Постанова № 72575418, 22.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/954/17 Головуючий суддя І інстанції Бородіна

Провадження № 22-ц/790/370/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 640/954/17 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з апеляційною скаргою Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській областіна рішення Київського районного суду міста Харковавід 26 вересня 2017 року (суддя Бородіна Н.М.), -

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2012 року, стягнутона його користь з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» (ПАТ «АКБ «Базис») заборгованість за договором банківського вкладу, яка складається з 2 021 500 гривень вкладу та 376 734 грн. 89 коп. процентів.

Посилаючись на те, що внаслідок тривалого невиконання державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (Київський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області) вищевказаного рішення суду та неповернення присуджених коштів йому завдано матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням уточнених у квітні 2017 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, 2 381 018 гривень 59 копійок на відшкодування майнової шкоди та 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду міста Харковавід 26 вересня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, 15 000 гривень. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області в дохід держави судовий збір у розмірі 320 грн.

В апеляційній скарзі представник Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду об ставникам справи. просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що державним виконавцем здійснювалися всі необхідні дії з примусового виконання рішення суду, у період ліквідації ПАТ «АКБ «Базис» виконавчі дії не здійснювалися відповідно до вимог закону, а з 03 квітня 2015 року по 23 лютого 2016 року рішення суду виконувалося боржником у добровільному порядку.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року (т.1 а.с. 7-8), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області 29 серпня 2012 року (т.1 а.с. 9-10), з ПАТ АКБ "Базис" на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 021 500 грн. суми депозитного вкладу та проценти за вкладом у розмірі 376 734 грн. 89 коп.

06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова на підставі вищевказаного судового рішення видано виконавчий лист № 2/2018/2366/2012/06 (т.1 а.с. 12), за яким постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 10 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34201516 (т.1 а.с. 11).

Постановою державного виконавця від 16 жовтня 2012 року виконавче провадження ВП № 34201516 закінчено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 13).

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2014 року визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській областіщодо закінчення виконавчого провадження ВП № 34201516, постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 жовтня 2012 року визнано незаконною (т.1 а.с. 14-15).

22 жовтня 2014 року виконавче провадження № 34201516 було відновлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській областіщодо порушення строків відновлення виконавчого провадження № 34201516 (т.1 а.с. 17).

Ухвалою цього ж суду від 15 липня 2015 року (т.1 а.с. 21-23), залишеною без змін в цій частині ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року (т.1 а.с. 24-26), визнано протиправною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття для своєчасного та в повному обсязі заходів примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2016 року (т.1 а.с. 27-29), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року (т.1 а.с. 30-31), визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період з 10 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період з 13 квітня 2016 року по 07 червня 2016 року (т.1 а.с. 32-33).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області щодо закінчення виконавчого провадження ВП №34201516, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року - незаконною (т. 1 а.с. 34, 37-38).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що бездіяльністю Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, неправомірність якого встановлена ухвалами Київського районного суду м. Харкова, позивачеві завдано моральної шкоди, на відшкодування якої за рахунок коштів державного бюджету слід стягнути 15000 грн.

Суд погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, встановивши, що неправомірність дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби було встановлено преюдиційними судовими рішеннями, врахувавши характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, внаслідок чого він протягом тривалого часу позбавлений можливості реалізувати своє право власності на належні йому грошові кошти, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових та фактичних підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої йому моральної шкоди 15 000 грн.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харковавід 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 березня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

Л.А. Швецова