Рішення № 72576353, 02.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5361/16-ц

Провадження № 2/263/405/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», про відшкодування матеріальної та мольної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 27 квітня 2016 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Іллічівське» (далі – ПАТ «СТ «Іллічівське»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16 грудня 2014 року, приблизно о 13:00 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався на проїжджій частині пр. Миру (Леніна) з боку вул. А. Куїнджі (Артема) у напрямку будинку № 45 по пр. Миру в Центральному (Жовтневому) районі м. Маріуполя. Здійснюючи рух у зазначеному напрямку та під’їжджаючи до пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 п. 33 розділу 4 ПДР України та горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра» п. 34 розділу 1 ПДР України, водій ОСОБА_2 зупинив керований ним автомобіль безпосередньо перед дорожньою розміткою «зебра». Надавши перевагу у русі транспортним засобам, що рухаються по пр. Миру (Леніна) з правого від нього боку, ОСОБА_2, діючи неуважно, на порушення п. 10.1 ПДР України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявляючи злочинну недбалість, легковажно, розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, маючи об’єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою і рухом пішоходів по проїжджій частині, не переконався, що це є небезпечним для інших учасників дорожнього руху, поновив рух керованого ним автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, що перетинала проїжджу частину пр. Миру (Леніна) на пішохідному переході зліва направо відносно руху транспортного засобу. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 травмована та їй спричинено тілесні ушкодження, а саме: компресійний перелом лівої променевої кістки, внутрішньо-суглобовий перелом човноподібної кістки без зміщення, розрив медіального меніска, пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки, бурситу, сіновіїту правого колінного суглобу, що не є небезпечними для життя і відносяться у своїй сукупності до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як тим, що потребують тривалого терміну лікування (більше 21 дня). Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. У результаті дій відповідача ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода, яка складається із витрат на лікування у Київському міському ортопедичному центрі ендопротезування, хірургії та реабілітації, де вона проходила лікування у зв’язку із загостренням травми внаслідок ДТП, у розмірі 2 831 грн. 04 коп., транспортних витрат – 1 719 грн. 43 коп., страхових виплат – 220 грн., таким чином з вини відповідача позивачу спричинена матеріальна шкода. У зв’язку із тривалим лікуванням та болісними процедурами, перенесеними операціями, позивачу заподіяна моральна шкода. Під час знаходження позивача у лікарні померла її мати, серце якої не витримало. У зв’язку з тим, що відповідач відмовляється від відшкодування шкоди в добровільному порядку, посилаючись на положення ст. ст. 22, 1166, 1172, 1188, 1194 ЦК України, позивач просить суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4 550 грн. 47 коп., моральну шкоду – 25 000 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу – 840 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 червня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «СТ «Іллічівське», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4 550 грн. 47 коп. та 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 840 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2017 року скасовано указане заочне рішення та призначено справу до розгляду.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2018 року розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ПАТ «СТ «Іллічівське», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті провести 02 березня 2018 року о 17:00 год. без повідомлення (виклику) сторін. Роз’яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Від представника відповідача – ОСОБА_3 – до суду надійшли пояснення на позов, в якому він заперечував проти вимог ОСОБА_1, мотивуючи їх тим, що такі не підтверджені, а також страховою компанією виплачено позивачу суму у розмірі 8 292 грн. 25 коп.

У порядку, передбаченому ст. 279 ЦПК України, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні за участю осіб до суду не надходило.

При цьому від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій вона просить провести розгляд справи за її відсутності, а також така заява надійшла від ОСОБА_2

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, виходить з такого.

Судом установлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн., а саме: за здійснення 16 грудня 2014 року наїзду на пішохода ОСОБА_1, що перетинала проїзну частину проспекту Леніна (Миру) у м. Маріуполі на пішохідному переході зліва на право відносно руху транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 травмована та їй спричинено тілесні ушкодження, а саме: компресійний перелом човноподібної кістки без зміщення, розрив медіального меніска, пошкодження хрестоподібної зв’язки, бурситу, синовіїту правого колінного суглобу. Указаний вирок набрав законної сили 08 травня 2015 року (а. с. 13).

Обставини, встановлені вироком судом, який набрав законної сили, за змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питаннях чи мали місце дії та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно із довідкою Маріупольської міської лікарні № 1, ОСОБА_1 16 грудня 2014 року звернулася до травматологічного відділення лікарні. Діагноз: пошкодження правого колінного суглобу, лівого передпліччя та кістки (а. с. 7).

Відповідно до висновку експерта від 22 січня 2015 року № 18, проведеного у межах кримінального провадження, при зверненні ОСОБА_1 за медичною допомогою у неї виявлено: компресійний перелом лівої променевої кістки, внітрішньосуглобовий перелом човноподібної кістки без зміщення, а також розрив медіального меніска, пошкодження попередньої хрестоподібної зв’язки, бурситу, сивновіїту правого колінного суглобу, які утворилися одночасно від дії тупих предметів чи при ударі об такі (а. с. 10).

Згідно з листом ПАТ «СТ «Іллічівське» від 25 серпня 2015 року № МФ-243/14, адресованого ОСОБА_1, страхова компанія повідомила, що у зв’язку із її заявою від 27 травня 2015 року про відшкодування збитків, які виникли внаслідок шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, автомобілем марки «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_2, в дорожньо-транспортній пригоді 16 грудня 2014 року, що зазначений випадок визнано страховим. Ліміт відповідальності ПАТ «СТ «Іллічівське» за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, згідно із Законом та полісом серії АІ 0798075 від 24 квітня 2014року становить 100 000 грн. Розмір страхового відшкодування складає суму 8 292 грн. 25 коп., виплата буде здійснена до 27 серпня 2015 року відповідно до визначеної ОСОБА_1 форми, а саме: через розрахунковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» № 4149437848424865 (а. с. 11).

У матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_4, яка померла 09 грудня 2015 року (а. с. 12).

Відповідно до медичних документів, ОСОБА_1 07 квітня 2015 року направлена на дослідження до ортопедичного відділення, 10 грудня 2016 року ОСОБА_1 здійснений консультативний висновок та рекомендації з лікування, 31 січня 2016 року проведено МРТ, 01 березня 2016 року направлено на фізметоди лікування (а. с. 8, 9, 15, 16, 19, 20).

Відповідно до виписки із історії хвороби ОСОБА_1, 16 квітня 2015 року вона поступила до лікарні та 20 квітня 2015 року виписана з неї, діагноз: застаріле пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу (а. с. 6).

Предметом спору у справі є розмір матеріальної шкоди, яка за доводами позивача складається із витрат на лікування у м. Києві у Київському ортопедичному центрі ендопротезування, хірургії та реабілітації від 10 лютого 2016 року, де ОСОБА_1 проходила лікування у зв’язку із загостренням травми внаслідок ДТП, відповідно до виписки від 20 квітня 2015 року та від 10 лютого 2016 року у розмірі 2 831 грн. 04 коп. (придбання ліків), транспортні витрати у розмірі 1 719 грн. 43 коп., страхові виплати у розмірі 220 грн., що загалом становить 4 550 грн., а також розмір моральної шкоди, вимоги про яку заявлені позивачем у розмірі 25 000 грн.

За змістом ст. 264 ЦПК України саме на суд покладено обов’язок визначити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об’єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Оскільки шкода заподіяна саме внаслідок використання транспортного засобу (автомобіля) за його цільовим призначенням, то цивільно-правова відповідальність відповідача повинна наставити саме за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

З огляду на викладене та встановлених судом обставин, необхідно дійти висновку, що подія мала місце, дії відповідача були неправомірними, між діями відповідача та шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та оскільки наслідком заподіяння шкоди були дії джерела підвищеної небезпеки, наявний вирок суду, то суд вважає питання наявності вини відповідача окремому дослідженню не підлягає.

При цьому, у встановленому порядку відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір шкоди, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77).

За змістом статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 81 ЦПК України на сторін покладений обов’язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем до матеріалів справи долучені квитанції на придбання різних ліків та препаратів, проїзні квитки, квитанцію за сплату за страховий поліс, сума яких на думку позивача складає 4 550 грн.

Вирішуючи питання про розмір шкоди, суд керується положеннями ст. ст. 76 – 81 ЦПК України та на його підтвердження приймає лише ті квитанції та чеки, які безпосередньо стосуються витрат на лікування ОСОБА_1 від заподіяних тілесних ушкоджень.

Так, відповідно до квитанції від 31 січня 2016 року ОСОБА_1 сплачено 620 грн. за підготовку та друк МРТ-зображення на рентгензнімку; чеку від 22 лютого 2016 року придбано мазь Живокосту за ціною 86 грн. 40 коп.; чеку від 22 січня 2016 року придбано плівку рентгенівську за ціною 68 грн. 07 коп., чеку від 09 лютого 2016 року придбано мазь за ціною 31 грн. 20 коп. (а. с. 17); чеку від 03 березня 2016 року придбано мазь за ціною 67 грн. 66 коп.; чеку від 03 березня 2016 року придбано ліки Флемодіа за ціною 297 грн. 53 коп.; чеку від 03 березня 2016 року придбано ліки Структум за ціною 710 грн. 18 коп. (а. с. 18, 41); чеку від 05 квітня 2015 року витрати за МРТ колінного суглобу у розмірі 722 грн. 50 коп. (а. с. 87) (а. с. 104), що разом становить 2 603 грн. 54 коп. і самі ці витрати узгоджуються із положеннями ст. 1195 ЦК України та на переконання суду позивач реально їх понесла на своє лікування у період з 20 квітня 2015 року по 10 лютого 2016 року, та придбавала ліки у березні 2016 року, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Що стосується записки на аркуші справи 41, то суд вважає, що вона у розумінні ст. 79 ЦПК України є не достовірним доказом, оскільки на підставі неї не можливо встановити дійсні обставини понесених позивачем витрат на лікування.

Також суд не приймає як належні та достовірні докази: квитанцію № 135 від 16 квітня 2015 року на суму 450 грн. (а. с. 22, 84, 85); проїзні квитки з Києва до Сартани та навпаки, ОСОБА_4 – Бердянськ та навпаки, ОСОБА_4 – Маріуполь та навпаки (а. с. 26 – 29, 86 – 94, 96 – 99), квитанції про сплату за договором добровільного страхування здоров’я (а. с. 30, 31, 100 – 103), оскільки першою квитанцією сплачений благодійний внесок до Київської клінічної лікарні № 12, проїзними квитками не підтверджується проїзд саме для лікування, сплата страхового внеску також не підтверджує проведення лікування, і такі сплати не відносяться до витрат, які можливо відшкодувати на підставі ст. 1195 ЦК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди пов’язаної з лікуванням підтверджується у розмірі 2 603 грн. 54 коп., який і підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині розміру завданої шкоди вимоги позивача з наведених підстав не доведені та задоволенню не підлягають.

При цьому, суд наголошує, що предметом дослідження у цій справі були саме ті докази, які відповідно до вимог ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України є належними, достовірними, достатніми та містять інформацію щодо реально понесених позивачем витрат на лікування.

Судом не приймаються доводи представника відповідача про те, що страховою компанією виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 8 292 грн. 25 коп., оскільки відповідно до листа страхової компанії, така указала, що має лише намір провести виплату (а. с. 11), однак доказів її проведення суду не представлено, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, представником позивача до матеріалів справи долучені: лист з пенсійного фонду від 20 жовтня 2017 року про отримання пенсії, консультативний висновок на ім’я ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року; дослідження МРТ діагностики на ім’я ОСОБА_1 від 07 та 08 лютого 2018 року, оригінали чеків на плівку у сумі 80 грн. 65 коп. та за послуги МРТ колінного суглобу на суму 1 600 грн.; прейскурант вартості лікарського препарату Ревискон Плюс на суму 2700 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 04 травня 2016 року на суму 840 грн.

Однак, оскільки вимоги заявлені про відшкодування матеріальної шкоди, яка саме полягає у витратах на лікування за період з 20 квітня 2015 року по 10 лютого 2016 року, у порядку, передбаченому ст. ст. 13, 49 ЦПК України позивач своїм правом не скористалася, позовні вимоги не збільшила, тому суд наведені докази не досліджує, у зв’язку з тим, що вони не входять до предмета доказування понесених нею витрат за зазначений період.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У разі, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК).

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК України).

Отже, враховуючи стан здоров’я позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь ушкодження здоров’я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Розподіл судових витрат у цивільній справі здійснюється відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції Закону від 26 вересня 2015 року, на час звернення до суду з позовом, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі – у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогами майнового характеру (відшкодування матеріальної шкоди) у розмірі 551 грн. 20 коп. та за вимогами немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) у розмірі 551 грн. 20 коп.

Разом з цим, суд наголошує, що позивач не позбавлена права на повернення сплаченого судового збору у порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки суд позбавлений у такому випадку із власної ініціативи вирішувати питання про його повернення.

Що стосується витрат на юридичні послуги, то суд керується положеннями ст. ст. 137, 141 ЦПК України та вважає, що такі підлягають стягненню у заявленому розмірі – 840 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 –81, 137, 141, 247, 263 – 265, 274 – 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», про відшкодування матеріальної та мольної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 603 (дві тисячі шістсот три) грн. 54 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 840 (вісімсот сорок) грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВА 302656, ІПН НОМЕР_3, адреса реєстрації: проспект 40-річчя Жовтня, 15-Б, кв. 40, м. Київ, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, засоби зв’язку – 050 613 39 53;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВН 836601, ІПН – відомості відсутні, адреса реєстрації: вул. Миколаївська, 8, с. Білосарайська Коса, Першотравневий район, Донецька область, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, засоби зв’язку – 044 425 49 54, 067 233 89 98;

ОСОБА_5, адвокат, здійснює діяльність на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю від 03 жовтня 2007 року № 2665, юридична адреса: проспект Будівельників, 69, м. Маріуполь, Донецька область, засоби зв’язку – 050 098 400 79 13;

ОСОБА_3, адвокат, здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18 березня 1998 року № 1061, ІПН НОМЕР_4, юридична адреса: АДРЕСА_1, засоби зв’язку – 067 703 07 07, 066 007 01 33;

Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», код ЄДРПОУ 25186738, місце знаходження: вул. Саксаганського, 38б, м. Київ, засоби зв’язку – 044 207 01 80, 044 207 01 83.

Суддя О.М. Музика