Постанова № 72575422, 27.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» лютого 2018 року

м. Харків

справа № 640/13023/17-ц

провадження № 22ц/790/1615/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року в складі судді Нев'ядомського Д.В.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року судовий наказ від 26 травня 2016 року про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 скасовано.

Зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1.

Вказав, що відповідачі мають заборгованість в розмірі 5968,75 грн., а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 2999,73 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 1930,33 грн.

Зазначив, що боржникам направлено рахунок-попередження з пропозицією погасити борг за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у 10-денний термін, однак на момент подання позову відповідачі не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості.

Вказав, що відповідачам також нараховано індекс інфляції за час прострочення в розмірі 872,31 грн. та три процента річних від простроченої суми в розмірі 166,38 грн.

Зазначив, що несплата боргу призводить до погіршання стану комунальних мереж централізованого водопостачання та водовідведення, погіршує можливості щодо забезпечення екологічного добробуту міста і негативно впливає на впровадження природоохоронних заходів.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 5968,75 грн., із них за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 2999,73 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 1930,33 грн., інфляційні витрати 872,31 грн., 3% річних від простроченої суми 166,38 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року позов КП «Харківводоканал» - задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 1182,75 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила застосувати строк позовної давності до всіх позовних вимог; зарахувати сплату 3786,00 грн. та 1000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував всі сплати за квитанціями та без квитанцій, які вона здійснила; що позивачем пропущено строк позовної давності.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як убачається з преамбули, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3).

Відповідно до статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року із змінами та доповненнями та пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» за № 1918 від 10 січня 2002 року передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_2 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Квартира неприватизована.

Із розрахунку вбачається, що відповідачі не оплачували за надані послуги з централізованого водопостачання з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 5968,75 грн., яка складається за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 2999,73 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 1930,33 грн., інфляційні витрати 872,31 грн., 3% річних від простроченої суми 166,38 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що в цій квартирі проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які користуються послугами позивача.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається із позову та змісту рішення, позивач звернувся до суду в межах трирічного строку і заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення нарахована в межах строку позовної давності.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що судом першої інстанції не враховано її сплату за послуги позивача в розмірі 1000,00 грн. та 3786,00 грн. є також безпідставними, виходячи з наступного.

Із розрахунку вбачається, що заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року нарахована у розмірі 2999,73 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року - у розмірі 1930,33 грн., інфляційні витрати - 872,31 грн., 3% річних від простроченої суми - 166,38 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 29 листопада 2017 року сплатила в рахунок погашення заборгованості 1000,00 грн., 03 листопада 2017 року - 3786,00 грн., а всього 4786,00 грн.

У зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано зараховано суму 4786,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за надані послуги та стягнуто різницю в розмірі 1182,75 грн. (5968,75-4786,00).

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не користувалася послугами позивача матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судового збору, оскільки відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями та згідно роз'яснень, які містяться в пункті 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, яким судовий збір стягується в дольовому порядку з кожного відповідача.

В іншій частині рішення суду, а саме в частині стягнення боргу за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення в розмірі 1182, 75 грн. залишається без змін, оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року - змінити, скасувавши його в частині солідарного стягнення судового збору з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» 1600,00 грн. судового збору по 533,33 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді І.О.Бровченко

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 03 березня 2018 року.