Ухвала суду № 72574035, 01.03.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3814/17

провадження №1-кп/619/146/18

УХВАЛА

іменем України

01 березня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 представника потерпілогоОСОБА_4 обвинуваченогоОСОБА_5 захисникаОСОБА_6 обвинуваченогоОСОБА_7 захисникаОСОБА_8 обвинуваченогоОСОБА_9 захисникаОСОБА_10 розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12017220280001424 по обвинуваченню: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5;у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8;у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

встановив

До суду надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220280001424 від 26.09.2017.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_5, про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки всупереч вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не вказані фактичні обставини змови декількох осіб до початку злочину про спільне скоєння крадіжки, відсутні дані про конкретний час, місце та зміст попередньої змови та не встановлено, хто саме був ініціатором вчинення крадіжки.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що підстави для повернення обвинувального акта відсутні, оскільки під час досудового розслідування підозрювані ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовилися давати показання, тому не можливо було встановити зазначені обставини.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора, інші учасники судового провадження просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта прокурору з наступних мотивів.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Частиною 1 ст.91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК обвинувачення — це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим ч.1 ст.337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Адже відповідно до ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

При цьому, за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

В обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення (а.с.4) зазначено наступне (а.с.5):

«Таким чином в умисних діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення. За результатами досудового розслідування ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, обвинувачується у такому: У вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, тобто у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України.».

Згідно ч.2 ст.28 КК України, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

У обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення.

Наведені в тексті обвинувального акту фактичні дані в своїй сукупності не дають уявлення стосовно кваліфікуючого елементу «вчинення за попередньою змовою групою осіб»складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який інкримінується обвинуваченим, в тому числі в обвинувальному акті не зазначено яким чином ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до початку інкримінованого їм злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Зазначене не дає змоги суду зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичним формулюванням.

Також суд відмічає наступне.

У викладі фактичних обставин кримінального правопорушення вказано (а.с.4-7): «Після вказаних дій обвинувачений ОСОБА_5 з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 звикраденим майном з місця пригоди зникли, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинили Державній установі «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» матеріальну шкоду згідно з балансовою довідкою вказаної вище установи на загальну суму 3870,00 грн.»

У обвинувальному акті відсутні дані щодо того, яким чином обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Дергачівська виправна колонія (№109)» «звикраденим майном з місця пригоди зникли, розпорядившись ним на свій розсуд».

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно п.6 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання.

Обставинною, що обтяжує покарання обвинувачених, у обвинувальному акті зазначено «рецидив злочину, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою».

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнається вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Частина 3 статті 185 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Таким чином, є безпідставним посилання у обвинувальному акті на обтяжуючу обставину «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою».

Такі суперечності, на думку суду, позбавляють суд можливості роз’яснити обвинуваченим суть обвинувачення у відповідності до вимог ст.348 КПК України.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред’явленого обвинувачення та роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Відповідно до ст.337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред’явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

З огляду на викладене суд вважає, що наведені істотні порушення вимог КПК України свідчать про невідповідність направленого обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону та унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв’язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Таким чином, суд дійшов висновку про повернення прокурору обвинувального акту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314 ч.3 п.3, 392 КПК України, суд -

постановив

Повернути прокурору обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Є. А. Болибок