Постанова № 72575151, 20.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Харків

Справа № 646/182/17

Провадження № 22ц/790/598/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кругової С.С., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Афоніна К.О.

імена (найменування) сторін:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року у складі судді Теслікової І.І. за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

у с т а н о в и в:

У серпні 215 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом, який уточнювало під час судового розгляду справи, та остаточно просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ « Дельта Банк».

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 03 липня 2008 року був укладений кредитний договір №75-0061004/ФКВ-08, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 120600 дол. США зі сплатою 12,1% річних на строк до 01 липня 2033 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 03 липня 2008 року між товариством та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Український промисловий банк» відступило ПАТ «Дельта Банк » права вимоги за кредитним договір №75-0061004/ФКВ-08.

Позичальник зобов'язання належним чином не виконував , у зв'язку з чим станом на 06 липня 2015 року ОСОБА_1 допустив заборгованість в сумі 2050113 грн. 27 коп.

ПАТ «Дельта Банк» просить в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ « Дельта Банк».

Представник відповідача та відповідач проти задоволення позову заперечували з посиланням на те, що ПАТ «ПАТ « Дельта Банк» не має право вимоги, оскільки він не був повідомлений про відступлення права вимоги та враховуючи необізнаність не здійснював погашення за кредитним договором №75-0061004/ФКВ-08. Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не є співмірними з сумою заборгованості. Відповідно до норм чинного законодавства та договором іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення право власності.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харків від 20 жовтня 2017 року позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто банк має право на визнання права власності на предмет іпотеки у судовому порядку.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав заперечення в яких зазначає, що позивачем обрано позасудовий спосіб захисту, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволені апеляційної скарги. Крім того зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував при розгляді справи його заяву про застосування строку давності. Суд першої інстанції не врахував також, що позивач не повідомляв відповідача про відступлення права вимоги та ТОВ «Укрпромбанк» передало право вимоги за іншим кредитним договором, а саме 75-0061004/ФКВ-0.

Вислухавши доповідь судді, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 03 липня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75-0061004/ФКВ-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 120600 дол. США з розрахунку 12, 1 % річних на строк з 03 липня 2008 року по 01 липня 2033 року.

В частині надання кредитних коштів ТОВ «Укрпромбанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, що і підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання кредитних коштів № 75-0061004/ФКВ-08 від 03 липня 2008 року іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 75-0061004/2фкві11-08 від 03 липня 2008 року передав в іпотеку нерухоме майно: 3-кімнатна квартира, загальною площею 71,3 кв.м, житловою площею 50,1 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Гагаріна. буд. 72. кв. 347. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 3485, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за номером 2998080 згідно Витягу з державного реєстру правочинів за номером 6177327 від 03 липня 2008 року.

Відповідно до п. 4.1 іпотекодержатель набуває права звернути та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту та/або при несплаті, частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п. 4.2 у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за договором іпотеки та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається не задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.3 сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється наступним шляхом: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 договору.

Відповідно до п.4.4 у випадку будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1 договору іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним наступних способів:

П. 4.4.1 шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання іпотечний договір є правою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

П. 4.4.2 шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цій договір.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитися шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а в наслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржника, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк»- від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до витягу № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30 червня 2010 року був переданий кредитний договір № 75-0061004/ФКВ-0 від 03 липня 2008 року, загальний розмір грошового зобов'язання за кредитним договором - 120600 дол. США, реквізити договору застави 75-0061004/Z фквіn від 03 липня 2008 року, боржник - ОСОБА_1, опис майна- 3-кімнатна квартира з.п. 71,3 кв.м, ж.п. 50,1 кв.м.

З довідки про розмір заборгованості ОСОБА_1, наданої банком в обгрунтування позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що відповідач має заборгованість за договором кредиту станом на 06 липня 2015 року - 2050113 грн. 27 коп., з яких: тіло кредиту 1843670 грн. 90 коп.; відсотки - 28198 грн. 71 коп.; комісія за ведення кредиту - 146293 грн. 07 коп.; пеня - 30120 грн. 51 коп.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 17 грн. 17 коп.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованість по процентам - 1812 грн. 91 коп., та просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності з посилання на п.4.4.1 договору іпотеки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, є позасудовим способом врегулювання, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Крім того, з п. 4. 5 іпотечного договору вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду проводиться шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а не шляхом визнання права власності за іпотекодержателем.

Доводи апеляційної скарги щодо постанови Верховного Суду України від 14вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 є безпідставними, враховуючи зазначену в ній правову позицію про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

В матеріалах справи відсутні дані про наявність договору позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Застосування судом іншого, ніж зазначено в позові, способу звернення стягнення на предмет іпотеки, є виходом за межі позовних вимог.

Доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність та обґрунтованість ухваленої судом постанови, апеляційна скарга не містить. Порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справі під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Доводи викладені в запереченнях на апеляційну скаргу не є підставою для зміни чи скасування судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки сплив позовної давності застосовується у разі встановлення порушеного права. Разом з тим, відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки не є судовим способом захисту вимог кредитора, забезпечених іпотекою, у зв'язку з чим підстави для застосування строку позовної давності під час розгляду справи відсутні.

Посилання в відзиві, що ТОВ «Укрпромбанк» не передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 75-0061004/ФКВ-08 належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того, відповідачем не надано доказів, що окрім договору № 75-0061004/ФКВ-08 з ним 03 липня 2008 року укладався інший кредитний договір на суму 120600 дол. США та відповідний договір іпотеки.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 289, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення буде складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий -

Судді :

Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.