Рішення № 72576046, 02.03.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2236/17

ЄУН 226/2236/17

Провадження № 2/226/77/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Клепка Л.І.

за участю секретаря Тіссен О.В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 30.11.2012 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підтвердивши свою згоду на укладення договору, який складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого станом на 30.09.2017 року за ним утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 24504,35 грн, з яких: 1901,89 грн – заборгованість за кредитом, 20959,40 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1143,06 грн – штраф (процентна складова). Оскільки відповідачем ніяких заходів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором, не вживається, позивач просить суд стягнути з нього на його користь 24504,35 грн. та судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду в розмірі 1600 грн.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, до судового засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково і суду пояснив, що ним дійсно 30.11.2012 року в Приватбанку був отриманий грошовий кредит на суму 1000 грн. під 30% на рік на суму залишку заборгованості. В подальшому сума кредиту позивачем була збільшена без його згоди до 2000грн. Через складні матеріальні умови він припинив сплачувати кредит, здійснивши останній платіж в квітні 2014року, кінцевий строк дії платіжної картки не пам’ятає. Про те, що проценти за користування кредитом після припинення ним виплат були збільшені, він не знав, а дізнався лише, отримавши копію позовної заяви з пакетом долучених до неї документів. Ці дії позивача вважає незаконними, так як своєї згоди на це він позивачу не давав. Також зазначав на незаконність дій позивача в частині стягнення з штрафних санкцій. Суму заборгованості за тілом кредиту не заперечував, своїх розрахунків суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 30.11.2012 року між сторонами укладено кредитний договір (без номера), за яким позивач надав відповідачу кредит 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою річних в розмірі 30,00 % на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки (а.с.4-5,6,7).

Уклавши договір, відповідач відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг взяв на себе зобов’язання погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, перевитраті платіжного ліміту, а також сплаті комісії на умовах, передбачених Договором, і надав свою згоду встановлення кредитного ліміту за рішенням банку, який в любий момент може змінити кредитний ліміт шляхом його зменшення, збільшення або анулювання (а.с.8-30).

З письмового розрахунку Банку вбачається, що прийняті на себе зобов’язання відповідач належним чином не виконував. Останній платіж в сумі 150грн. на погашення кредиту відповідачем здійснено 30.04.2014року (а.с.4). Станом на 30.09.2017 року за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 24504,35 грн, з яких: 1901,89 грн – заборгованість за кредитом, 20959,40 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1143,06 грн – штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Згідно ст. 629 ЦК договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання за ним відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 цього Кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так як пунктом 2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг, з якими, підписавши договір, погодився відповідач, передбачено збільшення кредитного ліміту за рішенням банку, доводи відповідача про незаконність дій Банку в частині збільшення кредитного ліміту без його згоди суд до уваги не приймає, бо підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, а підписи сторін в Договорі свідчать про досягнення між ними домовленості щодо всіх істотних його умов, зокрема, і самостійної зміни Банком кредитного ліміту.

Оскільки боржником порушено виконання боргових зобов’язань, тіло кредиту підлягає стягненню в тому розмірі, який зазначено позивачем в позові і розрахунку, а саме в сумі 1901,89 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.536 Цивільного Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст.1056-1 Цивільного Кодексу, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно правового висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Таких підтверджень позивачем суду не надано. Доказів того, що відповідач був ознайомлений з одностороннім підвищенням процентної ставки й дав згоду на отримання кредитних коштів за таких умов матеріали справи не містять.

Обов’язок проінформувати клієнта про зміни Тарифів, а також про інші умови обслуговування рахунків, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), визначено і в п.1.1.3.2.3. Умов та Правил, згідно якого Банк зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати про це клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.1.1.3.1.9. цього договору.

За таких обставин суд погоджується з думкою відповідача про неправомірність дій позивача в частині прийняття одностороннього рішення по підвищенню процентної ставки і вважає, що вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом підлягає частковому задоволенню, так як, на думку суду, нарахування заборгованості за процентами має визначатися, виходячи з 30%: за період з 24.01.2013 по 31.08.2014року – в розмірі, нарахованому Банком – 422,50грн., з 01.09.2014року по 30.09.2017року – в розмірі 1784,61грн. (1901,89грн. х 30% : 360днів х 1126днів), а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 2207,11грн.(422,50+1784,61). Матеріальний стан, на який посилався відповідач як підставу неможливості повернення кредиту, в розумінні закону, яким регулюються дані правовідносини, не є підставою для звільнення відповідача від виконання боргових зобов’язань.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 з 14.04.2014року проживав в м.Димитров (Мирноград), який згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якого здійснювалася антитерористична операція» визнаний таким, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Проте всупереч вимогам зазначеного Закону позивачем після 14.04.2014 року нараховано відповідачу штрафні санкції – 500грн. штраф (фіксована частина) і 1143,06грн. – штраф (процентна складова), які стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення тіла кредиту в сумі 1901,89грн. і процентів, розрахованих, виходячи з 30 відсотків на суму залишку заборгованості, в сумі 2207,11 грн., а всього підлягає до стягнення 4109 грн.

Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 268,30грн. (4109х1600:24504,35).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 625, ч.2 ст.1050, ч.1ст.1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 288 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д заборгованість за кредитним договором (без номера) від 30.11.2012 року в сумі 4109 (чотири тисячі сто дев’ять) грн., з яких: 1901,89 грн – заборгованість за кредитом та 2207,11 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, та судові витрати в сумі 268,30 грн, перерахувавши зазначені суми на розрахунковий рахунок № 29092829003111.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 26 лютого 2018 року. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано в нарадчій кімнаті 2 березня 2018 року.

Суддя Л.І.Клепка