Постанова № 72580828, 28.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 325/875/17 Головуючий у 1-й інстанції: Апалькова О.М.

Провадження № 22-ц/778/821/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Онищенка Е.А..

Бєлки В.Ю.

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» про стягнення частки вартості паю,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до СВК «АФ «Україна» про стягнення частки вартості паю.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що його батько ОСОБА_4 був одним із засновників (учасників) СВК «Агрофірма «Україна», його частка в статутному фонді становила 7,69%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батько помер. Внаслідок його смерті відкрилась спадщина,яка

складається з долі у статутному фонді СВК «Агрофірма» Україна».

11.03.2008 року державним нотаріусом Приазовської районної державної нотаріальної контори Володіною О.С. було видано свідоцтво про право на спадщину, згідно якого до нього як спадкоємця померлого перейшла 1/2 частка долі у статутному фонді СВК «Агрофірма «Україна»,яка становить 7,69% в загальному майні кооперативу,що станом на 05.03.2008 року складало 94 500,00 грн.

За весь час після отримання спадщини він жодного разу як спадкоємець члена СВК «Агрофірма «Україна» не запрошувався до загальних зборів, та не отримував будь-яких звітів про фінансово-господарську діяльність СВК або повідомлень про виключення померлого з членів СВК.

До теперішнього часу йому невідомо, чи є він членом СВК «Агрофірма «Україна», та яка на сьогоднішній день реальна вартість розміру належної йому частки в загальному майні СВК «Агрофірма «Україна».

Вважає,якщо він не був введений до складу членів СВК як спадкоємець, а його батька було виключено з членів СВК, то відповідно до закону, відповідач повинен видати йому майновий пай натурою,грішми або за бажанням цінними паперами.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з СВК «АФ «Україна» на його користь вартість 1/2 частки паю у статутному фонді СВК «АФ «Україна», який становить 7,69% в загальному майні кооперативу, що станом на 05.03.2008 року складає 47250 грн. та судовий збір .

Рішенням Приазовського районного Запорізької області від 08 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з СВК «АФ «Україна» на користь ОСОБА_3 користь вартість 1/2 частки паю у статутному фонді СВК «АФ «Україна», який становить 7,69% в загальному майні кооперативу, що станом на 05.03.2008 року складає 47250 грн. та судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, СВК «АФ «Україна» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 був членом СВК «Агрофірма «Україна» з 2000 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер, в зв'язку з чим 18 жовтня 2010 року був виключений із членів СВК рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 1261 ЦК України є його син: позивач у справі ОСОБА_3,який в установлений законом строк звернувся до державного нотаріуса Приазовської районної державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини, після чого 11.03.2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.9 ).

Під час розгляду справи, відповідач, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності (а.с.23-24).

Відмовляючи в задоволенні заяви СВК «АФ «Україна», суд першої інстанції виходив з того, що початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту звернення позивача за правовою допомогою, а саме 04 квітня 2017 року.

Проте, колегія не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 9), саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, оскільки вже після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 мав можливість довідатись про порушення свого права.

В справі відсутні докази звернення позивача безпосередньо до відповідача для вирішення спірного питання.

Між тим, до суду ОСОБА_3 звернувся лише 12.06.2017 року (а.с. 2-4),тобто поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Будь-яких переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, через які він не мав можливості тривалий час реалізувати своє право на отримання майнового паю, та права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав ОСОБА_3 суду не було надано.

Обставин, які б свідчили на користь переривання строку позовної давності, при розгляді даного спору, судом також встановлено не було.

З огляду на викладене, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

З огляду на наведеневбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до вимог ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України з позивача на користь СВК «Агрофірма «Україна» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та надання правової допомоги адвокатом, яки підтверджені квитанціями та детальним розрахунком.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» - задовольнити.

Рішення Приазовського районного Запорізької області від 08 листопада 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» про стягнення частки вартості паю - відмовити.»

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» понесені витрати по сплаті судового збору 704 грн. та правової допомоги 3360 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 05.03.2018 року.

Головуючий:

Судді: