 КПК України, підстав для застосування запобіжного заходу, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення вищевказаного покарання може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_2, а також вчинення злочину ОСОБА_2 під час іспитового строку, тому слідчий просить клопотання задоволити.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, надали пояснення аналогічні викладені у ньому. Просили задовольнити подане клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засданні клопотання слідчого про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою заперечив. Пояснив, що між ним та потерпілим існували цивільно – правові відносини. Автомобіль ОСОБА_2 був переданий правомірно потерпілим. Умислу на угон вказаного автомобіля у ОСОБА_2 не було. Просив слідчого суддю відмовити у задоволені клопотання.

Захисник заперечив проти застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки не доведено обгрунтованість підозри та відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Слідчий та прокурор доводять обгрунтованість підозри наступними доказами:

-заявою ОСОБА_5 про незаконне заволодіння транспортним марки «MERCEDES-BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_2;

-допитом потерпілого ОСОБА_5, у ході якого остання повідомила 15.08.2015, довіряючи ОСОБА_2, та будучи в помилковій впевненості в добросовісності його дій, передала своєму чоловіку ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_3, який перебував в її правомірному користуванні, з метою подальшої їх передачі ОСОБА_2, оскільки в неї не виникало підозр, що шляхом зловживання довірою її чоловіка ОСОБА_7, ОСОБА_2 може заволодіти вищевказаним транспортним засобом. В подальшому ОСОБА_2 не маючи намір повертати вищевказаний автомобіль розпорядився ним на власний розсуд;

-допитом свідка ОСОБА_7 в ході якого останній повідомив, що в серпні 2015 року ОСОБА_2, під час розмови з ним повідомив що йому потрібно на деякий час покористуватись транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 311 CDI» р.н. НОМЕР_1, який на підставі довіреності перебував у правомірному користуванні його дружини ОСОБА_5 15.08.2015 ОСОБА_7 перебуваючи неподалік будинку №12 по вул. Шухевича в місті Червонограді Львівської області, передав ОСОБА_2 ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_3, після чого ОСОБА_2 сів за кермо вищевказаного автомобіля та розпорядився ним на власний розсуд;

-допитом свідка ОСОБА_8;

-одночасними допитом між ОСОБА_7 та ОСОБА_2;

-одночасним допитами між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_5. А також тим, що кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив під час іспитового строку, призначеного Галицьким районним судом міста Львова за вироком від 30.12.2013.

Оцінюючи ці докази суд виходить з того, що обгрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України не підтверджена. Крім цього, прокурор не довів, що між ОСОБА_2 та потерпілим не існували цивільно – правові відносини.

Прокурор не надав суду жодного доказу того, що ОСОБА_2 перебував у розшуку і може переховуватися від органів досудоовго розслідування та суду. Також протурор не зазначив в клопотанні, такого ризику, як –«може продовжувати злочинну діяльність». Тому наявність у ОСОБА_2 судомості – суд не може брати для підтвердження такого ризику.

Прокурор в порушення вимог ч.2 ст.178 КПК України не довів суду жодного ризику, зазначеного в ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчим не надано доказів, яким саме чином підозрюваний ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування може переховуватися від органу досудовоо розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Слідчий обмежився формальним переліченням зазначених у КПК України ризиків.

Крім цього, слідчий і прокурор не надали доказів дотримання підслідності і правомірності проведення досудового розслідування ГУ НП у Львівській області, оскільки злочин вчинено у м.Червоноград.

Відтак, у клопотанні слідчого відсутні будь-які докази чи обґрунтування того, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України.

За таких обставин завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням не може бути виконане і потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

За таких обставин суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя В.Є. Радченко