Постанова № 72577854, 28.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/92/2018(м)

263/5084/17

Головуючий у 1 інстанції Киян Д.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів: Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної казначейської служби України в місті Маріуполі, Державної казначейської служби України, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом до Управління Державної казначейської служби України в м. Маріуполі, Державної казначейської служби України, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі за текстом - Маріупольська ОДПІ, інспекція), уточнивши в подальшому редакцію позовних вимог (а.с. 31-33). В обгрунтування заявлених вимог посилалась на наступне. Будучи працівником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вона як державний службовець вчасно подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. На пропозицію Маріупольської ОДПІ в листі від 05.05.2016р., внаслідок встановлених розбіжностей даних зазначених в декларації відомостей, вона 23.05.2016р. направила пояснення разом з підтверджуючими документами до інспекції. Незважаючи на це, 01.06.2016р. Маріупольською ОДПІ винесено повідомлення № 17693/10/05-19-13-04 про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірностей відомостей, зазначених у декларації про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру та зведено висновок № 16669/10/05-19-13-03 про результати здійснення перевірки достовірностей відомостей - в повідомленні зазначено, що ОСОБА_2 не надала документи та пояснення, які є обов'язковими, про набуття права власності та вартість майна, зазначеного в декларації (земельної ділянки, садового (дачного) будинку та цінних паперів, а також невідповідності задекларованих сум доходів.

З таким рішенням позивач не погодилась і оскаржила його. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2016р. визнано протиправним та скасовано вказаний висновок Маріупольської ОДПІ від 01.06.2016р. та зобов'язано інспекцію відкликати повідомлення № 17693/10/05-19-13-04 від 01.06.2016р., яке направлено на адресу НАБУ, Прокуратури Донецької області, Управління захисту економіки Донецької області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017р. погоджений висновок суду першої інстанції про визнання висновку від 01.06.2016р. протиправним із його скасуванням та відкликанням повідомлення із зазначених контролюючих органів.

Противоправні дії відповідача Маріупольської ОДПІ, що констатовано судовими рішеннями, призвели до душевних страждань і хвилювання позивача, яка перебувала на той час у стані вагітності, і призвели до негативних наслідків для її здоров'я - спочатку це емоційні переживання через погіршення відносин із колегами і їх осуд, нервові зриви, через що сталася загроза викидня, а згодом і настали передчасні пологи, а після народження дитини її тяжкий стан з потраплянням дитини до палати інтенсивної терапії. Просила стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 100000грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної казначейської служби України в м. Маріуполі про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2, моральну шкоду у розмірі 30000грн., завдану неправомірними діями Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Судові витрати компенсовано за рахунок державного бюджету України.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 пред'явлених до Управління Державної казначейської служби України в м. Маріуполі про відшкодування моральної шкоди не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пояснення представника Управління Державної казначейської служби України в м. Маріуполі - ДКСУ ОСОБА_4, яка підтримала доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача і представника Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, від яких надійшли заяви про вирішення справи у їх відстуність (а.с. 145-148, 150-152), Державної казначейської служби України (а.с. 149), дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 з 10.09.2010р. працювала на посаді гловного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу управління Пенсійного фонду україни у Ворошиловському районі м. Донецька; з 02.12.2014р. - на посаді заступника начальника юридичного управління - начальника відділу організації правової роботи Головного управління ПФУ в Донецькій області; звільнена 18.08.2016р. за власної ініціативи позивача за ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» (а.с. 34).

На пропозицію Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції в листі від 12.05.2016р. № 14852/10/05-19-13-03 від 05.05.2016р., яким поінформовано декларанта про розбіжності, ОСОБА_2 спрямувала до інспекції необхідні документи із поясненнями, що вручені адресату 31.05.2016р.

01.06.2016р. Маріупольською ОДПІ на адресу НАБУ, Прокуратури Донецької області. Управління захисту економіки Донецької області Департаменту захисту економіки Національної поліції України направлено повідомлення про встановлення недостовірностей за результатми здійсненої перевірки щодо ОСОБА_2 на підставі зведеного висновку від 01.06.2016р. № 16669/10/05-19-13-03 про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (а.с.10, 11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2016р. у справі № 805/2057/16-а позов ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби Донецької області задоволено: визнано протиправним та скасовано Висновок Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області щодо ОСОБА_2 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» від 01.06.2016р. № 16669/10/05-19-13-03; зобов'язано відповідача відкликати Повідомлення № 17693/10/05-19-13-04 від 01.06.2016р. про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_2, яке направлено на адресу НАБУ, Прокуратури Донецької області, Управління захисту економіки Донецької області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (а.с. 13-20).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017р. погоджений висновок суду першої інстанції про визнання висновку від 01.06.2016р. протиправним із його скасуванням та відкликанням повідомлення постанова суду першої інстанції; постанова суду першої інстанції змінена в мотивувальній частині щодо застосування Закону України «Про очищення влади» та постанови Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014р. «Про деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (а.с. 5-9).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 359 КЛПЗ «Пологовий будинок», ОСОБА_2 з 04.08.2016р. по 17.08.2016р. знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом: вагітність 18тиж., загроза викидня. За наступними виписками із медичної карти позивач з 06.09.2016р. по 15.09.2016р. перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу загрози передчасних пологів. 27.12.2016 року відбулись строкові пологи з кесаревим розтином (а.с. 21-23).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди у вигляді душевних хвилювань і емоційного стресу, заподіяної протиправним висновком Маріупольської ОДПІ у відношенні позивача, що доведено судовим рішенням у адміністративній справі. Суд взяв до уваги настання шкідливих наслідків від протиправних дій інспекції для здоров'я позивача, що перебувала станом на момент вчинення перевірки і зведення незаконних висновків у стані вагітності, із потраплянням на стаціонарне лікування з приводу загрози викидня і передчасних пологів, а згодом і тяжкий стан новонародженої дитини з потраплянням її до палати інтенсивної терапії, а також негативне відбиття цих подій на стосунках позивача у трудовому колективі. Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки, погіршення її здоров'я під час вагітності, ступінь вини заподіювача шкоди - Маріупольської ОДПІ, суд визначив частковий розмір відшкодування немайнових витрат, в порівння від заявленого у змісті позову - 30000грн. Суд, відмовляючи в задоволенні вимог, пред'явлених до Управління Державної казначейської служби України в м. Маріуполі та Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, визначив, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

З такими висновками суду не можна не погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 ЦК Ураїни шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За положеннями в п. 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 23 ЦК України і в сенсі роз'яснень у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України (в редакції на момент ухвалення рішення), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд врахував зібрані у даній справі докази, зокрема судом враховано преюдиційне значення встановлених в рішенні суду адміністративної юрисдикції фактів протиправності висновку Маріпольської ОДПІ від 01.06.2016р. щодо ненадання декларантом ОСОБА_2 пояснень з приводу виявлених в її декларації розбіжностей, що присуджено скасувати, а повідомлення від 01.06.2016р. № 17693/10/05-19-13-04 - відкликати.

Як з'ясовано, судом першої інстанції, проаналізовано надані сторонами матеріали, враховано завдання протиправними діями Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області позивачеві душевних страждань, які виразились у душевній тривозі, безсонні, осуді зі сторони колег, що потягло звільнення позивача з роботи і в сукупності призвело до порушення її здоров'я та здоров'я дитини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України (нині діючі в редакції ст.ст. 89, 263-264 ЦПК), дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу, завданої протиправним рішенням відповідача Маріупольської ОДПІ, моральної шкоди у розмірі 30000грн.

Апеляційний суд не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо необгрунтованого визначення судом розміру шкоди.

Як з'ясовано судовим розглядом, в хронології часу саме слідом за незаконним прийняттям рішення у формі негативного висновку щодо ОСОБА_2 01.06.2016р. через її хвилювання і емоційний стрес потягнулась низка шкідливих наслідків для її здоров'я, що має документальне медичне підтвердження, змушення звільнення у серпні 2016р. за власним бажанням через накреслення недоброчесного обліку позивача в очах співпрацівників цим висновком податкової інспекції. Ці події з учиненої податковою інспекцією перевірки, оскарження її висновків, припали на вкрай вразливий для позивача період - перебування у стані вагітності. В наведених подіях вбачається причинний зв'язок між ухваленим протиправним рішенням Маріупольської ОДПІ і наслідками для позивача, що в сукупності (шкода, протиправні дії правопорушника, причинний зв'язок, вина правопорушника) утворюють склад правопорушення і тягнуть наслідки для покладення обумовленої законом відповідальності з відшкодування спричинених немайнових втрат.

Суд, визначаючи розмір присудженого немайнового відшкодування, врахував глибину моральних страждань, яких зазнала ОСОБА_2, їх обсяг, характер немайнових втрат, пов'язаних із ризиком втрати дитини і реальною втратою роботи, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Присуджуючи частковий розмір відшкодування (в 3/10 частинах від заявленого обягу відшкодування), суд слушно врахував принципи розумності, справедливості та співмірності.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що самим державним органом (безпосереднім заподіювачем шкоди) - Маріупольською об'єднаною не подавалась апеляційна скарга з оспорювання розміру присудженого відшкодування, не можна погодитись із доводами апеляційної скарги щодо необгрунтованого визначення розміру моральної шкоди.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо невірності з точки зору матеріального закону присудження стягнення коштів у відшкодування шкоди позивачеві безпосередньо з Державної Казначейської служби заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

В сенсі абз. 2 п. 10-1 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 4, із урахуванням унормування в ст. 1173 ЦК України відшкодування шкоди державою (за рахунок держави), судом вірно поряд із державним органом (заподіювачем шкоди) - Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією притягнуто у якості співвідповідача Державну казначейську службу України.

У абз. 1 п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції ( 254к/96-ВР ) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

У п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі ст. ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Хоча в змісті мотивувальної частини рішення суд навів положення ст.ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України і Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р. (в ред.. постанови № 45 від 30.01.2013р.), щодо функції Державної казначейської служби з обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та здійснення безспірного списання коштів державного бюджету у відшкодування шкоди, заподіяної державним органом, однак такого передбаченого законом механізму присудження коштів державного бюджету не втілив в резолютивній частині рішення.

У зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні із вказівкою унормованого способу стягнення на користь позивача 30000грн. з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення з неврахуванням норм матеріального права щодо порядку стягнення шкоди, заподіяної державним органом, за рахунок державного бюджету, таке рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в наведеній оскаржуваній частині згідно із вищенаведеного мотивування, із вказівкою способу стягнення немайнового відшкодування, завданого державнм органом, з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується із застосованим судом першої інстанції порядком розподілу судових витрат, за яким визначено судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України. Рішення суду в даній частині підлягає зміні із врахуванням наступного.

Ухвалою апеляційного суду від 05.01.2018р. Державної казначейської служби України було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - до ухвалення постанови апеляційним судом.

Відтак, витрати з оплати судового збору за подачу Державною казначейською службою України апеляційної скарги в сумі 960грн. (належний до сплати судовий збір при поданні позову 640грн. помножений на розмір ставки при поданні апеляційної скарги 150%), з урахуванням залишення рішення суді першої інстанції по суті стягнення через казначейську службу коштів за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, а також судовий збір в сумі 640грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 1600:100х40.) за подання позовної заяви позивачем ОСОБА_2, яка в силу п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України про судовий збір, звільнена від сплати судового збору, підлягають стягненню з Державної казначейської служби України відповідно до ч. 2 ст. 136, п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України за наслідками апеляційного розгляду в сумарному розмірі 1600грн. (960+640).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) 30000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Стягнути з Державної казначейської служби України в дохід держави судовий збір за подачу позовної заяви і апеляційної скарги в розмірі 1600 (одна тисяча шістьсот) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05.03.2018р.

Головуючий С.А.Попова

Судді: С.А.Зайцева

Л.М.Кочегарова