Рішення № 72580797, 22.02.2018, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/40/18 Справа №447/1856/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.02.2018 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва В.Р.,

за участю: секретаря судового засідання Волківської Н.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

13.09.2016 року ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" пред’явило позов, відповідно до якого просить стягнути з відповідача борг за послуги з централізованого опалення в сумі 14210,86 гривень. В обґрунтування позовних вимог наведено наступне. Позивач надає послуги з централізованого опалення, постачання води та водовідведення, за які передбачена плата, що вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідач не проводить своєчасно розрахунки за послуги з централізованого опалення. Станом на 01.09.2016 року у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 14210,86 гривень. У будинку, де проживає відповідач встановлено внутрішньобудинкову централізовану систему опалення, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири. Сторони 09.10.2012 року уклали договір №01320051, відповідно до якого позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення квартири. Позивачу у 2015 році стало відомо, що відповідач самовільно демонтувала радіатори централізованого опалення і встановила індивідувальне опалення. Однак, самовільне відключення від мережі забороняється. Підставою для зняття з обліку та припинення нарахувань за послуги з теплопостачання є атк про відключення будинку від мереж цетралізованого опалення та гарячого водопостачання. Таким чином, самовільне відключення від мережі не є підставою звільнення від оплати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в обґрунтування позову навела доводи викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Подали заяву про застосування строку позовної давності, оскільки відповідач не отримує послуги з централізованого опалення та не оплачує їх з 2011 року і позивачу про це було відомо. Також полали відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначили наступне. Позивач не надає відповідачу послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, оскільки у відповідача відсутні радіатори централізованого опалення та встановлено індивідуальне опалення. 30.06.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області відмовив у задоволенні позову про відновлення системи централізованого опалення у квартирі відповідача. У договорі від 09.10.2012 року №01320051 передбачено, що він вважається продовженим, якщо одна із сторін не повідомить про його розірвання. 26.11.2016 року представник відповідача звернувся до позивача з заявою про розірвання зазначеного договору, однак, йому відмовили, що є незаконним. Твердження позивача про обов'язок відповідача здійснювати оплату за теплопостачання суперечать законодавству, оскільки споживач повинен здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію. А відповідач теплової енергії від позивача фактично не отримує. Крім того, у розрахунок заборгованості входить період з червня 2010 року по 21.11.2010 року, що є не неправомірним, оскільки тоді відповідач не була власницею квартири і не повинна оплачувати за комунальні послуги.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 10.01.2018 року суд постановив продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження згідно з нормами чинного ЦПК України, про що повідомив сторони.

Відповідач подала відзив на позовну заяву. Обставини наведені у позовній заяві не визнала.

Представник відповідача у ході судового розгляду подав заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що позивачем не надано належно завірених копій рішень виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області, які б виступали доказом у справі та засвідчували розмір тарифів на теплопостачання. Позивачем не надано доказів факту надання послуг відповідачу, натомість позивач визнає, що радіатори опалення у квартирі відповідача взагалі відсутні.

У ході судового розгляду представник позивача не подала для огляду належні докази, які засвідчують розмір тарифів на теплопостачання та не надала доказів факту надання послуг з теплопостачання відповідачу, а також оригіналів інших доказів на які вона посилається як на підставу для завдоволення позовних вимог, хоча їй роз'яснено положення ЦПК України, що встановлюють обов'язок сторін подавати докази.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки представником позивача в порушення вимог ЦПК України не недано суду для огляду оригіналів письмових доказів на які вона посилається як на підставу позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259 ЦПК України, Законом України "Про теплопостачання", суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення буде складено 28.02.2018 року.

Суддя Павлів В. Р.