Постанова № 72580347, 27.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 327/143/17 Головуючий у 1-й інстанції Антіпова Т.А.

Номер провадження 22-ц/778/197/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В,,

Кримської О.М.

за участі секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування зазначеного позову зазначив, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан (далі ДРА) з 02.11.1979 року по 31.12.1981 рік, що підтверджується довідкою №37 від 14.11.2013 року. При виконанні службового обов`язку в ДРА, отримав поранення голови, правої кисті (контузія головного мозку - 1980 року), наслідком яких стали рубці на шкірі в зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2359/Ж від 24.12.2013 року, що в подальшому призвело до розвитку: «стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст. прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-атактичним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, посттравматичною церебральною арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, дієнцефальними кризами за типом симпато-адреналових з частотою 1-2 рази на тиждень, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертрофія лівого шлуночка, ІХС: дифузний кардіосклероз, хронічний простатит, холецистит», що підтверджується витягом із протоколу Центральної військово-лікарської комісії МО України № 3336 від 27.12.2013 року, висновком спеціаліста судово-медичної експертизи № 2359/Ж від 24.12.2013 року, виписками із медичної картки стаціонарного хворого. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ 0674153 від 02.11.2016 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності.

Проходив неодноразові стаціонарні лікування з приводу чисельних захворювань та поранень, отриманих під час проходження військової служби. Після проведення лікування зазначених поранень стан його здоров'я не покращився, а з кожним роком тільки погіршується, внаслідок чого він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. Внаслідок поранення (контузії і захворювань), пов'язаного з проходженням військової служби, йому повторно встановлена ІІ група інвалідності безстроково.

Позивача постійно, щоденно турбують головні болі, які підсилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, крім зазначеного позивач хворіє на невроз, який розвинувся внаслідок сильного хвилювання під час проходження служби, де велись бойові дії, він неодноразово знаходився на лікуванні в неврологічному відділі та психоневрологічному диспансері, лікування дає лише тимчасове полегшення, проте позивач через деякий час знову відчуває сильний психологічний дискомфорт, страх та тривогу, його турбують головні болі, запаморочення та відчуття розпачу.

У зв'язку з захворюванням та пораненнями, отриманими під час проходження військової служби порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у позивача постійно виникають складнощі у зв'язку з болем та постійними спазмами. Позивач не може вільно пересуватись, після ходіння впродовж 3-4 годин він має 2-3 дні перебувати у постільному режимі, оскільки відчуває сильний біль у голові. Всі ці фактори позначились на його сні, за останній рік позивач страждає на безсоння, не спить по 4 дні, потім 1,5-2 години поверхневого сну, і знову 4 дні безсоння на фоні сильних больових відчуттів.

У зв'язку із вищевикладеним, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, значна частина пенсії, яку він отримує як інвалід ІІ групи, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд, відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 320000,00 грн.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на незаконність рішення суду у зв'язку невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки, які приєднані до матеріалів справи до апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

По справі встановлено, що відповідно до військового квитка НОМЕР_1, довідки вих.№37 від 14.11.2013 року, виданої Об'єднаним військовим комісаріатом Куйбишевського та Розівського районів Запорізької області, ОСОБА_3 у період з 02.11.1979 року по 31.12.1981 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.9-11).

Відповідно до переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року, на території Афганістану у період з квітня 1978 року по грудень 1989 року велися бойові дії.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3336 від 27.12.2013 року, у 1980 році ОСОБА_3 при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, отримав поранення голови, правої кісті (контузія 1980 р.) наслідком якого стали шкіряні рубці у ділянці лівої брові розмірами 3,5х0,2 см, в надбрівній ділянці розмірами 1,2х0,2 см, на правій кісті розмірами 2,3х0,1 см, в тім'яно-скроневій ділянці справа розмірами 2х0,3 см, в тім'яній ділянці зліва розмірами 1х0,3 см, що підтверджене висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 2359/ж від 24.12.2013 року, що у подальшому призвело до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку 1980 р.) у вигляді післятравматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст. прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-атактичним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, післяттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, дієнцефальними кризами за типом симпато-адреналових з частотою 1-2 рази на тиждень, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом», що підтверджено військово-медичними і військово-обліковими документами (а.с.12).

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0280507 від 12.02.2014 року, під час первинного огляду ОСОБА_3 останньому встановлена третя група інвалідності у зв'язку із пораненням (контузією), пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлена на строк до 01.03.2015 року (а.с.16).

Згідно із Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0280778 від 23.02.2015 року, під час повторного огляду ОСОБА_3 останньому встановлена третя група інвалідності (безстроково) у зв'язку із пораненням (контузією і захворюванням), пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.15).

На підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0674153, під час огляду 02.11.2016 року ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності (безстроково) у зв'язку із пораненням (контузією і захворюванням), пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.14).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач страждає на гіпертонічну хворобу ІІ ст., ступінь -2, ризик - 2, гіпертрофія лівого желудочка. ІХС: дифузний кардіосклероз, СН І. Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок; посттравматична та дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст., прогресуючий, кризовий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамичними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичний церебральний арахноїдит з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями. Центральна вестибулярна дисфункція ІІІ ст. (а.с.17-21).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Ураховуючи викладене, суд врахував всі вимоги закону, належним чином дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. При цьому Міністерство оборони України доводило відсутність своєї вини, на що суд дав належну оцінку їх доводам.

Позивач посилається на завдання йому моральної шкоди через отримання травм, в зв'язку з проходженням військової служби. Зазначає, що від травм у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, працювати, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

За вимогами ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 12 ч. 3, 13 ч. 1, 81, 82 ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою, або докази, які б свідчили, що у нього змінився звичний спосіб життя.

Крім того, у ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Саме цим законом визначені соціальні гарантії військовослужбовців у випадку встановлення інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Такі гарантії реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами відсутній.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 05.03. 2018 р.

Головуючий

Судді: