Рішення № 72574669, 23.02.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20331/16-ц

н/п 2/640/157/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року

Київськийрайонний суд містаХарковаускладі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Балан Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Інспекція ДАБК про визнання права власності на частку нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа Інспекція ДАБК в якому просить суд :

- Визнати за Позивачем право власності на об’єкт житлової нерухомості - 3/12 частини житлового будинку №281, що знаходиться по вул. Шевченка у м. Харкові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з народження і по сьогодні вона проживає у житловому будинку №281, розташованому по вул. Шевченка у м. Харкові, з 10 квітня 1992 року на підставі договору дарування, укладеного Позивачкою з її рідною матір’ю - ОСОБА_2, Позивачка стала власницею 9/12 частин цього будинку. Згодом, Позивачка подарувала 9/12 частин будинку своїй доньці - ОСОБА_3. З жовтня 2016 року донька позивачки продала 9/12 частин будинку своїй сестрі - ОСОБА_4, яка і є його власницею на сьогоднішній день.При підготовці документів для продажу будинку ОСОБА_3 отримала довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» з якої вбачається, що власниками будинку станом на 31.12.2016 р. були: ОСОБА_1 - 9/12 частин, ОСОБА_5 - 1/12 частина. Відповідно до п. 2 зазначеної довідки 2/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями на праві власності не зареєстровано. ОСОБА_5 був братом діда Позивачки. Він помер 25.06.1989 року. Після його смерті ніхто не прийняв спадщину і вже майже 30 років 1/12 будинку зареєстрована на ньому. Протягом всього свого життя Позивачка утримує цей будинок, сплачує комунальні послуги, земельний податок, отримує поштову кореспонденцію, пенсію та перебуває на медичному обліку за адресою : м.Харків вул. Шевченко буд. 281 . У зв'язку з тим, що Позивачка добросовісно, відкрито, безперервно володіла 3/12 частинами будинку , вона має право на визнання права власності за нею на 3/12 частки цього будинку на підставі ст. 344 ЦК України, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач та її представник в судове засідання з'явились, позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, в матеріалах справи містяться заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Третя особа Інспекція ДАБК в судове засідання не з'явилась, належним чином був повідомлена про час і місце розгляду справи, в матеріалах справи містяться заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги третя особа вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_6 яка пояснила , що вона є сусідкою позивача та вказала що дійсно довгий час ОСОБА_1 мешкає за адресою : м.Харків вул. Шевченко буд. 281 та утримує цей будинок.

Вислухавши пояснення позивача та її представника , свідка ОСОБА_6, дослідивши надані сторонами докази, суд, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що з народження (16.03.1947 р.) й по сьогодні ОСОБА_1 проживає у житловому будинку №281, розташованому по вул. Шевченка у м. Харкові , а з 10 квітня 1992 року на підставі договору дарування, укладеного Позивачкою з її рідною матір’ю - ОСОБА_2, посвідченого восьмою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №2-3223 Позивачка стала власницею 9/12 частин цього будинку.

09.02.1996 року Позивачка подарувала 9/12 частин будинку своїй доньці - ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування, посвідченого восьмою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 4-863, копія якого міститься в матеріалах справи.

З жовтня 2016 року ОСОБА_3 продала 9/12 частин будинку своїй сестрі - ОСОБА_4, яка і є його власницею на сьогоднішній день, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 1285, копія якого також міститься в матеріалах справи.

При підготовці документів для продажу будинку ОСОБА_3 отримала довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» №2501944 від 08.09.2016 р. Відповідно цієї довідки власниками будинку станом на 31.12.2016 р. були: ОСОБА_1 - 9/12 частин, ОСОБА_5 - 1/12 частина. Відповідно до п. 2 зазначеної довідки 2/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями на праві власності не зареєстровано, Копія довідки №2501944 від 08.09.2016 р. міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_5 був братом діда Позивачки. Він помер 25.06.1989 року, що підтверджується записом акту про смерть №7803, копія якого також міститься в матеріалах справи.

Після його смерті ніхто не прийняв спадщину і вже майже 30 років 1/12 будинку зареєстрована на ньому. Відсутність спадкоємців та наявності спадкової справи підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 45288312 від 03.10.2016 р.. копія якої в матеріалах справи.

Також на підтвердження добросовісного утримання будинку позивач додає копії квитанцій про сплату комунальних послуг та земельного податку, копією податкового повідомлення – рішення, що також містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимогст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено зазначеним Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Згідно частини 4 зазначеної статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давністю поширюється також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до п.6 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», для набуття права власності на нерухоме майно перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом.

При вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне:

- право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року;

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5: Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що позивач добросовісно володіє житловим будинком, який знаходиться за адресою: №281, що знаходиться по вул. Шевченка у м. Харкові відкрито, утримує будинок, сплачує комунальні платежі, добросовісно користується нерухомим майном, а інші особи не заявляють вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, і визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати за позивачем право власності на 3/12 частину будинку в порядку набувальної давності.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору, сплачені останнім при поданні позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись 7, 10, 76, 141, 244-245 ЦПК України, -

В и р і ш и В:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Інспекція ДАБК задовольнити в повному обсязі та визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на 3/12 частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків вул.. Шевченка, 281 в порядку набувальної давності.

Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 Іванівни16 березня ІНФОРМАЦІЯ_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судовий збір у сумі 2299, 41 грн (дві тисячі двісті дев»яносто дев»ять гривень сорок одну копійку .)

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Нев'ядомський