Рішення № 72577902, 05.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/847/2018

Номер справи 243/858/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«05» березня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона працювала машиністом теплового шита у ВАТ «Содовий завод» з 20 вересня 1960 року по 01 квітня 2002 року включно.

Рішенням Слов'янського міського суду, справа №2-1980-1997 від 03 жовтня 1997 року вирішено стягнути ВАТ «Содовий завод» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 712 грн. 97 коп.

Виконавчий лист за рішенням Слов'янського міського суду було своєчасно надано до Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби та він був взятий до виконання, але рішення суду виконане лише 05 лютого 2015 року.

Індексація заробітної плати при виплаті заборгованості по заробітній платі не була нарахована та виплачена.

24 січня 2013 року неюодержано листа Фонду Державного майна України в Донецькій області, відповідно до якого станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 % статутного капіталу ВАТ «Содовий завод».

10 вересня 2013 року колектив працівників ВАТ «Содовий завод» звернувся зі скаргою на невиконання Рішень Слов'янського міськрайонного суду до президента України. 07 жовтня 2013 року ними отримана відповідь з Прокуратури в Донецькій області, відповідно до якої їх колективна скарга направлена до Головного Управління юстиції в Донецькій області за належністю. 18 жовтня 2013 року одержано лист від Державної виконавчої служби України на ім'я ОСОБА_3 (для інформування інших), відповідно до якого постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом.

Керуючись п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. У відповідності до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 08.03.2011) всі виконавчі документи, згідно акту передачі виконавчих документів від 21 березня 20013 року, передані арбітражному керуючому ВАТ «Содовий завод».

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду, провадження № 2/243/3084/2016, справа №243/6085/16-ц від 08 серпня 2016 року вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на її користь індексацію заробітної плати у сумі 4174 грн. 37 коп.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду, провадження № 2/243/3701/2016, справа №243/7345/16-ц від 28 вересня 2016 року вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на її користь індексацію заробітної плати у сумі 3457 грн. 63 коп.

Виконавчі листи за Рішеннями суду булу передані ліквідаційну комісію ВАТ «Содовий Завод» та взяті до виконання.

У жовтні 2016 року вона отримала довідку ліквідатора, в якій йдеться про те, що «...рішення Слов’янського міськрайонного суду, справа №243/6085/16-ц, 2/243/3084/2016 від 08 серпня 2016 року по виконавчому листу про стягнення з ВАТ «Содовий завод» індексації заробітної плати у сумі 4174 грн. 37 коп. та рішення Слов’янського міськрайонного суду, єдиний унікальний номер № 243/7345/16-ц, провадження № 2/243/3701/2016, від 25 вересня 2016 року по виконавчому листу про стягнення з ВАТ «Содовий завод» індексації заробітної плати у сумі 3457 грн. грн. 63 коп. виконати не має можливості, оскільки у цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01.10.2016 року складає 4071,0 тис. грн.

Зазначає, що за весь час державні органи не вжили заходів щодо сплати заборгованості із заробітної плати та виконання рішень суду, не припинили порушення його права власності протягом тривалого часу. ОСОБА_4 відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави. Виплату заборгованості по заробітній платі він чекає більше дванадцяти років та за цей час інфляція поглинула нараховану заробітну плату.

У зв'язку з наведеним вважає, що ОСОБА_4 казначейська служба повинна виплатити на її користь індексацію заробітної плати у сумі 7632,00 грн.

Просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь заборгованість по заробітній платі - індексацію заробітної плати у сумі 7632,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_4 казначейська служба повідомлялася про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 05 березня 2018 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив (а.с.18,19).

Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним отримана 09 лютого 2018 року (а.с.23).

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент державної виконавчої служби України до суду не з’явився, хоча був повідомлений про дату та час слухання справи належним чином (а.с.22), заяв про відкладення або перенесення судового розгляду до суду не надходило.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб'єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов'язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх суб'єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» «Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов»язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов’язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку ОСОБА_4.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З Рішення Слов’янського міського суду від 08 серпня 2016 року, вбачається, що з ВАТ «Содовий завод» стягнуто на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в розмірі 4174 грн. 37 коп. (а.с.9-10).

Відповідно до рішення Слов’янського міськрайонного суду від 28 вересня 2016 року, з ВАТ «Содовий завод» стягнуто на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у сумі 3457 грн. 63 коп. (а.с.11-13).

З листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області № 11-05-00801 від 24 січня 2013 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод» (а.с.16.).

Відповідно до повідомлення Головного Управління Юстиції у Донецькій області № К-326-3992 від 18 жовтня 2013 року вбачається, що Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року 5/174Б Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» визнано банкрутом (а.с. 14-15).

Нормами ст. 619 ЦК України, регулюються правовідносини зобов’язального характеру, за якими договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно із ч.1 ст.176 ЦК України розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, АРК, територіальних громад та створених ними юридичних осіб - ОСОБА_4, АРК, територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, ст. 176 ЦК України закріплено загальну норму про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобов’язаннями та створених ними юридичних осіб. ЦК передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (АРК, територіальні громади) не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизацію положень ч.3 ст. 96 ЦК України згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями його учасника (засновника).

Засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду Державного майна України.

Отже органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Проте позовні вимоги ОСОБА_1 пред'явлені до Державного казначейства України, яке в даних правовідносинах не є належним відповідачем, оскільки законодавством не передбачено, що ОСОБА_4 казначейство повинно нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії юридичних осіб.

Відповідно до положення про ОСОБА_4 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковується; Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку та не несе відповідальності за дії органів державної влади, тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України.

Відповідно до положень частини 2 статті 152 ЦК України, частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

При цьому акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Таким чином, правовідносини, які склалися між ВАТ «Содовий завод» та ОСОБА_4 України - є правовідносини засновника та створеного ним підприємства, за якими засновник не відповідає по боргах підприємства, а підприємство не відповідає по боргах засновника, положення ст. 77 ГК України на правовідносини ВАТ «Содовий завод» та Фонду держмайна України не розповсюджуються, тому ОСОБА_4 Україна в силу ст. 176 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність по боргах ВАТ «Содовий завод», до того ж Фонд держмайна України не являється правонаступником ВАТ «Содовий завод».

Суд зазначає, що позов подано до Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Содовий завод» і за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися державними коштами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною другою та третьою статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. ОСОБА_4 може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення і правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» не являється юридичною особою публічного права (державним підприємством), тому положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо гарантування державою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника - державного підприємства на спірні правовідносини не поширюється.

Крім того, стаття 4 вказаного Закону передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених ним, а не шляхом звернення з новим позовом до Державної казначейської служби України про стягнення коштів.

Суд також зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1, які є предметом даного судового розгляду, є тотожними із вимогами до ВАТ «Содовий завод», вже були предметом судового розгляду і задоволені в повному обсязі Рішеннями Слов’янського міського суду від 08 вересня 2016 року та Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 28 серпня 2016 року.

У зв’язку з викладеним, підстави для задоволення позову стосовно стягнення з відповідача на користь позивача індексації заробітної плати у суду відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, а тому їх слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст.ст. 2, 81, 152, 619 ЦК України, Положенням про ОСОБА_4 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 ст.ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5