Постанова № 72579570, 05.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

іменем УКРАЇНИ

03 березня 2018 року

м. Харків

справа № 638/5995/16-ц

провадження № 22ц/790/792/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2017 року у складі судді Грищенко І.О.,

у с т а н о в и в:

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2014 року в простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до умов якого він надав у борг ОСОБА_2 суму в розмірі 200 000 доларів США 00 центів, що станом на день подачі позову еквівалентно 5 114 119 грн. 80 коп., які останній зобов'язався повернути до 01 січня 2015 року.

Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється повернути позичені кошти, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу в розмірі 5 114 119 грн. 80 коп. з урахуванням 3% річних від простроченої суми в розмірі 196 298 грн. 13 коп.

В уточнених вимогах ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу в розмірі 5 114 119 грн. 80 коп. з урахуванням 3% річних від простроченої суми в розмірі 442 046 грн. 00 коп.

Відповідач в особі свого представника ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на відсутність грошових зобов'язань та повернення боргу в повному обсязі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2017 року в позов задоволено.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу за договором позики в загальному розмірі 5 782 884 грн. 60 коп. та 6 890 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що отримання ОСОБА_2 26 серпня 2014 року у ОСОБА_4 200 000 доларів США в борг з зобов'язанням повернути гроші до 01 січня 2015 року підтверджено оригіналом розписки, яка приєднана до матеріалів справи. Оскільки борг позивачу не повернуто, термін прострочення складає 1007 днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням 3% річних.

06 листопада 2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального, матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час укладення договору позики він вже мав грошове зобов'язання перед ОСОБА_1 на підставі договору позики, укладеного 25 квітня 2013 року на суму 70 000 доларів США зі сплатою 2,5% процентів щомісячно без терміну виконання, та мав намір взяти в подальшому в борг суму в розмірі 130 000 доларів США (тобто загальна сума боргу за всіма договорами мала становити 200 000 доларів США без урахування відсотків). Узгоджуючи умови договору, вони домовились, що позикодавець надасть йому в борг 26 серпня 2014 року негайно суму в розмірі 70 000 доларів США, а після написання розписки - ще 60 000 доларів США. Однак фактично він отримав лише суму в розмірі 70 000 доларів США, що свідчить про написання розписки під впливом обману.

Вказував, що суд безпідставно не зупинив розгляд справи до вирішення справи за його позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, якщо за договором позики передано грошові кошти, то повертаються також грошові кошти у такій самій сумі.

Якщо позичальник своєчасно не сплатив суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (частина 1 статті 1050 ЦК України). За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що 26 серпня 2014 року між сторонами мав місце факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошей у розмірі 200 000 доларів США 00 центів, що станом на день подачі позову еквівалентно 5 114 119 грн. 80 коп. Даний факт підтверджується оригіналом відповідної розписки на а. с. 204 т. 1.

Надана позивачем як доказ договору позики розписка від 26 серпня 2014 року містить усі зазначені у статті 1046 ЦК України умови, зокрема про отримання грошей із зобов'язанням їх повернути.

Доказів того, що відповідач в повному обсязі повернув борг ОСОБА_1, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення суми боргу в розмірі 200 000 доларів США 00 центів, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 5 340 грн. 838 коп. з урахуванням 3% річних від простроченої суми в розмірі 442 046 грн. 00 коп.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості за договором позики є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи докази не спростовують факту неповернення грошей за укладеним між сторонами договором позики.

На підтвердження укладення договору позики представлена розписка, підписана позичальником, з якої вбачається як сам факт отримання позичальником 200 000 доларів США в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та змісту умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Саме така правова позиція містилася в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України була обов'язковою для судів на час ухвалення рішення.

Посилання ОСОБА_2 на існування іншого грошового зобов'язання не можуть бути прийняті до уваги. Будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (частина 2 статті 1047 ЦК України).

Розписка про фактичне отримання ОСОБА_2 грошей в розмірі 70 000 доларів США та повернення боргу у визначені між сторонами періоди в матеріалах справи відсутня. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи щодо безпідставного не зупинення провадження у справі не ґрунтуються на законі.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 201 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Як роз'яснено в пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У даній справі суть спірних правовідносин - стягнення боргу за договором позики. В іншій справі, до розгляду якої відповідач просив зупинити провадження у справі, предметом спору є визнання правочину, а саме - договору позики, укладеного 26 серпня 2014 року між сторонами, недійсним.

ОСОБА_2 не вказав, у чому полягає передбачена неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи, оскільки справа, при розгляді якої суд повинен встановити обставини щодо стягнення боргу, не стосується умов, від яких залежить можливість її розгляду у справі про визнання правочину недійсним.

При цьому з позовом про визнання правочину недійсним ОСОБА_2 звернувся у вересні 2017 року, в той час як провадження по даній справі було відкрито ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова в складі судді Грищенко І.О. від 14 квітня 2016 року.

Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 05 березня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

Л.А.Швецова