Рішення № 72580449, 01.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7169/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, покликаючись на те, що внаслідок злочинних дій відповідачів позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у нестачі зброї та іншого військового майна, яке згідно балансової вартості становить 155 635,36 грн. Покликаючись на Постанову КМУ №880 від 02.11.1995 року, просить суд стягнути з відповідачів на користь Львівського державного університету внутрішніх справ 1 365 270 грн. 08 коп. відшкодування завданої шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник в судовому засіданні позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. Просять відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань до суду не подав. Cуд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності відповідача з винесенням рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Вироком Галицького районного суду м.Львова у справі №1304/3984/12 від 19.06.2013 року /Т.1 а.с.55-59/ ОСОБА_7 визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (в редакції від 15.04.2008 р.) та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку 1-го року не вчинить нового злочину і відповідно до ст.76 КК України виконає покладений на нього обов'язок.

Речові докази по справі, а саме вогнепальна зброя та боєприпаси залишені на зберіганні в управлінні матеріального забезпечення ГУ МВС України у Львівській області.

Постановою Галицького районного суду м.Львова у справі №1304/3984/12 /Т.1 а.с.65-66/ кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 по ч.3 ст.364 КК України, ОСОБА_4 по ч.3 ст.364 КК України та ОСОБА_5 по ч.3 ст.364 КК України закрито, у зв’язку із відсутністю в діях вказаних осіб складу злочину через декреміналізацію діяння.

Вироком Галицького районного суду м.Львова у справі №1304/3984/12 від 29.08.2014 року /а.с.108-153/ ОСОБА_8 визнано виним та призначено покарання за ч.2 ст.262 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністртивно-господарських функцій у правоохоронних органах, строком на 3 роки; на підставі ст.54 КК України позбавити спеціального звання «старшина міліції»; за ч.1 ст.263 КК України – 2 роки позбавлення волі; за ч.3 ст.191 КК України – 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання ОСОБА_8 у виді п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністртивно-господарських функцій у правоохоронних органах, строком на 3 роки; на підставі ст.54 КК України позбавлено спеціального звання «старшина міліції», ОСОБА_6 визнано виним та призначено покарання за ч.5 ст.27 – ч.2 ст.262 КК України 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.262 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч.5 ст.27 – ч.3 ст.191 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України ОСОБА_6 остаточно призначено покарання на строк 5 років позбавлення волі.

Речові докази по справі, а саме вогнепальна зброя та боєприпаси повернено Львівському державному університету внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи зі змісту вказаної норми матеріального права та положень ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, повинен зокрема довести такі складові: протиправну поведінку відповідача; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.

Положеннями ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» роз’яснено, що вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» роз’яснено, що солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій. При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Разом з тим є неприпустимим покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов'язані спільним наміром, а так само на осіб, коли одних з них засуджено за корисливі злочини, наприклад, за розкрадання, а других - за халатність, незважаючи на те, що дії останніх об'єктивно сприяли першим у вчиненні злочину.

Як уже згадувалось вище та випливає зі змісту згаданих вироків та постанов суду, практично уся зброя та боєприпаси, що були предметом вчинених злочинів, відшукані, визнані речовими доказами та поверненні Львівському державному університету внутрішніх справ, чого представник позивача в судовому засіданні не спростував та не надав суду жодних належних і достатніх доказів на підтвердження факту завдання матеріальної шкоди позивачу, внаслідок злочинних дій відповідачів, тобто фактично уся викрадена зброя та боєприпаси повернені, а відтак представлений представником позивача розрахунок суми завданої шкоди є безпідставним та необґрунтованим. Незрозумілим для суду і необґрунтованим є посилання суду позивача на постанову №880 від 02.11.1995 року, яка не розповсюджується на ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Суд звертає увагу на те, що ним надано достатньо можливостей сторонам щодо реалізації своїх прав, в тому числі і щодо подачі доказів та збільшення, зменшення позовних вимог, а також зміни предмету та підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність позивачем факту завдання матеріальної шкоди злочинними діями відповідачів, суд приходить до переконання про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову відмовити..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2018 року.