Рішення № 72578472, 12.02.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/1709/17

Провадження № 2/311/243/2018

12.02.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Осінцевій Л.А.

за участю:

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом, який в подальшому уточнено в редакції від 16.08.2017 року (а.с.52-55), до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_3 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_12 року помер ОСОБА_6, який був рідним братом її бабки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто двоюрідним дідом її, позивачки ОСОБА_3 Також у позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що її батьками були: ОСОБА_8 та мати ОСОБА_9. Батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 були: батько ОСОБА_10 та мати ОСОБА_7. В 1909 році її дід ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11. Батьками ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 були: батько ОСОБА_12 та мати ОСОБА_30.

Спадкодавець - ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, батьками якого були батько ОСОБА_12 та мати ОСОБА_30. А ОСОБА_6 був рідним братом матері її батька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, як вважає позивачка ОСОБА_3, вона є єдиним спадкоємцем за законом п'ятої черги після смерті двоюрідного діда ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року. Про смерть двоюрідного діда ОСОБА_6 вона дізналася із оголошення в газеті «Нова Таврія» від 25.03.2017 року за № 21 про те, що Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області розшукує спадкоємців після померлого ОСОБА_6 Згідно заповіту, посвідченого Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області 22.05.1995 року зареєстрованого в реєстрі № 69, ОСОБА_6 заповідав належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5. ОСОБА_5 проживав з померлим з 1994 року і до теперішнього часу. Заповітом не було охоплено все майно, яке належало спадкодавцю. Після смерті ОСОБА_6 залишився спадок у вигляді земельного паю, який підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай), серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення Василівської райдержадміністрації № 400 від 13 травня 1996 року площею 7 умовних кадастрових гектарів. Для оформлення спадщини вона, ОСОБА_14, звернулася із заявою до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області та державного нотаріуса, яким було роз'яснено, що необхідно підтвердити факт родинних відноси з померлим ОСОБА_6 та звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Також у позові позивач зазначає, що встановлений законом строк для прийняття спадщини нею було пропущений з поважних причин, оскільки вона не знала про смерть двоюрідного діда, про що їй стало відомо лише з оголошення в газеті «Нова Таврія» від 25.03.2017 року за № 21.

Таким чином, позивачка вважає, що встановлений ст.1270 ЦК України строк на прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном шість місяців з дня набрання чинності рішення суду, після померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року.

В судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з'явилася, проте суду надано заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, за участю її представника адвоката ОСОБА_1 Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини терміном шість місяців після смерті двоюрідного діда ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року (а.с.45, 120).

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах позивачки ОСОБА_3, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними в уточненій позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_12 року помер двоюрідний дід ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який був рідним братом ОСОБА_7, яка є матір'ю її батька ОСОБА_8. Факт родинних відносин ніким не заперечуються та підтверджується документами, доданими до позовної заяви. Тобто ОСОБА_3 знаходилась у родинних відносинах п"ятого ступеню споріднення із спадкодавцем ОСОБА_6. Про смерть діда ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_3 дізналась із об'яви в газеті "Нова Таврія" від 25.03.2017 року за №21, що Малобілозірська сільрада розшукує спадкоємців після померлого ОСОБА_6, так як залишився неприйнятий спадок у вигляді земельного паю площею 7 умовних кадастрових гектарів, що належав померлому на підставі сертифіката на земельну частку (пай), серії НОМЕР_4, виданого за рішенням Василівської райдержадміністрації №400 від 13 травня 1996 року. Посилаючись на показання ОСОБА_5, зазначає, що останній ні до смерті ОСОБА_6, ні після його смерті не користувався цим земельним паєм, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 не вступив у фактичне управляння чи володіння спадковим майном, яке не охоплено заповітом. Згідно заповіту, посвідченого 22.05.1995 року Малобілозірською сільською радою Василівського району Запорізької області зареєстрованого в реєстрі №69, ОСОБА_6 заповідав належний йому житловий будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_5. Згідно відомостей, наданих Малобілозерською сільською радою, з 1994 року разом з померлим ОСОБА_6 проживав і до теперішнього часу проживає ОСОБА_5. Тому, вважає, що ОСОБА_5, який на момент смерті спадкодавця проживав з ним та вступив в управління житловим будинком АДРЕСА_3 який йому дістався за заповітом, посвідченим Малобілозірською сільрадою 22.05.1995 року та прийняв спадок на вказаний будинок. Проте, заповітом не було охоплено все майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_6 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_12 року ОСОБА_6 залишився неприйнятий спадок у вигляді земельної паю площею 7 умовних кадастрових гектарів.

ОСОБА_3 не було відомо про смерть ОСОБА_15 Зазначає, що його довірителька не була присутня на похоронах ОСОБА_6, так як знаходилася на роботі, що підтверджується табелем використання робочого часу працівниками поліклініки за травень 1996 року, де є відмітки, що ОСОБА_3 була на робочому місці 23.05.1996 року і їй проставлено 20 робочих змін за травень 1996 року. Той факт, що ОСОБА_3 дійсно працювала на посаді головної медичної сестри Дніпрорудненської міської стоматологічної поліклініки підтверджується довідкою з стоматологічної поліклініки від 21.12.2017 року за № 141. Зазначає, що у ОСОБА_5, в розумінні цивільного права, не виникло жодних цивільних прав чи обов'язків відносно сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_6 на підставі рішення Василівської райдержадміністрації N9400 від 13 травня 1996 року у розмірі 7 умовних кадастрових гектарів і він не може вплинути на об'єкт спору (земельний пай) до якого він не має ніякого відношення. Тому, діями ОСОБА_5 не чиниться жодних перешкод у поновлення строку на прийняття спадку спадкоємцем за законом ОСОБА_3 і у нього не може бути статусу відповідача по справі. Вважає, що строк прийняття спадщини був пропущений ОСОБА_3 з поважних причин, так як вона не знала, що її двоюрідний дід ОСОБА_6 помер і що залишився ніким не прийнятий спадок, тому для прийняття спадщини просить суд визначити ОСОБА_3 додатковий строк терміном шість місяців для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року.

В судове засідання представник відповідача Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області не з'явився, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяви про розгляд справи за позовом ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у їх відсутність, проти задоволення позову та рішення суду не заперечують (а.с.29, 42, 68, 87).

В судове засідання представник третьої особи Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області не з'явився, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте надано суду заяву з проханням розглянути справу у відсутність їх представника, проти позовних вимог не заперечують (а.с.26, 61).

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснював, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги він не визнає з тих підстав, що позивачці ОСОБА_3 було достовірно відомо про день смерті спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року та ОСОБА_3 перебувала на похоронах останнього, які відбулися 23.05.1996 року. Він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_2 два роки до смерті ОСОБА_6 проживали у домоволодінні останнього, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4, де і проживають по теперішній час, також здійснювали за ОСОБА_6 догляд, якого він потребував, знаходячись у похилому віці. ОСОБА_6 залишив на його ім"я заповіт на вказаний житловий будинок, який до теперішнього часу він у спадщину не оформив у зв"язку з відсутністю грошових коштів, пов"язаних з його переоформленням. Проте наявний у ОСОБА_6 земельний пай у заповіті не зазначений, оскільки на час його складання 22.05.1995 року, сертифікат на земельну ділянку ще не було видано. З часу смерті ОСОБА_6 він з дружиною постійно здійснюють догляд за могилою покійного ОСОБА_6, однак ОСОБА_3 жодного разу не поцікавилася станом здоров"я ОСОБА_6 та жодних матеріальних витрат на організацію його поховання та догляд за його могилкою взагалі ніколи не здійснювала. Вважає, що будь-яких поважних причин пропуску строку звернення ОСОБА_3 до нотаріальної контори немає, проти її позовних вимог категорично заперечує та в задоволенні позову ОСОБА_3 просить відмовити.

В судовому засіданні 12.02.2018 року представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 позицію свого довірителя ОСОБА_5 підтримала у повному обсязі та просить в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_3, яка є позивачкою по справі, суду пояснила, що з померлим ІНФОРМАЦІЯ_13 року ОСОБА_6 вона знаходилася у далеких родинних відносинах, так як він був їй двоюрідним дідом, тобто рідним братом її баби по лінії батька. Про смерть діда ОСОБА_6 вона з інформації ОСОБА_16 випадково дізналася з оголошення в газеті "Нова таврія" від 25.03.2017 року. На похоронах ОСОБА_6 вона присутньою не була, так як про його смерть не знала та, крім того, на подібні заходи взагалі не з"являється з часу 1992 року, коли трагично загинув її син. Їй відомо, що її мати ОСОБА_9, яка проживала АДРЕСА_5, дружила з ОСОБА_17, яка була рідною сестрою померлого ОСОБА_6, та який разом із сестрою мешкав по АДРЕСА_6. Та її матір ОСОБА_9 не повідомляла їй про смерть діда ОСОБА_6, проте раніше матір вказувала, що ОСОБА_6 є їх далеким родичем, де саме він мешкав не казала. На теперішній час місце поховання ОСОБА_6 їй невідомо, про необхідність надання будь-якої матеріальної допомоги на організацію його поховань, їй ніхто не повідомляв. З 1982 року вона проживає у м.Дніпрорудне. Претензій до спадкового житлового будинку АДРЕСА_7 після смерті ОСОБА_6, вона не має, бажає прийняти у спадщину земельний пай площею 7 умовних кадастрових гектарів, відповідно до сертифікату на земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_5 та з 03.08.1994 року вони разом проживали у домоволодінні ОСОБА_6 за адресою: будинок АДРЕСА_7 здійснювали за ним постійний догляд. Коли ОСОБА_6 помер, його похованням займалися вона з чоловіком. Та вона особисто запросила ОСОБА_3 на похорони діда ОСОБА_6 та яка прийшла на його поховання разом зі своєю матір"ю ОСОБА_9, при цьому для проведення організації похорон ОСОБА_3 не надала жодної копійки, догляд при житті за ним не здійснювала, якого він потребував, оскільки був визнаний інвалідом II групи. Після поховань та до теперішнього часу ОСОБА_3 будь-якої допомоги по догляду за могилкою діда ОСОБА_6 не здійснює, протягом тривалого часу за могилою не доглядає. Лише на початку 2017 року ОСОБА_3 приїхала до них додому та почала цікавитися спадщиною, яку дід ОСОБА_6 залишив після своєї смерті, та просила надати правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що в 1994 році в село Мала Білозерка з Магадану приїхав ОСОБА_5, який шукав помешкання, для проживання: пішов жити до ОСОБА_6, з яким вони вели спільне господарство, проживали однією сім"єю. В 1996 роі дід ОСОБА_6 захворів, у нього опухли ноги, він не міг пересуватися та потребував постійного стороннього догляду, та який йому забезпечував саме ОСОБА_5, та який доглядав за ним з дружиною ОСОБА_2, купували діду ОСОБА_6 ліки. Коли у травні 1996 року ОСОБА_6 помер, на його похорони запросили також і ОСОБА_3 з її матір"ю ОСОБА_9, які прийшли на запрошення та залишилися також і на обід, який ОСОБА_5 організовувався після поховання ОСОБА_6 та на який безпосередньо вона допомагала готувала їжу. На похоронах були присутні 50-60 осіб. В чому була одягнена ОСОБА_3, вона не пригадує за спливом часу, проте знає, що на похоронах діда ОСОБА_6, ОСОБА_3 разом зі своєю матір"ю та сусідкою по городі вони були присутні. ОСОБА_6 був похований на церковному кладовищі, везли його туди транспортним засобом, який наймав ОСОБА_5 Також їй відомо, що ОСОБА_6 при житті часто спілкувався з ОСОБА_9, яка є матір"ю позивачки ОСОБА_3, проте остання будь-якими коштами взагалі не допомагала з приводу організації похорон свого діда ОСОБА_6.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що їй відомі ті обставини, що ОСОБА_21 та його дружина ОСОБА_2 з 1994 року проживали разом з ОСОБА_6 у його будинку АДРЕСА_7 здійснювали за ним догляд. ОСОБА_22 погоджувався, щоб його доглядали, так як його сестра ОСОБА_17 померла у 1995 році. Організацією похорон діда ОСОБА_6 займався ОСОБА_5, та поховали діда ОСОБА_6 23 травня 1996 року на церковному кладовищі. Чи була ОСОБА_3 на похоронах у діда ОСОБА_6, вона не пригадує, оскільки минуло багато часу.

Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що ОСОБА_3 доводиться їй троюрідною сестрою по лінії батька, та вона бачила ОСОБА_3 на власні очі на похоронах у діда ОСОБА_6, яка була разом зі своєю матір"ю ОСОБА_9 Також їй відомо, що ОСОБА_6 помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_13 року та на наступний день його привезли на похорони, які організовував ОСОБА_24 та поховали діда ОСОБА_6 на церковному кладовищі та за його могилкою постійно доглядає ОСОБА_5 з дружиною.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила про те, що вона проживає АДРЕСА_8 та давно знає ОСОБА_2, а також ОСОБА_6 та його сестру ОСОБА_17. Їй відомо, що останні роки життя дід ОСОБА_6 хворів, був інвалідом II групи, потребував догляду, який йому надавався ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Помер дід ОСОБА_6 в лікарні, та вона його там навідувала. На похоронах у діда ОСОБА_6 вона не була присутньою, у зв"язку з роботою, тому пояснити, хто там знаходився, не може. Їй відомо, що дід ОСОБА_6 похований на церковному кладовищі, його могилка доглянута.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивачки ОСОБА_3, представника позивача адвоката ОСОБА_26, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_23, ОСОБА_25, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1,2 ст.12 ЦК України кожна особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

В судовому засіданні судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, актовий запис № 66, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.5).

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_27, яка народилася, ІНФОРМАЦІЯ_14 року, виданого Щорсовським РАЦС с.Мала Білозерка від 09.04.1949 року, в графі "батько" зазначений - ОСОБА_8, а в графі "матір" - ОСОБА_9, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10).

Згідно свідоцтва про одруження, виданого Новоскресенською сільською радою Нововоронковського району Херсонської області 12.08.1970 року, ОСОБА_27 уклала шлюб з ОСОБА_28, та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_27», копія якого є в матеріалах справи (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8, виданого Щорсовським РАЦС с.Мала Білозерка 01.07.1950 року, його батьком зазначено ОСОБА_10, а матір'ю - ОСОБА_7 (а.с.12).

Згідно архівного витягу № 01-32/Л-1264 від 11.05.2017 року, наданого Державним архівом Запорізької області з метричної книги церкви Святого Пантелеймона с.Верхня Білозірка Мелітопольського повіту Таврійської губернії, в 1909 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 (а.с. 14, зворот).

Як вбачається з архівного витягу № 01-32/Л-1532 від 12.06.2017 року, наданого Державним архівом Запорізької області з метричної книги церкви Святого Пантелеймона с.Верхня Білозірка Мелітопольського повіту Таврійської губернії, ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_15 року, батьком якої був - ОСОБА_12 (рос.), а матір'ю - його дружина ОСОБА_30 (рос.), копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.16, зворот)

Спадкодавець ОСОБА_6, народився ІНФОРМАЦІЯ_16 року, батьком якого був - ОСОБА_12 (рос.), а матір'ю - Татиана Самуилова (рос.), що підтверджується архівним витягом № 01-32/Л-1264 від 11.05.2017 року, наданого Державним архівом Запорізької області з метричної книги церкви Святого Пантелеймона с. Верхня Білозірка Мелітопольського повіту Таврійської губернії, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16, зворот).

Тобто, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року, був рідним братом ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є матір"ю батька позивачки ОСОБА_3

Відповідно до довідки, виданої 20.06.2017 року Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області, ОСОБА_6, проживав та постійно був зареєстрований в с.Мала Білозерка Васимлівського району Запорізької області з 1993 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 року. Разом з ним постійно проживав з 1994 року та по теперішній час проживає ОСОБА_5, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.7).

Сертифікат на право на земельні частку (пай) серії НОМЕР_3 був виданий 17 лютого 1997 року члену КСП ім.Калініна Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_6, який проживав в с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, на підставі рішення Василівської райдержадманастрації від 13.05.1996 року за № 400, в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) землі КСП ім.Калініна розміром 7,00 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 6).

Як вбачається з вищевказаного сертифікату на право на земельну частку (пай), він виданий 17.02.1997 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 року.

Відповідно до оголошення в газеті «Нова Таврія» за № 2(4124) від 25.03.2017 року Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області розшукує спадкоємців - власників земельних часток (паїв), які померли або не витребували з невідомих причин на території Малобілозерської сільської ради втрачені сертифікати. Зокрема: сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_3, виданий на імя ОСОБА_6 на території колишнього КСП ім.Калініна загальною площею 6,49 га (а.с. 8).

Як вбачається з відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 344/01-16 від 30.06.2017 року, наданої на заяву ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті діда ОСОБА_6, нотаріусом роз'яснено, що оскільки заява про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців ОСОБА_3 не була подана та остання не була прописана зі спадкодавцем на день смерті за однією адресою, тому їй запропоновано звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку достатнього для прийняття спадщини (а.с.18).

Як вбачається з відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 366/01-16 від 11.07.2017 року та Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 48332701, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 року ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, з заявою при прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.26, 27, 61).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 48840469 від 22.08.2017 року, наданої Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області зареєстрований заповіт № 38087312, номер в реєстрі нотаріальних дій № 69. (а.с. 62а).

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру №48840469 від 22.08.2017 року, виданої Василівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що реєстратором: Запорізькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 06.12.2005 року зареєстровано заповіт ОСОБА_6, який посвідчений 22.05.1995 року Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області та на теперішній час є чинним (а.с.62а).

Як вбачається зі складеного ОСОБА_6 заповіту, копія якого знаходиться в матеріалах справи та, який зареєстрований в реєстрі за №69 та посвідчений 22 травня 1995 року секретарем Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 Василівського району Запорізької області - заповів ОСОБА_5, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.64)

Даний заповіт не змінений, не скасований та є чинним, про що свідчать відомості Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 22.08.2017 року (а.с.62а,63).

Право на земельну частку (пай) земель КСП ім.Калініна розміром 7,00 умовних кадастрових гектарів заповітом не охоплений, оскільки, як вбачається з вищевказаного Сертифікату на право на земельні частку (пай) серії НОМЕР_3, даний Сертифікат був виданий члену КСП ім.Калініна Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області на ім"я ОСОБА_6 17 лютого 1997 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року (а.с.6).

Як вбачається з відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 366/01-16 від 11.07.2017 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 року ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, із заявою при прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.61).

Судом з'ясовано, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року, а отже кінцевим днем для подання заяви про прийняття спадщини після його смерті є 22 листопада 1996 року.

Позивачка ОСОБА_3. у визначений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно ст.548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Положеннями ст.550 ЦК України (в редакції 1963 року), ч.3 ст.1272 ЦК України (в редакції 2004 року) встановлено, що строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У пунктах 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2004 року)зазначено, що його положення застосовуються до тих цивільних правовідносин, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила Книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята до набрання чинності Кодексом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України в редакції 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року, а у разі відкриття спадщини до вказаної дати застосовується чинне на той час законодавство. Якщо ж спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК (в ред. 2004 року) і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.07.2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування у яких виникло відповідно до норм ст.ст.529-531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, де спадщина відкрилася та була прийнята до 01.01.2004 року, не допускається застосування судами норм Цивільного кодексу 2003 року, а застосовуються норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, за правилами ст.ст.529-531 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), спадкоємцями за законом могли бути діти (в тому числі усиновлені); дружина і батьки (усиновителі) померлого; дитина померлого, яка народилася після його смерті, онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем, брати та сестри померлого, дід, баба померлого, непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам, як тим що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, що передбачено ч.1 ст.534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Щодо свого права на земельну частку (пай) ОСОБА_6 заповітного розпорядження на ім'я ОСОБА_3 не зробив.

У Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

На теперішній час у позивачки ОСОБА_3 виникла необхідність в оформленні спадщини після смерті діда ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 року, а оскільки до нотаріуса позивач із заявою про прийняття спадщини своєчасно не звернулася, та тим самим пропустила строк для прийняття спадщини за законом, посилаючись на необізнаність про час смерті спадкодавця та про наявність спадкового майна, у зв"язку з чим пропустила встановлений Законом строк, тому ОСОБА_3 вимушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх цивільних прав та інтересів.

Як на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що вона знаходилася у далеких родинних відносинах з дідом ОСОБА_6 та про його смерть не знала, на похоронах у нього присутня не була, та їй не було відомо, що залишився ніким неприйнятий спадок, про який вона дізналася лише з оголошення в газеті "Нова таврія" від 25.03.2017 року та в подальшому, протягом 2017 року .вона займалася пошуком документів, що підтверджують родинні відносини з померлим.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України (в ред.2004 року) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадщина, відповідно до положень ст.1220 ЦК України, відкривається в день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавцяне входить до цього числа.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, Закон надає йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 Постанови "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснив судам, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Прийняття спадщини - це дія спадкоємця, яка засвідчує про його згоду вступити в спадкові права та є його цивільним правом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Строк прийняття спадщини встановлюється у шість місяців з дня відкриття спадщини (ст.1270 ЦК).

Встановлений законом строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину. Пропуск цього строку позбавляє спадкоємця права вимагати повернення майна, що перейшло до інших спадкоємців, або права на відшкодування вартості цього майна.

Крім того, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

За приписами п.2.1 глави 10 ІІ.Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку дляприйняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений в постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04.11.2015 року у справі №6-1486цс15, а також в постанові у справі №712/656/15-ц Верховного Суду від 12.02.2018 року.

Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_3 мала змогу за місцем свого проживання у нотаріуса скласти заяву про прийняття спадщини та поштою чи у інший спосіб направити завірену нотаріусом відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, у передбачений законом строк.

В такому разі, доводи позивача щодо труднощів для подання заяви про прийняття спадщини не є виправданими.

Тому, суд вважає, що у позивачки ОСОБА_3 були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_6 та протягом тривалого періоду часу (понад 20 років) позивачка мала можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надання (направлення поштовою кореспонденцією) заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Крім того, світлокопія табелю обліку використання робочого часу за травень 1996 року, яка надана Дніпрорудненською міською стоматологічною поліклінікою за місцем роботи позивачки ОСОБА_3, не є належним доказом у розумінні положень ст.77 ЦПК України, у даній категорії справи та на підтвердження обґрунтувань поважності причин пропуску строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та, крім того обставини знаходження 23.05.1996 року ОСОБА_3 на похоронах свого діда ОСОБА_6 та відповідно, обізнаність позивачки про смерть ОСОБА_6, спростовується показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_2

Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_3 суду не надано. Наявність будь-яких об'єктивних перешкод для звернення до нотаріуса у встановлений законом строк із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, позивачем та її представником належними та допустимими доказами не доведено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач в силу ст.81 ЦПК України зобов'язаний на засадах змагальності переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_3, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, які зобов'язують її на засадах змагальності доводити свої позовні вимоги переконливими, належними та допустимими доказами, таких доказів не надано. При розгляді справи не встановлено причин, які перешкоджали позивачці звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 року.

Крім того, спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_5 проти заявлених позивачкою ОСОБА_3 позовних вимог заперечує.

Також, слід звернути увагу, що з дня смерті спадкодавця ОСОБА_6 та подання позивачем ОСОБА_3М, вказаного позову у липня 2017 року минуло понад двадцять років, та вказані позивачкою підстави для задоволення позову не можуть бути визнані такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини відповідно до ст.1272 ЦК України. Позивач не скористалася правом на прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_6, будь-яких перешкод для вчинення дії з прийняття спадщини у встановлений ст.1270 ЦК України строк, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, підставою для відмови у задоволені позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини особі, яка пропустила встановлений законом 6-ти місячний строк з дня відкриття спадщини може бути її заява про відмову від права на спадщину, або відсутність поважних (об'єктивних) причин у пропуску строку для прийняття спадщини.

За правовою позицією Верховного Суду України, прийнятого Судовою палатою у цивільних справах при розгляді справи № 6-85цс12 від 26.09.2012 року, правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Проте, з наданих позивачем ОСОБА_3 доказів, судом не встановлено наявності поважних причин, з яких в період з ІНФОРМАЦІЯ_12 року по 22 листопада 1996 року позивачка ОСОБА_3 не мала змогу з об"єктивних причин звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, а також відсутні підтвердження про те, що у вказаний період позивач ОСОБА_3 перебувала на лікуванні (стаціонарному, амбулаторному), мала певну групу інвалідності, перебувала за межами країни, що позбавляло останню вчинити ці дії. Та як висновок, позивачка ОСОБА_3 не мала у той час об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_6

Крім того, для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини не потрібні значні матеріальні витрати, фізичні зусилля чи великий період часу, достатньо було направити нотаріусу заяву про прийняття спадщини навіть поштою, не відвідуючи нотаріальної контори. Будь-яких дій у строк, встановлений ст.1270 ЦК України, позивачем вчинено не було, фактично спадщину позивачка ОСОБА_3 не прийняла, спадковим майном вона не користується, правовстановлюючі документи на спадкове майно у вигляді права на земельну ділянкку (пай) знаходяться у третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 Жодних безспірних належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску позивачем ОСОБА_3 строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 - позивачем та її представником в судовому засіданні не надано та в суді не доведено. Не вчинення передбачених законом дій позивачкою - неподання нею своєчасно заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті двоюрідного діда, відсутність поважних причини пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини має своїм наслідком припинення для позивача його цивільного права на спадщину. Підстав для задоволення позову суд не вбачає, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд вважає необхідним відмовити.

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що вимоги позивача про визнання права на спадкування земельної частки (паю) за законом після смерті ОСОБА_6 є безпідставними, тому позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

При зверненні в суд з позовом ОСОБА_3 сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн (а.с.1).

Так як позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, то понесені нею судові витрати покладаються на неї.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, абз.1 п.4 та п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.524, 525, 526, 529, 530, 531, 534, 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9) до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (місце знаходження: вул.Жовтнева буд.1 в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 04351831), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області (місце знаходження: вул.Театральна буд.14 м.Василівка Запорізької області), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО