Постанова № 72577333, 08.02.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17098/17

Провадження № 2-а/752/112/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Якушко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,Ї

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХП протиправними, зобов»язання призначити та здійснювати виплату пенсії за вислугу років відповідно до положень ст.50-1 Закону України «про прокуратуру» з 16.08.2017 р., виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяців роботи, без обмеження її максимальним розміром, з наступними проведенням перерахунку пенсії у зв»язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він працює в органах прокуратури з 06.07.1999 р. і на момент зарахування його на посаду діяв Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991 р., статтею 50-1 якого було встановлено право прокурорів зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

З урахуванням викладених норм після набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру», він 16.08.2017 р. звернувся до Правобережного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії за вислугою років та надав необхідні для оформлення пенсії документи.

Листом від 19.08.2017 р. № 45861\05 позивача повідомлено Правобережним об»єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на положення Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ та Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною оскільки норми закону, на які посилається відповідач, значно звужують його права, а відповідно до записів у трудовій книжці його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» становить 18 років 1 місяць 11 днів, а також до даного стажу необхідно зарахувати половину терміну навчання в Національній юиридичній академії України ім.Я.Мудрого строком 2 роки 5 місяців, тобто загальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 20 років 6 місяців 11 днів.

В ході судового розгляду позивач підтримав заявлені вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на положення Закону України «Про прокуратуру», які діяли на момент зарахування його на роботу до органів прокурату, і які надавали право на пенсію за вислугу років при наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, який він має відповідно до записів у трудовій книжці.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином, надавши письмові заперечення відповідно до яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не набув права на пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2017 р. звернувся до Правобережного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91р. № 1789-XII.

Листом від 19.08.2017 р. № 45861\05 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.15р. №213 з тих підстав, що з 01.06.15р. пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються. Також вказав на відсутність стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до положень ст.86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначений спеціальним законом, а саме Законом України «Про прокуратуру».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, в редакції, яка була чинна на момент зарахування позивача на роботу до органів прокуратури, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суг^.і місячного (чинного) заробітку.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.09.1994 р. був зарахований студентом Національної юридичної академії ім.Я.Мудрого на денну форму навчання і закінчив вищий учбовий заклад 30.06.1999 р. за спеціальністю правознавство.

З 06.07.1999 р. був зарахований на роботу до прокуратури Рівненської області і призначений на посаду слідчого прокуратури м.Рівне - стажиста.

З моменту зарахування до прокуратури Рівненської області і до моменту розгляду справи позивач обіймав посади, робота на яких включається до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Стаж роботи в органах рокуратури становить на день звернення до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Києві 18 років 1 місяць 11 днів.

З врахуванням терміну половини навчання у вищому навчальному закладі стаж роботи, що дає право на вислугу років становить 20 років 6 місяців 11 днів.

15.07.15р. у певній частині набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.14р. № 1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Підпунктом 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом: Закону України «Про прокуратуру» із змінами, внесенимиЗаконом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

На момент звернення позивача із заявою за призначенням пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано іншою нормою - статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Частиною 1 ст. 86 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до ч. 6 ст. ст. 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

За приписами ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо справах щодо права на пільги, від 20 бер (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 уезня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Статтею 86 Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року.

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи викладена Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

В розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, з подальшим здійсненням перерахунку зазначеної пенсії, у разі зміни грошового забезпечення працівників органів прокуратури, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, і які були звужені ст. 86 Закону № 1697-VII.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд вважає, що дії відповідача при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років не відповідали положенням ст.50-1Закону України «Про прокуратуру», яка повинна бути застосовано до даних правовідносин, а тому позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,5, 47, 72,73 77, 139, 257, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсій відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 16.08.2017 року, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи та провести відповідні виплати, без обмеження її максимальним розміром, з наступним проведенням перерахунку пенсії.

Стягнути з Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ЄДРПОУ 22869454) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 гривень.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Суддя :