Рішення № 72575892, 27.02.2018, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2755/17

Провадження № 2/697/131/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді - Льон О.М.

з участю секретаря с/з - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків, посилаючись на те, що з 01.03.2013 відповідач ОСОБА_3 працював на ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» (надалі Товариство) на посаді слюсаря-ремонтника на підставі наказу №113-К від 01.03.2013, з 25.03.2013 до 12.09.2017 працював на посаді механіка з ремонту устаткування бригади з сервісного обслуговування на підставі наказу №162-К від 25.03.2013. За час роботи ОСОБА_3 отримував за накладними (разовими документами) товарно-матеріальні цінності. Перед інвентаризацією, 07.09.2017 ОСОБА_3 надав Товариству розписки про те, що до початку проведення інвентаризації усі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності передані до бухгалтерії, і всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли до його відповідальності оприбутковані, а ті, що вибули – списані.

ОСОБА_7 наказу № 121 п/п від 01.09.2017 з 07.09.2017 до 12.09.2017 комісією була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, які були в під звіті ОСОБА_8. ОСОБА_7 акту інвентаризації МК №100000979 від 07.09.2017, відомості недостачі по результатах інвентаризації основних засобів до акту інвентаризації МК №100000979 від 07.09.2017 комісією зафіксована недостача товарно-матеріальних цінностей, а саме: болгарка Bosh GWS22-230H – на суму 720,00 грн., дриль електрична Bosh GSB 13 RE 600 Вт D13 - на суму 810,00 грн., електроперфератор GHB 2600 зреж. БЗП2 – на суму 935,54 грн., дриль шуруповерт акумуляторний BOSCY GSH 1440 (1) – на суму 624,00 грн., зварювальний апарат інвекторний - 750,14 грн., зварювальний полуавтомат Intertool DT 4315 - 2977,13 грн., кутова шліфмашина Bosh GWS780 С 125 мм 3 - 403,03 грн., кутова шліфмашина ф 125 (1) – 604,80 грн., кутова шліфувальна машина одноручна Bosh GWS 1000 (9) - 538,27 грн., перфоратор Bosh GBH 36 V-LI (1) - 3133,31 грн., углова шліфмашина GWS 22-230 JH - 659,10 грн., всього на суму 12155,32 грн.

ОСОБА_7 інвентаризації товарно-матеріальних цінностей МК100005839 від 07.09.2017, відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей до акту також зафіксована недостача товарно-матеріальних цінностей: кабель КГ 1X25 – 20 м – на суму 3601,60 грн., костюм – 6 шт. – на суму 1292,40 грн., перчатки краги – 40 пар – 1662,40 грн., перчатки хб з пвх крапкою – 368 пар – 1884,16 грн., на загальну суму з ПДВ 10128,67 грн.

Загальна сума недостачі становила 12155,32 грн. в т.ч. ПДВ + 10128,67 грн. в т.ч. ПДВ. = 22283,99 грн. в т.ч. ПДВ. Причини недостачі ОСОБА_8 пояснити не зміг, результати інвентаризації визнав. Відповідач добровільно частково відшкодував завдану Товариству шкоду, при звільненні на підставі наказу №962-П від 12.09.2017 та його заяви було вирахувано кошти у сумі 6233,24 грн.. Станом на 14.12.2017 сума недостачі становить 16050,75 грн. в т.ч. ПДВ. Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» матеріальну шкоду в сумі 16050,75 грн., завдану ним недостачею під час виконання трудових обов'язків та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 10.01.2018 (а.с.90) позов підтримала повністю, пояснила, що до відповідача ОСОБА_3 повинна бути застосована повна матеріальна відповідальність, оскільки він не забезпечив збереження ввірених йому товарно-матеріальних цінностей, чим спричинив недостачу, що підтверджується ОСОБА_9 та відомостями результатів інвентаризації, які є чинними та з якими відповідач був згідний та ознайомлений. Просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 та його представники – адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру серії ЧК №63162 від 24.01.2018 (а.с.79) та ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 12.01.2018 (а.с.81) у судовому засіданні позов не визнали, про що надали відзив на позов, у задоволенні позову просять відмовити (а.с.62-67). Свої заперечення мотивують тим, що позивачем не надано суду доказів, які б вказували на наявність вини відповідача у нестачі товарно-матеріальних цінностей. Вважають, що акт результатів інвентаризації від 07.09.2017 не відповідає вимогам Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014. Посада відповідача не давала підстав позивачу для укладення з ним договору про повну матеріальну відповідальність. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсними. В задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представників, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_7 частини 3 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз’яснено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем виявлено нестачу за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 07.09.2017.

З позовом до суду представник позивача звернувся 14.12.2017, а отже позов пред'явлено з додержанням річного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» №113-К від 01.03.2013 відповідача ОСОБА_3 прийнято на роботу слюсарем-ремонтником 3 розряду служби головного інженера, з 01.03.2013, з оплатою згідно штатного розкладу та випробувальним терміном на один місяць (а.с.5).

Наказом ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» №162-К від 25.03.2013 ОСОБА_3, слюсаря-ремонтника 3 розряду служби головного інженера переведено на посаду механіка з ремонту устаткування бригади з сервісного обслуговування служби головного інженера, з 25.03.2013, з оплатою згідно штатного розкладу, та з укладанням договору про повну матеріальну відповідальність (а.с.6).

22.03.2013 з метою забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей, між ОСОБА_6 «Миронівська Птахофабрика» в особі президента ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.50).

Відповідно до п.1 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22.03.2013 працівник, який займає посаду механіка з ремонту устаткування у службі головного інженера приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереженості ввірених йому матеріальних цінностей. Зобов’язується дбайливо ставитися до переданих йому для роботи, використання, зберігання або інших цілей матеріальних цінностей Власника і вживати заходів до запобігання шкоди, а власник зобов’язується створити працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довірених йому матеріальних цінностей (а.с.50).

Наказом заступника директора з питань виробництва ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» №121 п/п від 01.09.2017 у зв’язку зі звільненням 12.09.2017 механіка з ремонту устаткування бригади з сервісного обслуговування ремонтно-механічної служби ОСОБА_3, призначено проведення з 07.09.2017 до 12.09.2017 інвентаризації для прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей з-під звіту ОСОБА_3 під звіт ОСОБА_9, контроль за проведенням якої покладено на інвентаризаційну комісію у складі: голови комісії начальника служби безпеки ОСОБА_11, членів комісії: заступника директора технічного ОСОБА_12 та бухгалтера ОСОБА_13 ОСОБА_9 прийому-передачі подати в бухгалтерію підприємства 12.09.2017 (а.с.7).

З розписки відповідача ОСОБА_3 від 07.09.2017 (а.с.11,17,18) вбачається, що до початку проведення інвентаризації усі прибуткові та видаткові документи на основні засоби передані до бухгалтерії, і усі основні засоби, що надійшли до його відповідальності, оприбутковані, а ті, що вибули – списані.

ОСОБА_7 інвентаризації МК №100000979 від 07.09.2017, виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 12155,32 грн., що також підтверджено відомістю недостачі по результатах інвентаризації основних засобів до акту інвентаризації МК100000979 від 07.09.2017, а саме: болгарка Bosh GWS22-230H – на суму 720,00 грн., дриль електрична Bosh GSB 13 RE 600 Вт D13 - на суму 810,00 грн., електроперфератор GHB 2600 зреж. БЗП2 – на суму 935,54 грн., дриль шуруповерт акумуляторний BOSCY GSH 1440 (1) – на суму 624,00 грн., зварювальний апарат інвекторний - 750,14 грн., зварювальний полуавтомат Intertool DT 4315 - 2977,13 грн., кутова шліфмашина Bosh GWS780 С 125 мм 3 - 403,03 грн., кутова шліфмашина ф 125 (1) – 604,80 грн., кутова шліфувальна машина одноручна Bosh GWS 1000 (9) - 538,27 грн., перфоратор Bosh GBH 36 V-LI (1) - 3133,31 грн., углова шліфмашина GWS 22-230 JH - 659,10 грн. (а.с.8-10).

ОСОБА_7 інвентаризації товарно-матеріальних цінностей МК №100005839 від 07.09.2017, виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму з ПДВ 10128,67 грн., що підтверджується відомістю результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 07.09.2017, а саме: кабель КГ 1X25 – 20 м – на суму 3601,60 грн., костюм – 6 шт. – на суму 1292,40 грн., перчатки краги – 40 пар – 1662,40 грн., перчатки хб з пвх крапкою – 368 пар – 1884,16 грн. (а.с.12-14).

Наказом директора ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» № 962-П від 12.09.2017 (а.с.15), на підставі службової записки, акту інвентаризації та заяви працівника, за халатне відношення до роботи та відсутній контроль, що призвело до нестачі ТМЦ, вирішено відрахувати із заробітної плати механіка з ремонту устаткування бригади з сервісного обслуговування ремонтно-механічної служби ОСОБА_3 вартість ТМЦ в розмірі 22283,99 грн. за вересень 2017, в а разі звільнення з розрахункових.

Із змісту заяви відповідача ОСОБА_3 від 11.09.2017 (а.с.16) вбачається, що останній дав згоду на відрахування з його розрахункових суму нестачі, виявлену під час інвентаризації 07.09.2017 згідно наказу №121 ПП від 01.09.2017.

З довідки ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» №0061 від 15.02.2018 (а.с.151) вбачається, що у вересні 2017 року із заробітної плати ОСОБА_3 було стягнуто суму в розмірі 6233,24 грн. за його заявою від 11.09.2017 та наказом №962-П від 12.09.2017 для часткового погашення недостачі ТМЦ, виявленої при проведенні інвентаризації по наказу №121РР від 01.09.2017.

Відповідно до довідки ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» №0062 від 15.02.2018 та доданого до неї розрахунку №0062/1 від 15.02.2018 (а.с.149-150 ), середня заробітна плата ОСОБА_3 за останні два місяці роботи на підприємстві складає 14008,78.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації про виконання трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

ОСОБА_7 до п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 N14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками": за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. У п. 8 цієї ж постанови Пленуму роз'яснено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Відповідно до ст.135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. №447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР". Цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню. Договори про повну матеріальну відповідальність із працівниками, чиї посади (виконувані роботи) в зазначеному переліку не вказані, юридичної сили не мають.

Договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений лише при дотриманні сукупності умов, передбачених КЗпП, а саме: 1) якщо виконувана працівником робота безпосередньо пов'язана із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва цінностей; 2) якщо цінності були передані працівнику; 3) якщо виконувана працівником робота передбачена Переліком посад і робіт; 4) якщо працівник на момент укладення такого договору досяг 18 річного віку.

Якщо не дотримано цих умов, працівники нестимуть матеріальну відповідальність на загальних підставах (в межах середнього місячного заробітку).

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_3 на період проведення інвентаризації 07.09.2017 займав посаду механіка з ремонту устаткування бригади сервісного обслуговування служби головного інженера, що підтверджується записами в його трудовій книжці серії АИ №100672 від 01.11.2001 та наказом підприємства про переведення від 25.03.2013 (а.с.6,68-69).

Крім того, судом встановлено, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між ОСОБА_6 «Миронівська Птахофабрика» в особі президента ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_3 укладено 22.03.2013, коли останній ще перебував на посаді слюсаря-ремонтника 3 розряду служби головного інженера та в період його випробувального терміну (а.с.50), адже згідно наказу ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» №162-К від 25.03.2013 ОСОБА_3 переведено на посаду механіка з ремонту устаткування бригади з сервісного обслуговування служби головного інженера тільки з 25.03.2013 (а.с.6).

З вище зазначених підстав, суд приймає до уваги твердження відповідача та його представників, про те, що посада та робота механіка з ремонту устаткування бригади сервісного обслуговування служби головного інженера не входить до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27.05.2008 № 146/06/186-88, зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов’язки.

ОСОБА_7 з п.п. 2.12, 2.13 розділу ІІ Посадової інструкції механіка з ремонту устаткування служби головного інженера бригади з сервісного обслуговування (а.с.126-129), наданої представником позивача, механік з ремонту устаткування служби головного інженера бригади з сервісного обслуговування отримує товарно-матеріальні цінності, для використання у роботі за разовими документами (накладними), подає звітність до бухгалтерії підприємства, несе повну матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, які ним отримані та укладає договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідачем ОСОБА_3 та його представниками в судове засідання надано його екземпляр посадової інструкції (а.с. 134-137), який він отримав від підприємства під час ознайомлення з посадовою інструкцією.

Судом встановлено, що тексти наданих сторонами посадових інструкцій суперечать один одному, так, зокрема, з тексту посадової інструкції, що надана відповідачем не визначено безпосереднього обов’язку ОСОБА_3 щодо зберігання цінностей та його повної матеріальної відповідальності, а тому у суду є сумніви щодо достовірності наданої представником позивача посадової інструкції. Крім того, обидві інструкції містять помилку в п.1.2, де замість посади механіка з ремонту устаткування зазначено посаду завідувача майстерні.

Представником позивача не надано суду інших доказів того, що ОСОБА_3 був працівником складу, чи його робочим місцем був певний склад, реальне зберігання матеріальних цінностей на складах, їх місцезнаходження і назви (номери) тощо.

Таким чином, до трудових функцій механіка з ремонту устаткування служби головного інженера бригади з сервісного обслуговування ОСОБА_3 не входило виконання роботи, безпосередньо пов’язаної із зберіганням матеріальних цінностей, отже, він не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а сам по собі факт укладення з відповідачем договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, які саме матеріальні цінності були передані відповідачу ОСОБА_3 в підзвіт на день укладення договору про повну матеріальну відповідальність, тобто 22.03.2013.

Поряд з цим, представником позивача суду надано ряд накладних, як докази передачі відповідачу ОСОБА_3 на зберігання та користування товарно-матеріальних цінностей, нестачу яких було виявлено при інвентаризації і вартість яких позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_4 поставлено під сумнів ряд накладних, заявлено клопотання про визнання недостовірними письмових доказів, наданих представником позивача, оскільки вони мають ознаки можливого підроблення (а.с.155).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV).

Форму видаткової накладної не затверджено. Однак є Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 р. № 193 (далі — наказ № 193). Зазвичай саме цей документ беруть за зразок для розроблення видаткової накладної. Але під час розроблення власної форми видаткової накладної не можна ігнорувати вимоги ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна-вимога виписується у двох примірниках і підписується головним бухгалтером або уповноваженою на те особою.

Так, надані стороною позивача накладні, зокрема:

- накладна №3 від 04.05.2015, накладна №7 від 28.05.2015 не містять суми та ціни без ПДВ переданих матеріальних цінностей, не зазначені усі їх інвентаризаційні номери, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення (а.с.28,32);

- накладна б/н від 27.11.2016, накладна б/н від 16.07.2014, б/н від 27.11.2014, накладна б/н від 18.09.2014, накладна б/н від 19.01.2016 не містять номеру накладної, суми та ціни без ПДВ переданих матеріальних цінностей, не зазначені усі їх інвентаризаційні номери, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення (а.с.29,31,33,34,36,).

Крім того, є накладні, з яких вбачається, що дата роздруківки накладної є пізніше від дати складання самої накладної, а номера накладних, що датуються пізнішою датою, є меншим, ніж ті, що видані раніше за датами:

- накладна на переміщення №119757 від 04.12.2015 (а.с.35), роздрукована 15.12.2015;

- накладна на переміщення №210544 від 28.02.2017 (а.с.38), роздрукована 07.03.2017;

- накладна на переміщення №155906 від 31.05.2016 (а.с.41), роздрукована 02.06.2016;

- накладна на переміщення №163372 від 06.07.2016 (а.с.43), роздрукована 26.07.2016;

- накладна на переміщення №168561 від 02.08.2016 (а.с.44), роздрукована 03.08.2016;

- накладна на переміщення №168516 від 02.08.2016 (а.с.45), роздрукована 21.08.2016;

- накладна на переміщення №168076 від 03.08.2016 (а.с.46), роздрукована 08.08.2016;

- накладна на переміщення №175843 від 07.09.2016 (а.с.47), роздрукована 14.09.2016;

- накладна на переміщення №177314 від 17.09.2016 (а.с.48), роздрукована 27.09.2016.

Відомість результатів інвентаризації ТМЦ до акту інвентаризації № МК100005839 від 07.09.2017 містить розбіжності в зазначені кількості недостачі цінностей, так, зокрема, кабель КГ 1Х25 – недостача 80 м. на суму 3601,60 грн., тоді як в позові вказано 20 м. (а.с.3,14,19).

За даними накладних на переміщення (а.с.37-48) вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 отримано у користування за період з 27.05.2016 по 31.03.2017 перчатки краги у кількості 33 пари, перчатки ХБ з ПВХ крапкою у кількості 188 пар, тоді як у Відомості результатів інвентаризації ТМЦ до акту інвентаризації № МК100005839 від 07.09.2017 зазначено недостачі: перчатки краги у кількості 40 пар, а перчатки ХБ з ПВХ крапкою – 368 пар. Актів на списання позивачем суду не надано, як і не надано інших накладних на підтвердження видачі відповідачу ОСОБА_3 належної кількості цінностей.

Беручи до уваги вказані розбіжності в наданих представником позивача копіях накладних, суд вважає їх недостовірними та недопустимими письмовими доказами.

Крім того, суд прийшов до висновку, що вищевказані акти результатів інвентаризації від 07.09.2017 не відповідають вимогам Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, а тому не можуть бути належними доказами. Так, пунктом 16 зазначеного положення передбачено, що в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об'єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.

У актах результатів інвентаризації від 07.09.2017 (а.с.8-14) не міститься доказів дослідження під час переобліку реєстрів прибуткових і видаткових документів або звітів про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів, до того ж, викладені у ньому відомості носять узагальнюючий характер, із зазначенням лише суми недостачі, не зазначено місце зберігання цінностей, не зазначено на кожній сторінці число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, не зазначено кількість сторінок та інше.

За таких обставин, правових підстав для покладення на відповідача обмеженої матеріальної відповідальності за статтею 132 КЗпП України також не вбачається.

Частиною 1 ст. 131 КЗпП України передбачено обов’язок власника або уповноважений ним орган створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 137 КЗпП України, при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, необхідно враховувати ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Якщо ж власник зазначені свої обов’язки не виконав, а вини працівника в незабезпеченні збереження майна власника немає, працівник взагалі не може нести матеріальну відповідальність.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_9 показав, що працює механіком з ремонту устаткування ремонтно-механічної майстерні у ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика». Під час проведення інвентаризації 07.09.2017 він приймав ТМЦ, інвентаризація відбувалася у пересувному вагончику, з якого усі матеріальні цінності було винесено на вулицю, зроблено перевірку і виявлено недостачу. Після звільнення відповідача ОСОБА_3 він прийняв усі матеріальні цінності. Підтверджує той факт, що ОСОБА_3 ТМЦ зберігав у вагончику.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_12 показав, що він працює заступником директора технічного на ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» з вересня 2016 року, до цього працював на посаді головного енергетика підприємства. Він був присутнім під час проведення у вагончику інвентаризації 07.09.2017 та ставив свої підписи в актах за результатами проведеної інвентаризації. Вказав, що з вагончику винесли усі цінності, оскільки в нього неможливо зайти, перераховували усе, коли щось не вистачало, то перевіряли ще й кабінет в РММ (ремонтно механічна майстерня), але там не мали зберігатися матеріальні цінності. ОСОБА_3 після проведення інвентаризації визнав недостачу усно, а вже 11.09.2017 написав заяву про вирахування суми недостачі з його розрахункових.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 показав, що на даний час він працює начальником дільниці на ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика», на час роботи ОСОБА_3 на підприємстві, він з березня 2017 року працював начальником служби ремонтно механічної майстерні (РММ) підтверджує, що до обов’язків ОСОБА_3 входило організація і проведення ремонтних робіт безпосередньо на виробничих дільницях. ОСОБА_3 отримував цінності по накладних, ключі від вагончика, в якому мав зберігати усі товарно-матеріальні цінності, були лише у нього. Скарг про викрадення ключів, чи пошкодження замків від ОСОБА_3 до нього не надходило. Для проведення інвентаризації у складі (вагончику) була створена відповідна комісія, але він особисто не був членом цієї комісії. Місце проведення інвентаризації йому не було відоме, оскільки цей склад (вагончик) є пересувним. Усі матеріальні цінності ОСОБА_3 мав зберігати у вагончику, акти списання повинен був складати сам ОСОБА_3, а лише потім комісія, яка є постійно діючою, списувала ТМЦ. Питання списування цінностей ОСОБА_3 не ініціював, а тому комісія склала відповідні акти. Скарг від слюсарів до ОСОБА_3 не було.

З наданих в судовому засіданні пояснень відповідача ОСОБА_3 вбачається, що кабінет для зберігання ТМЦ у його користування не виділявся, лише причіп до автомобіля невеликого розміру.

Відповідач ОСОБА_3 неодноразово звертався до керівництва з приводу незабезпечення роботодавцем умов збереження майна, що підтверджується його службовими записками від 08.09.2017, 13.09.2017 та від 15.09.2017 (а.с.157-160), доказів розгляду яких позивачем суду не надано.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що на період відпустки відповідача ОСОБА_3 з 24.06.2016 по 18.07.2016, ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» було видано наказ №66 п/п від 17.06.2016 про передачу товарно-матеріальних цінностей, та покладанням тимчасово виконувати його обов’язки на муляра ремонтно-механічної служби ОСОБА_15, для чого наказано 23.06.2016 створити комісію і провести інвентаризацію для прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей з-під звіту ОСОБА_3 під звіт ОСОБА_15 ОСОБА_9 прийому-передачі подати в бухгалтерію підприємства 24.06.2016 (а.с.102).

Наказом директора ОСОБА_6 «Миронівська птахофабрика» ОСОБА_16 №90 п/п від 11.07.2016 у зв’язку з закінченням відпустки 18.07.2016 механіка з ремонту устаткування бригади з сервісного обслуговування ремонтно-механічної служби ОСОБА_3, наказано 19.07.2016 створити комісію і провести інвентаризацію для прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей з-під звіту ОСОБА_15 під звіт ОСОБА_3 ОСОБА_9 прийому-передачі подати в бухгалтерію підприємства 20.07.2016 (а.с.106).

Відповідно до п. 7 розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, передбачено, що проведення інвентаризації є обов’язковою: у разі зміни матеріально відповідальних осіб, в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні.

З ОСОБА_9 інвентаризації №МК 100000589 від 14.03.2016 за наказом №20 п/п від 11.03.2016 (а.с.30) вбачається, що 14.03.2016 проведено інвентаризацію для прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей з-під звіту механіка з ремонту устаткування ОСОБА_17 під звіт ОСОБА_3.

З даного ОСОБА_9 вбачається відсутність кутової шліфмашини ф 125 (1) – 604,80 грн. з інвентаризаційним номером БЦ 10080795, яку за накладною б/н від 27.11.2014 (а.с.33) було отримано ОСОБА_3 та про недостачу якої зазначено в акті інвентаризації №МК100000979 від 07.09.2017 (а.с.8).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження фактів, що саме з вини відповідача ОСОБА_3 утворилася недостача товарно-матеріальних цінностей, адже за період його роботи з 25.03.2013 по 12.09.2017 його посадові обов’язки неодноразово виконували інші працівники та мали доступ до усіх товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, жодного ОСОБА_9 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей стороною позивача суду не надано, а тому є сумніви про їх складення та існування взагалі.

Суд приходить до висновку, що позивачем не були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей та нормальну роботу з ними. Встановити причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльність відповідача і майновою шкодою, яка сталася, неможливо. Обов’язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина. Працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності.

За таких обставин, позивач, як роботодавець, не довів підстав матеріальної відповідальності відповідача, зокрема, факту порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинного зв'язку між порушенням та завданою шкодою, а також вини працівника.

ОСОБА_7 ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків.

У відповідності до ст. 141 ЦПК позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат також не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76, 81,82,89,141, 258,259, 265,273,354 ЦПК України, ст.ст.132, 134,135-1, 136 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 05 березня 2018 року.

Головуючий підпис ОСОБА_18

ОСОБА_7 з оригіналом, який зберігається в матеріалах справи №697/2755/17

Головуючий О . М . ОСОБА_18